Блокада російським агресором Чорноморської ініціативи не може бути постійною, адже світ прагнутиме уникнути глобальної продовольчої кризи. Таким чином Організація об’єднаних націй, країни Євросоюзу, Туреччина тощо повинні зайняти одностайну жорстку позицію щодо продовження відвантаження українського зерна через українські порти на експорт. На цьому наголосили в Українському союзі промисловців і підприємців.

Анатолій Кінах

«У тому і полягає задум агресора, адже менше валютної виручки для України – менше фінансування на оборону, це спроба стримати контрнаступ. Тому необхідно ставити питання перед ООН та іншими партнерами, що ми продовжуємо експортувати, розширюємо товарні позиції перевозки морем. Інспекція – під контролем ООН, процедура – пришвидшена. Завдання міжнародної спільноти – дати гарантії безпеки транспортування зерна», – зауважив Анатолій Кінах.

За час роботи «зернового коридору» до 45 країн світу відправлено понад 32,5 млн т аграрної продукції із України. З них 4 млн т українського продовольства отримали країни Африки, які і далі продовжують бути залежними від його стабільних поставок. Це дозволить уникнути голоду на континенті і нестабільності в бідних країнах.

«Ми бачимо зусилля, яких докладають наші міжнародні партнери, але їх недостатньо. Це має бути жорстка і безкомпромісна позиція: якщо рф блокуватиме коридор, то отримає тотальну ізоляцію фінансової системи, торгівлі і тд.», – сказав Кінах

Він нагадав, що росіяни самі вивозять із тимчасово окупованих територій, де є порти, крадене українське зерно. Причому обсяги вже вимірюються в мільйонах тон. Таким чином, попри санкції, експорт пшениці з боку рф за 2022-2023 роки тільки зріс. У той час, коли через труднощі логістики українська пшениця втрачає в ціні на внутрішньому ринку, а заробіток фермерів від експорту або мінімальний, або зовсім відсутній.

Це непросте в дипломатичному плані завдання, проте воно є реальним – за політичної волі ООН та інших міжнародних партнерів. Зокрема, варто розуміти, що Організація об’єднаних націй стурбована загрозою голоду в африканських країнах, а для Туреччини продовження роботи коридору є економічно і політично вигідним. Свого часу його відкриття подавалося як дипломатичне досягнення президента  Р.Ердогана, котрий продовжує наполягати, що «врегулює це питання з росією».

У той же час, УСПП, Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану попереджав Уряд ще влітку минулого року: будучи критично залежними від логістики експорту українського зерна, варто зосередитися на переробці всередині країни. На виході це товари із доданою вартістю, нові робочі місця, кращий і швидший доступ на західні/близькосхідні/американський ринок.

За рік Кабмін так і не презентував комплексної програми розвитку галузі переробки.  Днями все ж таки була представлена Стратегія розвитку українського АПК, в якій є ціль за 10 років після перемоги переробляти 50% врожаю, а також інвестувати в нові технології, будувати на базі агровиробництв біометанові заводи тощо. Більшість із цих пропозицій (мова не про часові рамки) надавалася і УСПП та Антикризовим штабом.

Проте ключове питання в тому, чи буде дана Стратегія реалізована та доповнена цілком конкретними програмами (із визначеними джерелами фінансування, кредитними лініями, податковими стимулами і т.д.)? Також нам потрібні більш осяжні і ближчі за часом цілі. До прикладу,  в червні переробка насіння соняшнику скоротилася другий місяць поспіль, склавши 888 тис. тонн, що на 21% поступається травневому показнику. Низькі показники переробки пшениці тощо.

Саме на цих напрямках Антикризовий штаб пропонує зосередитися. Основне джерело фінансування – приватні інвестиції, для цього потрібна сприятлива податкова політика. Кредитні лінії повинні надаватися за мінімальними ставками. Окрім того, існує чимало міжнародних грантів і програм саме для сектору АПК, тож уряд, громадські організації бізнесу зобов’язані провадити постійну роботу щодо їх залучення.

Так, ще Угода про асоціацію з ЄС від 2016 року передбачала залучення іноземних інвестицій в переробну галузь. Тепер, коли очевидні проблеми із експортом сировини, постійні виклики воєнного стану, а також набувши статусу вже кандидата на членство в ЄС, Україна повинна ставити питання про ширше і масштабніше залучення фінансування Євросоюзу в цей напрям.

«Зрештою, це логічніше, ніж дотувати європейських фермерів на фоні їх занепокоєння транзитом української пшениці», – підсумували в УСПП.