Що має змінитися в підході держави до використання своїх мінеральних ресурсів.
Україна володіє майже повною таблицею Менделєєва. Рідкісноземельні метали, графіт, літій, титан, уран — усе це ресурси, за які у світі точиться безмовна, але жорстка конкуренція. У час війни з російським агресором, коли ресурси стали синонімом виживання, Україна отримала історичний шанс трансформувати свою мінерально-сировинну базу на користь довгострокового розвитку. Але нинішня політика у сфері надрокористування загрожує перетворити Україну на «сировинний придаток» — з усіма притаманними для цього статусу ризиками: від економічної вразливості до погіршення демографічного становища.
На цьому наголосив у розмові із журналістами Анатолій Кінах, президент УСПП та голова Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану.
Одним із пунктів «Плану перемоги», який президент Володимир Зеленський презентував у Вашингтоні та Брюсселі наприкінці минулого року, стала пропозиція до союзників щодо співпраці у сфері корисних копалин. Проте, як зауважує Анатолій Кінах, ключовий момент було втрачено — Україна так і не озвучила, на яких умовах готова ділитися своїми надрами.
«Ми повинні бути не постачальниками сировини, а повноцінними учасниками міжнародної кооперації. Наприклад, не руда літію — а батареї. Не титанова губка — а деталі для Boeing. Не уранова руда — а учасники циклу виробництва палива для АЕС», — підкреслив президент УСПП.
Натомість, після провалу першої рамкової угоди з США, друга версія документу, за його словами, вже мала ознаки «колоніального характеру»: окрім надр, у неї включили транспортну та енергетичну інфраструктуру, порти. І все це — без чіткого бачення української сторони та без обговорення базових принципів на державному рівні.
Проблема не лише у змісті угоди, а й у відсутності системного підходу з боку української влади. Делегації їдуть на переговори без чіткої програми, без узгодженої позиції, інформування громадян про ключові пункти таких домовленостей.
«Зараз ми самі працюємо через свої канали із Сполученими Штатами та іншими партнерами. Наша логіка така: ми повинні формувати такі відносини, щоб Україну розглядали не як державу, що ходить по світу з простягнутою рукою, а як партнера. Партнера з яким можна взаємовигідно працювати, мати спільний результат, вигідний для всіх сторін. Партнера надійного, прогнозованого, але який буде захищати свої національні інтереси, так як роблять усі держави», – повідомив Анатолій Кінах.
За даними ЗМІ, Угоду про копалини між США та Україною можуть підписати «скоро», адже залишився технічний бік обговорення.
Зараз УСПП спільно з Інститутом геології КНУ ім. Шевченка працює над створенням державної політики у сфері надрокористування. Йдеться не лише про інвентаризацію, а й про глибоку реформу — від відкритості даних до боротьби з корупцією.
З 1994 року темпи виснаження українських родовищ значно перевищують відкриття нових. Часто ліцензії не використовуються або використовуються в інтересах приватних гравців. Необхідно провести аудит, анулювати «сплячі» дозволи, адаптувати дані до міжнародних стандартів, і що найголовніше — запровадити прозорі правила гри для інвесторів.
«Конкуренція має бути не між країнами за українські надра, а між інвесторами — за право брати участь у проектах на збалансованих прозорих умовах», — переконаний президент УСПП.
Україна має історичний шанс — перетворити природне багатство на економічну самодостатність. Неприпустимо для суверенної держави забезпечувати 52% (дані за 2024 рік) видатків державного бюджету за рахунок зовнішніх джерел: кредитів, займів та частково грантів.
Надра — це не просто економіка, це основа майбутнього, і з цим потрібно системно працювати, резюмував очільник промисловців і підприємців України.
Війна на виснаження з російським агресором — це не лише бойові дії на лінії зіткнення, а насамперед протистояння ресурсів, державних систем управління та готовності продовжувати боротьбу. Кожен рік «повномасштабки» не проходить безслідно — ми бачимо дедалі більше негативних проявів воєнного стану в політиці та економіці, змінюється наше соціальне життя — збільшується розрив між добробутом українців та європейців.
Системний погляд на ці та інші проблеми, які роз’їдають країну під час війни, про майбутні вибори та потенціал для розвитку нової індустріальної економіки — у великому інтерв’ю UA.News розповів Анатолій Кінах, колишній секретар РНБО та експрем’єр-міністр України, президент Українського союзу промисловців та підприємців. Публікуємо першу частину інтерв’ю.
Про деформацію економіки під тиском війни
Повномасштабне російське вторгнення на територію України стало затяжною війною на виснаження ресурсів. Ворог цілеспрямовано руйнує нашу житлову, транспортну, енергетичну і промислову інфраструктуру. За даними Світового банку, масштаби тільки прямих втрат наближаються до $600 млрд. Це офіційна статистика. На жаль, це величезні обсяги. Зараз Україна має приблизно 78% від того ВВП, який у нас був у 2021-му році. Тобто втрата — мінус 22%. Зупинюсь на ключових напрямках руйнацій.
Енергетична інфраструктура. До початку повномасштабної війни загальних потужностей генерації електроенергії було приблизно 18 ГВт. Зараз у нас залишилося близько 9 ГВт, тобто зруйновано 50% всієї генерації. Насамперед це стосується теплової енергетики. Ми втратили найбільшу в Європі атомну станцію — Запорізьку АЕС, яка давала Україні мінімум 20% всієї енергогенерації.
Житловий сектор. Зруйновано десятки мільйонів квадратних метрів житла. Для порівняння — максимальні обсяги, які планували ввести в експлуатацію до війни, сягали близько 11 млн м². Зараз зруйновано, за різними оцінками, мінімум 60 млн м². І ці втрати відчуваються постійно.
Транспортна логістика. Теж масштабні руйнування, ускладнене ефективне використання наших портів, насамперед на Чорному та Азовському морях. До повномасштабної війни ми постачали через морські порти близько 80% всієї експортної продукції гірничо-металургійного комплексу, аграрної та інших галузей.
Втрати дуже серйозні. На них потрібно не просто звертати увагу, а діяти вже сьогодні. Оскільки це проблематика втрати самодостатності економіки і негативного впливу на обороноздатність держави. Так, за 2024-й рік ми профінансували державні видатки за рахунок надходжень від української економіки тільки на 48%. А 52% — була зовнішня допомога, яку здебільшого треба повертати: кредити, позики. Державний борг України різко зріс: якщо у 2021 році він становив 49% ВВП, то на початок 2025-го — вже 92% ВВП. Це величезне боргове навантаження.
Про людський капітал і соціальні стандарти
Україна зараз втрачає найцінніше — людський потенціал. Без людей нічого не буде. 7 млн українців за кордоном у статусі біженців. Починаючи з 2014 року, бо війна розпочалася у 2014-му, офіційно всередині країни маємо ще 4,7 млн внутрішньо переміщених осіб. Це внутрішні біженці, які втратили все. Безпрецедентно загрозлива сама демографічна ситуація. За офіційним даними, у 2024 році зареєстровано 177 тис. новонароджених, а смертей — 495 тис. Смертність в Україні зараз майже втричі перевищує народжуваність. Формується дуже загрозлива демографічна яма. Вже сьогодні треба створювати якісну стратегію демографічного розвитку і виконувати її.
Особливо зверну увагу на соціальні стандарти. За період війни ця сфера зазнала ще більшої деформації. Головна проблема у тому, що зростає розрив між стандартами якості життя в Україні та сусідніх державах Східної Європи. Наведу офіційні дані за 2025 рік. В Україні нормативно затверджений рівень місячної мінімальної заробітної плати дорівнює 8 тис. грн. У Польщі — 47 тис, у Чехії — 35 тис, у Німеччині — 98 тис. у гривневому вимірі. А нам необхідно повертати українців на рідну землю. Ви розумієте, яке рішення ухвалять наші громадяни на тлі такого розриву на рівні соціальних стандартів?
Вражає недалекоглядність, зокрема, і наших урядових структур, включно з парламентом. У ситуації, коли необхідно повертати з-за кордону мільйони людей, вони заморозили соціальні стандарти, включно з мінімальною заробітною платою на рівні 8 тис. грн на три роки вперед аж до 2027 року. Закрили навіть це маленьке світло в кінці тунелю. Це неприпустимо.
Навпаки — треба робити все, щоб піднімати виробництво своїх ресурсів, економіку. І на цій базі доводити людям, що держава буде робити максимум, щоб покращувати соціальні стандарти, щоб була якась перспектива і надія.
Ризики і статистика, яку я назвав, дуже болючі. Але це та правда, яку громадяни повинні знати. Бо тільки так можна формувати точні системні рішення, спрямовані на те, щоб Україна вийшла з цієї величезної трагедії, величезного іспиту, більш сильною. Ще раз підкреслюю — нам потрібно не тільки захищати свою свободу, територіальну цілісність, свій цивілізаційний вибір. Нам треба зараз дуже серйозно та поетапно відновлювати нашу економічну самодостатність, не чекаючи завершення війни. Умовно кажучи, наступного ж дня після оголошення миру чи перемир’я, ми повинні одразу задіяти весь наш потенціал, мати готові програми, проекти для розвитку сучасної та конкурентоздатної держави.
Про оборонно-промисловий комплекс України
Закономірно, що оборонно-промисловий комплекс зараз демонструє достатньо високі темпи розвитку. Це підтверджує, що в України є великий науково-технічний, промисловий та кадровий потенціал. Це з позитивного. Щодо проблем, які треба вирішувати.
Перша проблема. Дотепер у нас немає чіткої державної політики, програми реформування і розвитку промислового комплексу. А ситуація кардинально змінилася. Особливо потрібно підсилити напрямок державно-приватного партнерства. В обсягах виробництва українського ОПК частка приватного бізнесу в рази перевищує показники державних підприємств. Але, на жаль, ставлення до приватних компаній зберігається, як кажуть, за залишковим принципом. Це треба змінювати і створювати умови для ефективного залучення в оборонно-промисловий комплекс приватного бізнесу та капіталу. Для цього потрібні рівноправні прозорі умови.
Друга проблема— недостатнє завантаження оборонно-промислового комплексу. За офіційними даними, у 2024 році український ОПК був завантажений максимум на 40%. Здебільшого через те, що не працює кредитна система. Рівень кредитування реальної економіки у нас (а ми держава, яка воює) найнижчий у Європі. Є такий показник — обсяг кредитів до ВВП. У нас він становить до 15%, а в Чехії та Польщі — 70-88%. Тобто уряд, парламент та Національний банк не мають комплексного підходу для формування ефективних умов кредитування ОПК. Це необхідно вирішувати терміново.
Третя проблема. Важливо розуміти, що дрони, боєприпаси, патрони — це розхідний матеріал на війні. Така зброя повинна виготовлятися індустріально-серійними методами. Нам потрібне конвеєрне виробництво. Так, у нас є деякі позитивні зміни у випуску артилерійських снарядів, мін, патронів і дронів. Але у нас досі немає індустріально-інноваційних програм, під які могли б сформувати відповідні оборонні замовлення. Адже серійне виробництво передбачає замовлення мінімум на два-три роки вперед. Це дуже серйозний виклик. Бо ми розуміємо, що таке дефіцит боєприпасів на фронті. Потрібно якомога швидше на основі цільових програм переходити до індустріально-серійного виробництва зброї і спецтехніки. Ця робота триває і пішла швидше. Але ми ще відстаємо, необхідно ще більше прискоритися. Особливо в умовах геополітичних ризиків із надходженням допомоги від союзників. На жаль, ми бачимо тренд до скорочення такої допомоги, і повинні максимально нарощувати виробництво власної зброї.
Четвертий виклик — адаптація українського ОПК до стандартів технічних регламентів НАТО, в цілому до міжнародних стандартів. Це величезний обсяг роботи. На жаль, ця система дотепер не сформована. Ми зараз над цим працюємо. Бо вже зараз питома вага зброї, спецтехніки та боєприпасів, виготовлених за стандартами НАТО, у Збройних силах України сягає 60%. Ми повинні бути спроможними обслуговувати цю зброю, ремонтувати її, а також створювати умови для виробництва нової — за міжнародними стандартами і регламентами. Для цього потрібні конкретні цільові програми.
Про дискусії навколо експорту зброї
Присутність українського ОПК на зовнішніх ринках — ще одне важливе питання. Наші виробники мали непогані позиції закордоном, але з початку повномасштабної війни діє заборона на експорт. Це було логічне рішення — у пріоритеті Збройні Сили України. Але за період війни, особливо в приватному секторі, сформовані потужності, які набагато перевищують платоспроможний попит на внутрішньому ринку. Зараз ми наполягаємо на тому, щоб поступово відкривати можливості нашим підприємствам і компаніям ОПК для формування експортної політики. Безумовно, ЗСУ залишаються у пріоритеті. Але коли є профіцит продукції, ми повинні робити все, щоб вона була присутня на зовнішніх ринках, був заробіток, який дозволяв би зміцнювати наше ОПК і обороноздатність. Це питання зараз починає дискутуватися. Але знову ж таки є фактор часу. Ми вважаємо, що це робиться дуже мляво, безсистемно і може заважати нашому ОПК. Особливо якщо після оголошення, умовно, перемир’я будуть скорочувати обсяги оборонних замовлень. При цьому наші підприємства не будуть готові експортувати свою продукцію на зовнішні ринки.
Подальша заборона експорту може призвести до вимушеної релокації цих підприємств за кордон. І такі приклади є. Маємо декількох провідних компаній-виробників дронів вже релокованих за кордон, бо там є попит і ринки збуту. Зволікання щодо відкриття експорту може також призвести виробників до зупинки чи банкрутства. Тому часу обмаль.
У рамках УСПП, Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану ми вже провели певні зустрічі з цього питання із представниками урядових структур та Укроборонпрому. Наполягаємо, щоб такі рішення ухвалювалися набагато швидше. Щоб прискорити цей процес (я відкрию деяку інформацію), ми підписали системну угоду про співпрацю з Укроборонпромом, створили спільну робочу групу. Зараз готуємо перше засідання, на якому одним із головних питань буде експортна політика. Вирішувати це треба динамічно, системно, враховуючи потреби обороноздатності України. Але це дуже актуальна тема. Маю надію, що ми максимально прискоримо вирішення цього питання. Експортна політика має бути невід’ємною складовою розвитку оборонно-промислового комплексу, включно з прогнозом подальшого розвитку ОПК, зокрема у повоєнний період. Це стосується і вирішення проблеми дефіциту кваліфікованих кадрів. Бо мобілізація та бронювання — це складний процес пошуку балансу між обороноздатністю і потребами економіки. Це вимагає потужних навчальних програм підготовки фахівців, зокрема кваліфікованих робочих професій. А особливо — конструкторів, інженерів.
Про бізнес-клімат і настрої підприємців
Варто не допускати, щоби проблеми бізнес-клімату постійно висвітлювалися, як наслідки повномасштабної війни. Треба чітко розподіляти наступне. Є війна, ризики, гарантії безпеки, є цинічний підлий ворог, з яким ми повинні боротися. І ми будемо робити це далі. Але є питання, які я називаю, законами розвитку, законами бізнес-клімату. Вони діють і їх треба виконувати, незалежно від назви держави.
Почнемо з того, що Україна — офіційний кандидат на вступ до Європейського Союзу. З червня 2024 року ми ведемо офіційні переговори. І ми повинні виконувати головні вимоги у формуванні бізнес-клімату, особливо щодо приватного капіталу: верховенство права, прозора конкуренція, захист прав інвестора, власника, ефективна антимонопольна політика. Це все, що робить бізнес-клімат сприятливим. Адже приватний капітал йде тільки туди, де є стабільність, прогнозованість, вигідні результати інвестування. Над умовами для бізнесу треба працювати, бо вони серйозно порушуються. Я не буду наводити приклади про якість нашої судової гілки влади, прозору конкуренцію, численні перевірки, силовий тиск, блокування податкових накладних. Або ж про підвищення податків заднім числом. Що б’є по інвестору, який має фінансовий план, а йому різко змінюють умови діяльності. Якщо коротко, ми ведемо жорстку дискусію з парламентом, Урядом і податковою щодо цього. Я переконаний, що треба дотримуватися такого принципу: якщо є потреба збільшувати доходи держбюджету, то спочатку варто створити сприятливі умови для бізнесу. Не намагатися все вирішувати тільки через фіскальний чи силовий тиск. Бо апріорі це дає від’ємний результат. Ми це бачили не раз. Тому зараз, з точки зору бізнесу і бізнес-клімату, дуже принципово, щоб діяв постійний діалог між законодавцями, фіскальними структурами, регуляторними, силовими. Ми постійно наполягаємо на цьому. Один із напрямків діяльності Антикризового штабу якраз передбачає, що будь-які зміни повинні відбуватися на засадах постійного діалогу, комунікації. Як приклад – «Укрзалізниця» з її тарифами. Нагадаю, у червні 2022 року, коли український бізнес був у критичному стані: зруйновані транспортні та логістичні напрямки, маса проблем. У той час, без погодження, без розрахунків, «Укрзалізниця» підвищила тарифи на 70%. Завдали нещадного удару, особливо експортерам. Зараз хочуть повторити — підвищити тарифи на залізничні перевезення на 37%. Добре, що ми аргументовано заблокували цей процес. І це стосується багатьох питань. Наприклад, є пропозиція підвищити військовий збір чи додатково оподаткувати підприємців фізичних осіб, як це часто-густо робиться. Ми запитуємо: «А яке техніко-економічне обґрунтування? Як це вплине на бізнес, на його конкурентоздатність?».
Розрахунків немає, є тільки заклики тиснути на кнопки. А потім ми фіксуємо, наприклад, за останні місяці різке скорочення чисельності підприємців-фізосіб, або збільшення частки бізнесу, який релокується за кордон. У Польщі за 2024 рік український бізнес став лідером за кількістю операцій з нерухомістю та відкриттям нових компаній. Хто від цього виграє? Ми втрачаємо величезний потенціал через те, що дуже неефективно та непрофесійно змінюються правила гри для бізнесу в Україні.
Я завжди наполягав і буду наполягати, що влада, перед тим, як змінювати умови для бізнесу та інвесторів, повинна провести глибокі техніко-економічні розрахунки, аналітику і прогноз наслідків. Якщо прогноз наслідків від’ємний, то краще не чіпайте. Спочатку треба працювати над зниженням рівня корупції, наведенням ладу на митниці, створенням умов доступу до кредитів (у нас кредитна система майже заморожена). Потрібно створювати умови підтримки національного бізнесу, як робить весь світ. І тільки після цього повертатися до підвищення податків. Поки не вичерпаний цей потенційний ресурс, не чіпайте і не тисніть на бізнес, бо результат буде протилежний. Такий рівень державної відповідальності повинен бути.
В Антикризовому штабі ми сформували таку позицію: як наші бійці на фронті ціною свого життя та здоров’я захищають кожен метр української землі, так і ми зобов’язані боротися за кожне робоче місце. Бо без ресурсів нічого не буде: ані перемоги над ворогом, ані життєвої діяльності в тилу. Такий принцип має бути в основі змін в оподаткуванні, в умовах для бізнесу та інвесторів. І чиновник, який цього не розуміє, не має ані морального, ані професійного права залишатися на своїй посаді. Така атмосфера повинна бути в Україні. У цьому суть мобілізованої економіки. Наведу ще такі офіційні дані. За підсумками 2024-го року офіційний рівень безробіття в Україні становив близько 15%. А рівень завантаженості ОПК — 40%. У ворога, за офіційними даними, рівень безробіття — 2,5% (для них історичний мінімум), а військово-промисловий комплекс завантажений цілодобово — 24х7. Це в умовах війни на виснаження ресурсів. Тобто бачимо, наскільки ми неефективно використовуємо власний потенціал.
Про діалог влади з громадянським суспільством
Ще на першому етапі повномасштабного російського вторгнення наша влада зробила стратегічну помилку, коли закрила кордони. Це було неприпустимо. І це моя принципова позиція. Вважаю, що це був приклад безпрецедентної недовіри до власних громадян.
З лютого 2022 року я постійно перебуваю в Україні. Був свідком, коли на початку повномасштабної війни, з-за кордону поверталися десятки тисяч наших хлопців, добровільно залишаючи затишну Європу. Вони йшли на фронт захищати свою державу. Біля військкоматів стояли черги. Останнім часом я цю тему загострюю, бо бачу негативні зміни. Представники ТЦК, наприклад, виловлюють людей на вулицях. Я запитую себе і багатьох: що змінилося у нашій ментальності та патріотизмі за ці три роки? Коли так різко змінюється ставлення громадян до святого обов’язку захищати свою державу.
Навіть штатні психологи того ж Генерального штабу погоджуються, що проблема дуже серйозна. Частина громадян України перестає вірити, що живе і захищає справедливу державу, а частина взагалі вже у це не вірить. Проблема справедливої держави — дуже гостра і на фронті. Її треба вирішувати, бо вона — не другорядна. А робити це можна тільки завдяки гідному ставленню до власних громадян, чесного діалогу з ними.
Безумовно, під час воєнного стану певна інформація має бути закритою. Але в цілому, з точки зору реального стану справ, поетапного вирішення цих проблем та серйозної відповідальності кожного за результат — такого діалогу, на жаль, у нашому інформаційному просторі немає. Такий підхід треба змінювати. Необхідно роз’яснювати людям, що відбувається, які є наміри, стратегії, об’єктивні оцінки і тенденції. Щоб громадяни в період, коли гостро стоїть питання перезавантаження системи, а є необхідність її перезавантажувати, могли бути критично мислячими виборцями. Лише тоді вони зможуть свідомо і відповідально зробити свій вибір.
Здебільшого цей процес залежить від рівня свободи слова, доступу до інформації, прозорої конкуренції різних політичних напрямків, ідеологій, програм і так далі. З цього погляду в Україні необхідно зробити дуже багато. І це буде впливати не тільки на поточний стан справ, а й на результати майбутніх виборів. Скажу відверто, спираючись на власний досвід, у нас немає часу на стратегічні помилки, з точки зору ефективності влади. Це те, що повинно бути сьогодні вже в роботі без зайвої політизації, брудної конкуренції та метушні навколо посад. Ми всі повинні розуміти, що треба формувати прозору, демократичну систему підготовки до вирішальних етапів волевиявлення нашого народу.
Питання соціальних стандартів в Україні стоїть дуже гостро, адже напряму пов’язане із можливістю повернення мільйонів біженців додому, зростанням економіки та її самодостатності в цілому. Триває війна із російським агресором на виснаження ресурсів, паралельно із цим змінилася кон’юнктура зовнішньої підтримки, через що зявляються ризики зниження обсягів фінансової допомоги. Незважаючи на індексацію пенсій та соціальних виплат, більшість громадян продовжує отримувати зарплати та пенсії, які не відповідають реальним потребам. Найбільша проблема саме із останніми.
Згідно з даними, в Україні налічується близько 10,3 мільйона пенсіонерів, з яких 60% отримують пенсію, що не перевищує 5 000 грн.
Я нещодавно у ефірі Ранок.LIVE зазначав, що низький рівень соціальних виплат є неприпустимим і необхідно шукати внутрішні ресурси для підвищення соціальних стандартів. Потрібні вагомі зміни у пошуку ресурсів для забезпечення гідного життя людей.
З одного боку, Уряд заморозив соціальні стандарти на три роки — до 2027 року. Це означає, що мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 000 грн, а прожитковий мінімум — на рівні 2 920 грн, що, на думку експертів, не відповідає реальній вартості життя та негативно впливає на споживчий попит, відтак і становище бізнесу.
За підрахунками роботодавців, профспілок і експертів, для адекватного забезпечення соціальних потреб прожитковий мінімум повинен бути не меншим за 10 000 грн.
Я говорю про необхідність розробки стратегії розвитку промислових галузей та стимулювання національного виробництва, адже тільки за рахунок цього можна збільшити доходи бюджету, а отже — й соціальні виплати.
Потрібні податкові та митні стимули для основних галузей промисловості, доступне кредитування для бізнесу, інвестиції в нові технології та інфраструктуру. Якщо економіка не зростатиме, то й соціальні стандарти підвищити не вдасться
Протягом наступних трьох років замороження соціальних стандартів, звісно, не вирішить проблему. Справжнім шляхом до поліпшення життя громадян має стати комплексний підхід: розвиток економіки через внутрішні ресурси та створення сприятливого середовища для підприємців, інвесторів.
У польському Арламуві, на запрошення екс-президента Польщі Леха Валенси, відбулася масштабна зустріч політиків, дипломатів і представників бізнесу з Польщі, ЄС, України та США. Головна тема – міжнародна співпраця задля відновлення України від повномасштабної агресії рф та зміцнення її позицій у Європі та світі, зокрема в контексті останніх геополітичних подій у Вашингтоні.
Український громадський та діловий сектор на заході представила делегація Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) на чолі з президентом Анатолієм Кінахом. Він разом із Лехом Валенсою вже тривалий час співпрацює над розробкою механізмів залучення міжнародних інвесторів до відбудови України. Партнери провели низку робочих зустрічей, де обговорили економічні перспективи країни, можливості фінансування інфраструктурних та виробничих проєктів, а також шляхи модернізації економіки.
Важливим етапом заходу стала презентація бізнес-проєктів, спрямованих на відновлення житлового фонду, інфраструктури та промисловості України на індустріально-інноваційних засадах. Платформою для реалізації цих ініціатив може стати Фундація “Premier-U”, створена УСПП за підтримки польських партнерів у Варшаві. Її головна місія – сприяти відбудові України, модернізації промисловості та інтеграції країни у європейський і світовий економічний простір. До Наглядової ради фундації вже увійшли колишні очільники урядів України та Польщі, а також планується залучення екс-прем’єрів інших країн-членів ЄС.
Однією з ключових ініціатив зустрічі стало заснування економічного форуму «Арламув» – нового майданчика для стратегічного діалогу між Україною, ЄС та США. Його головна мета – координація зусиль задля ефективної реконструкції України та її інтеграції у західні структури.
Учасники форуму детально обговорили геополітичну ситуацію, виклики, з якими стикається Україна, та роль міжнародної спільноти у забезпеченні безпеки й економічного розвитку. Особливу увагу приділили питанням політичної, військової та економічної співпраці.
За підсумками зустрічі всі сторони погодилися, що необхідно прискорити створення умов для досягнення справедливого миру в Україні та продовжувати консолідувати міжнародні зусилля щодо її відновлення.
Сучасна Україна переживає один із найскладніших етапів у своїй історії. Війна, економічні виклики, міграція та демографічна криза створюють комплекс проблем, які вимагають системних і негайних рішень. Як Президент Українського союзу промисловців і підприємців та голова Антикризового штабу стійкості економіки, я маю нагоду безпосередньо долучатися до обговорення та формування підходів, спрямованих на подолання цих викликів.
Демографічний стан: загрози і виклики
Засідання Антикризового штабу, яке відбулося нещодавно, ще раз підтвердило тривожну тенденцію: населення України скорочується. Станом на липень 2024 року чисельність населення на територіях, які перебувають під контролем державної влади, становить лише 31,1 млн осіб. Ще близько 5 мільйонів наших громадян знайшли прихисток за кордоном.
Прогнози на майбутнє не надто оптимістичні: до 2041 року населення України може скоротитися до 28,9 млн осіб, а до 2051 року – до 25,2 млн. Це вимагає рішучих дій з боку держави, бізнесу та громадянського суспільства.
Стратегія демографічного розвитку: перші кроки
Завдяки ініціативі Українського союзу промисловців і підприємців була затверджена Стратегія демографічного розвитку України до 2040 року. Водночас ділова спільнота, яку я представляю, відзначає, що у документі бракує чітких показників, ресурсної бази та системності.
Наша мета – зробити цю Стратегію максимально конкретною, з урахуванням потреб регіонів, громад і бізнесу. Як зазначали експерти під час засідання, розвиток людського потенціалу, забезпечення гідних умов життя і праці, повернення економічно активних громадян – це базові умови для стабілізації демографічної ситуації.
Крім демографічних питань, ми маємо зосередитися на економічному зростанні. На жаль, бюджет на 2025 рік був прийнятий без Плану дій Уряду в економіці. Це ще раз підкреслює необхідність конкретних і прозорих програм, які стимулюватимуть розвиток бізнесу, створюватимуть нові робочі місця та збільшуватимуть доходи громадян.
Особливу увагу слід приділити монетарній політиці. Сьогодні вона залишається неефективною: прибутки банків зростають, а кредитування реального сектору економіки відсутнє. Це недопустимо в умовах війни.
Ринок праці: бронювання фахівців
Зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних, запроваджені Кабінетом Міністрів, мають на меті визначити підприємства, які є критично важливими. Проте цей процес вимагає прозорості. Як голова Антикризового штабу, я запевняю, що ми будемо ретельно моніторити, як працює новий механізм бронювання, щоб уникнути зловживань і забезпечити збереження кадрового потенціалу.
Людський капітал: головна цінність країни
Відомий український демограф Елла Лібанова пропонує кілька важливих рішень, зокрема створення мережі муніципального житла для внутрішньо переміщених осіб та перехід від трудомісткої до інноваційної моделі економіки. Це вимагає активного залучення місцевих громад і створення умов для співпраці між державою, бізнесом і суспільством.
Особливу увагу слід приділити молоді. За прогнозами ООН, до 2080 року частка людей віком 60+ в Україні може досягти 49%. Це означає, що без стимулювання народжуваності, створення умов для молодих сімей та повернення українців із-за кордону ми ризикуємо втратити майбутнє.
Що далі?
За підсумками засідання Антикризового штабу буде підготовлена резолюція з конкретними пропозиціями до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Офісу Президента. Вона включатиме рекомендації щодо реалізації Стратегії демографічного розвитку, стимулювання бізнесу, створення робочих місць та зміцнення економіки.
Я переконаний, що вирішення демографічної кризи можливе лише за умови спільної роботи. Разом із міжнародними партнерами, науковою спільнотою та бізнесом ми маємо створити умови, за яких Україна стане місцем, де люди хочуть жити, працювати та будувати майбутнє.
Наше завдання – не лише подолати поточні виклики, але й закласти фундамент для сталого розвитку на десятиліття вперед. Україна має потенціал, і ми повинні використати його на повну.
У Будинку профспілок відбулась презентація досліджень «Ознаки гідного робочого місця в контексті військової економіки та повоєнної відбудови» та «Промислова політика для виживання України», проведених за сприяння Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.
У реалізації зазначених проектів брали участь фахівці ФПУ, роботодавці, науковці, економісти, вітчизняні та міжнародні експерти.
До заходу долучилися представники Міністерства економіки, Міністерства молоді і спорту, Державної служби зайнятості тощо.
Як зазначив на презентації президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова Об’єднання організацій роботодавців України Анатолій Кінах, головним завданням в економіці зараз є зміна її структури в бік індустріально-інноваційної, а також швидка адаптація виробничих стандартів до норм ЄС.
“Це важливо як для забезпечення стійкості і підвищення самодостатності економіки – ресурсної бази для нашої оборони, так і для поступового повернення українських біженців додому”, – відмітив він.
Голова ФПУ Григорій Осовий відмітив, що всі напрацювання у контексті повоєнної відбудови України мають проходити громадські обговорення, відтак, дана презентація – це практичний крок на шляху модернізації промисловості і забезпечення гідної праці.
Про сильну економіку та її вплив на пришвидшення перемоги України та повернення біженців говорив і директор представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні Фелікс Гетт.
“Ці дослідження дуже важливі для майбутнього України: вона потребує не тільки сильної армії, але й сильної економіки, щоби протистояти рф. Це також запорука повернення біженців. Основою для відбудови України мають стати не спорадичні бізнес-інтереси великих груп, а сильна соціально орієнтована економіка”, – зазначив пан Гетт.
Презентацію щодо подолання наслідків деіндустріалізації провів директор держпідприємства “Укрпромзовнішекспертиза” Володимир Власюк.
Серед його тез – мало країн експортують сировину, бо це не вигідно: ставку варто робити на переробку; будівництво великих заводів неможливе без державної підтримки.
Українська держава має відігравати активну роль у подоланні ринкових провалів, спричинених війною. Західні партнери повинні відмовитися від протидії українській промисловій політиці, зокрема у формі локалізації.
Щоб сприяти подальшому зростанню та самодостатності інноваційного сектору виробництва озброєння в Україні, український Уряд має дозволити регульований експорт. Західні донори повинні збільшити закупівлю української зброї для оборони країни.
Україна та Європейський Союз повинні спільно інвестувати в декарбонізацію металургії та інших ключових галузей, аби гарантувати, що українське виробництво не буде послаблене Європейською зеленою угодою.
За висновками учасників заходу, відбудова країни потребує також активної участі кваліфікованих працівників, і створення гідних умов праці. Вони мають стати стимулом для залученню трудового капіталу та його утримання в усіх галузях.
На шляху до євроінтеграції Україна має відповідати європейським стандартам праці, що включають забезпечення прав працівників, безпечні умови та соціальну відповідальність. Це сприятиме економічній стабільності та швидкій інтеграції в європейську спільноту.
Днями я провів онлайн-зустріч із головами громад – учасниками проєкту Асоціації малих міст України «Супермаркет рішень для громад».
Організаторами заходу виступили Асоціація спільно із УСПП, а до участі долучилося більше 60 представників місцевого самоврядування.
Говорили про посилення стійкості громад в умовах воєнного стану. Серед іншого, йшлося про економічні виклики та можливості для регіонального розвитку, енергетичну стійкість, збереження та створення робочих місць.
УСПП та Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану послідовно підтримують розширення повноважень для місцевих громад, наголошуючи на необхідності забезпечення їх відповідними ресурсами для реалізації цих функцій.
Такий підхід є ключовим для підвищення економічної стійкості країни під час війни з російським агресором, сприяючи швидкому реагуванню на локальні потреби і ефективній підтримці економічної активності на місцях.
Загалом є чимало питань, які потребують вирішення. Передусім, необхідно відпрацювати систему адресної підтримки бізнесу і громадян на деокупованих та прифронтових територіях. Маємо відновлювати економічну активність, де це можливо, бо це є робочі місця, а відтак – сприяння обороні України
Я поінформував, що УСПП, Антикризовий штаб, а також Асоціація малих міст України надали свої пропозиції в даному напрямі РНБОУ, де готується рішення “Стійкість громад в особливий період”.
Також в діалозі з головою Асоціації Павлом Козирєвим, котрий модерував зустріч, було названо і інші питання, котрі потребують уточнення на законодавчому рівні.
До прикладу, що робити із заборгованістю з різниці в тарифах, яка вже становить 64 млрд. грн, і може зрости в наступному році ще на 17 млрд? Яким чином місцеві бюджети отримають компенсацію надання державою великої кількості пільг?
Я переконаний, що потрібно вдосконалювати фіскальну децентралізацію, а також виходити на більш системну роботу і діалог із податковою на місцях.
Також я рекомендував головам громад посилатися на законодавство ЄС, в якому існує норма про направлення мінімум 64% ПДФО в місцеві бюджети. Оскільки Україна вже є офіційним кандидатом на вступ, триває переговорний процес та паралельно активна гармонізація законодавства, тож це має бути вагомим аргументом. Коли цьогоріч вилучили цю дохідну частину із місцевих бюджетів, то рівень і якість ресурсної підтримки ЗСУ знизився. Місцеві громади і місцеві бюджети можуть більш оперативно реагувати на запити наших військових.
Учасників зустрічі також ознайомили із можливостями залучення грантових коштів в проєкти із відновлення чи посилення економічних спроможностей бізнесу та громадян.
Так, УСПП виступав менеджером проєктів з відновлення соціальних об’єктів на Київщині, фінансованих Урядом Литви. Разом із Міжнародною організацією праці та Об’єднанням організацій роботодавців України реалізовано пілотний проєкт із запуску корпоративного дитячого простору на Львівщині. Нині запущено в розробку низку подібних ініціатив в інших областях. На тлі дефіциту робочої сили зусилля, спрямовані на підвищення економічної залученості жінок, є дуже важливими. Якщо разом допомагати вирішувати питання наявності достатньої кількості таких корпоративних просторів, то працевлаштування спеціалісток, які перебувають в декретах, зросте.
Голови громад вже зацікавилися таким проєктом, зокрема до УСПП надійшло більше 50 заявок, а Асоціація малих міст України ініціювала організацію окремого обговорення його деталей із фахівцями ділового союзу та головами громад.
Український союз промисловців і підприємців має системну комунікацію як із парламентом, Урядом, РНБОУ, так і з органами місцевого самоврядування. Так, представники територіальних громад постійно залучені до роботи Антикризового штабу, мають можливість отримати в УСПП безкоштовні консультації тощо.
Зусиллями громадськості, експертів та ініціативної групи народних депутатів ухвалений законопроєкт №11057, який зобовʼязує оприлюднювати ціни на будматеріали у всіх державних закупівлях. Нині документ готується на підпис. Це важливий антикорупційний крок, адже він забезпечить більш прозоре використання як бюджетних коштів, так і всіх видів міжнародної допомоги, прокоментували в Українському союзі промисловців і підприємців.
Проведений аналіз закупівель вартістю більше 20 млн гривень показав, що замовники оприлюднюють документи, які містять ціну на матеріальні ресурси лише у 21% випадків.
Відтак, тепер невід’ємними додатками до договору про закупівлю послуг з поточного ремонту, будівництва нових, розширення, реконструкції, капітального ремонту та реставрації існуючих об’єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення тощо будуть документи, що містять інформацію про ціни на матеріальні ресурси.
«Вони (ціни) повинні відповідати середньоринковим, та бути об’єктом для перевірки, якщо перевищують такі», – зазначили свою позицію в УСПП.
Окрім цього, ділова спільнота також наполягає на поглибленні роботи Уряду над реалізацією Плану відновлення України. Чимало іноземних інвесторів чекають більшої конкретики з української сторони, до яких проєктів та на яких умовах вони можуть долучитися. Відсутність системної роботи із ними може мати негативні в економічному плані наслідки.
План відновлення також повинен бути доповнений галузевими програмами розвитку – тієї ж галузі будівельних матеріалів, гірничо-металургійного комплексу та ін.
Нагадаємо, Український союз промисловців і підприємців налагодив співпрацю із Комітетом ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Разом із галузевими асоціаціями та експертами сторони створили Експертну раду з питань збереження і розвитку потенціалу будівельної промисловості України, забезпечення її якості і безпечності. Перші напрацьовані рішення вже спрямовані в Кабмін.
Ці обмеження призвели до зниження обсягів виробництва, зростання витрат і, відповідно, зниження конкурентоспроможності продукції.
Про підвищення енергетичної стійкості країни йшлося на засіданні Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану та УСПП. Участь у заході взяли представники парламенту, Уряду, профспілок, науково-аналітичних установ, керівники галузевих асоціацій промисловості.
Учасники наголосили на потребі організації заходів на державному рівні з підготовки об’єктів паливно-енергетичного комплексу України до осінньо-зимового періоду 2024/25 року, впровадження інструментів національної політики «Зроблено в Україні» з підтримки українських підприємств енергомашинобудування, реалізації проєктів формування децентралізованих енергетичних систем на базі малих систем розподілу, розвитку відновлювальної енергетики тощо.
“Покращення ситуації в енергетиці сьогодні напряму залежить від результативності спільних дій Уряду, місцевих органів влади та бізнесу. Йдеться про забезпечення децентралізації енергосистеми та розвитку відновлювальної енергетики; подальшої інтеграції з ЄС та розширення можливостей для імпорту електроенергії; оперативного виконання поточних та аварійних ремонтів та відновлення енергетичної інфраструктури, забезпечення захисними спорудами критичних об’єктів енергетики”, – наголосив президент УСПП Анатолій Кінах.
Особливу увагу присутні звернули на необхідність прискорення впровадження проєктів з розбудови нових балансувальних і маневрових потужностей для енергетики.
Ділова спільнота наполягає на підвищенні рівня координації органів державної влади і місцевих військових адміністрацій у визначенні балансу між можливостями енергетичної інфраструктури та необхідністю забезпечення прогнозованої діяльності насамперед складних виробництв, критично важливих підприємств.
Аналіз звернень промислових підприємств під час підготовки засідання АШ свідчить про гостру актуальність для бізнесу дотримання чітких (завчасно обумовлених) графіків подачі електроенергії для забезпечення безперервного циклу виробництва з дотримання; підтримання резервів у разі аварійного пошкодження мережі енерогопостачання.
Бізнес висловлює серйозне занепокоєння з приводу можливих негативних наслідків окремих новацій у державному регулюванні енергоринку.
Урядовою постановою № 611 передбачено незастосування графіків відключень до підприємств, що імпортують 80 % від свого споживання електроенергії (раніше було 30 % із травня до вересня та 50 % із жовтня по квітень).
Підвищення норми купівлі імпортованої електроенергії до 80 % змушує промисловість збільшувати обсяги імпортованої електроенергії, що стимулює штучне збільшення попиту на аукціонах і як наслідок підвищення цін на цій енергоресурс, а отже у негативний спосіб впливатиме на конкурентоспроможність продукції на світових ринках.
Це становить особливо серйозну загрозу для енергоємних виробництв, оскільки потужність електроенергії споживання ГМК значно вища за доступну потужність перетину. В результаті цього, за оцінками ПрАТ Інгулецький ГЗК, випуск залізорудної продукції в Україні знизиться на 2,7 млн. тонн, що призведе до падіння ВВП на 4 млрд. грн., зниження податкових надходжень на 0,7 млрд. грн. і втрати валютного виторгу близько $150 млн.
Попри розв’язання частини питань щодо інфраструктурних обмежень, насамперед пов’язаних із проблемами виділення землі, стримуючим фактором для масштабування розвитку розподіленої генерації (газотурбінні і газопоршневі установки, зелена генерація) є створення умов для залучення приватних та фондових інвестицій, а саме ліквідація бар’єрів для реалізації проєктів та гарантування прибутку інвесторам через прийнятний механізм тарифоутворення, подолання технічних проблем інтеграції розподіленої генерації з наявною енергетичної інфраструктурою особливо у сільських районах.
За оцінками фахівців, для цього потрібен окремий закон України про розподілену генерацію, що визначатиме питання дозволів, погоджень, механізмів тарифоутворення, земельних питань, видів палива для установок, питання екології, взаємодії з громадами тощо.
Антикризовий штаб рееомендував РНБОУ проаналізувати стан реалізації Указу Президента України № 695/2023, зокрема у частині підготовки та реалізації заходів Плану енергетичної стійкості України.
КМУ необхідно реалізовувати план заходів з відновлення об’єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору, їх підготовки до осінньо-зимового періоду 2024/25 року.
Перспективним є розширення можливостей для імпорту електроенергії, подальшої інтеграції із енергосистемою ЄС, удосконалення нормативно-договірної бази.
Наразі у Фонді підтримки енергетики України закумульовано майже 553 млн євро грантових коштів, які використовуються для закупівлі електротехнічного обладнання, спеціальної техніки для ремонтних робіт, засобів фізичного захисту та матеріалів для відновлення енергетичної інфраструктури. У 2024 році значну частину коштів спрямовано на придбання обладнання для розподіленої генерації, зокрема когенераційних установок і газових турбін, які будуть впроваджені у різних регіонах України.
Всі пропозиції будуть спрямовані у ВРУ, Кабмін та профільні структури.
На адресу Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) та Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану надійшли вітання від Президента України та Голови Верховної Ради з нагоди Дня підприємця. У своїх зверненнях вони відзначили важливу роль бізнесу у підтримці та зміцненні української економіки, особливо в умовах війни.
УСПП, представляючи інтереси ділової спільноти України, та Антикризовий штаб провели спеціальне засідання, приурочене до цього дня. Під час зустрічі, участь в якій традиційно взяли представники Кабміну, парламенту, податкової, профспілок, керівники галузевих асоціацій промисловців, окремих компаній, експерти, у тому числі Національної академії наук тощо, були окреслені ключові питання для бізнесу. Серед них: потреба у доступному кредитуванні, необхідність удосконалення бронювання фахівців, а також вирішення проблем в енергетичному секторі, які виникають через постійні ворожі обстріли критичної інфраструктури.
“В умовах триваючої війни з рф, яка спрямована на виснаження ресурсів, надзвичайно важливим є активний діалог між владою та бізнесом України. Спільними зусиллями можливо підвищити стійкість і самодостатність української економіки, створити умови для притоку інвестицій, та реалізовувати проєкти з відбудови на більш масштабному рівні, – підкреслив президент УСПП, голова Антикризового штабу Анатолій Кінах.
Нагадаємо, що УСПП є підписантом спільної Заяви Уряду та бізнес-асоціацій України про поглиблення співпраці, що відображає важливість об’єднання зусиль для досягнення спільних цілей. Діловий союз також активно підтримує ініціативу Президента “Зроблено в Україні”, послідовно відстоюючи підвищення локалізації виробництва та імпортозаміщення.
Український бізнес у воєнних умовах продемонстрував надзвичайну витривалість та відданість своїй країні. Незважаючи на серйозні виклики, зокрема постійні обстріли та руйнування інфраструктури, бізнес продовжує виконувати свої зобов’язання перед державою. За першу половину 2024 року українські підприємства сплатили до бюджету понад 700 мільярдів гривень податків, демонструючи високий рівень відповідальності. Ця сума свідчить про те, що, навіть в умовах війни, економічна активність продовжує підтримувати державу. Така стійкість є результатом не лише корпоративної культури, але й послідовної співпраці між владою та підприємцями. УСПП є невід’ємною частиною цього процесу, активно підтримуючи ініціативи, спрямовані на зміцнення економічної самодостатності України.