До складу делегації увійшли представники системного українського бізнесу з ключових сфер — від АПК до енергетики та будівництва, а також волонтерських ініціатив. Співорганізаторами Саміту виступають Рада з питань відбудови України при Глобальній організації світових лідерів Lives Amplified, сама організація та УСПП. Захід проходить за підтримки американського політикуму, бізнес-кіл, інвесторів і громадських організацій.

До оргкомітету Саміту входять представники Ради з відбудови та УСПП. Обидві структури очолює Анатолій Кінах, під головуванням якого працюватиме українська делегація.

“Нашою метою є не лише залучення приватних іноземних інвестицій у відбудову України від наслідків повномасштабної війни з російським агресором, але й представлення того, що Україна має величезний потенціал та є гідним партнером”, — зазначив Анатолій Кінах.

На відкритті Саміту президент УСПП представить доповідь про поточну ситуацію в Україні та бачення бізнесу щодо реалізації Плану з відбудови. Також українська делегація презентує кількадесят проєктів на мільярди доларів, розроблених за міжнародними стандартами та з науково-технічним і аналітичним супроводом.

Саміт стане першим у низці міжнародних заходів, спрямованих на збільшення потоку інвестицій в Україну та зміцнення її економічної стійкості. Його напрацювання передуватимуть конференції з відбудови України, яка відбудеться у Польщі.

Згідно із офіційною статистикою, у червні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої були на 22,6% вищими, ніж рік тому. Найбільше подорожчали яйця (+82,4%), соняшникова олія (+30,4%), вершкове масло (+27,8%), м’ясо (+24,2%), фрукти (+52,1%).

Для порівняння: у Польщі, за даними Eurostat, зростання цін на продукти за аналогічний період становило лише 4,9%. При цьому мінімальна зарплата в Польщі перевищує українську у 6,7 раза (1 091 євро проти 164 євро), а середня – у понад 4 рази (2036 євро до 482 євро в Україні).

Рівень бідності, за даними Світового банку, за два роки в Україні зріс із 25% до 37%, а чверть громадян відчувають труднощі з доступом до повноцінного продуктового кошика.

Варто також врахувати податковий фактор. В Україні ПДВ на продукти харчування становить 20%, тоді як у країнах ЄС поширеною є практика знижених ставок — від 0% до 7% (Польща – 5%) на соціально значущі товари. Це означає, що український споживач фактично сплачує більшу частку податку в ціні продуктів, ніж європейський, навіть за нижчих доходів.

Відтак, Антимонопольний комітет має активніше відслідковувати динаміку цін і поведінку (на можливі зловживання) великих торговельних мереж та виробників. Необхідно регулювати націнки на соціально значущі товари, особливо щодо оптових і торгівельних надбавок.

УСПП також звертає увагу на практичне заморожування соціальних стандартів — мінімальних зарплат і пенсій, що лише поглиблює нерівність і вразливість малозабезпечених.

Боротьба з бідністю має стати одним із ключових пріоритетів Програми дій Уряду, яка в черговий раз відсутня.  Йдеться як про адресну допомогу найбільш уразливим групам населення, так і про створення стимулів для виробників, щоб знизити собівартість продукції.

Особливо складна ситуація із безпрецедентним зниженням рівня життя у людей похилого віку. Загальна чисельність пенсіонерів, за даними Пенсійного фонду – 10,3 млн. Пенсію до 5 тис. грн в місяць отримують 57% пенсіонерів (5,9 млн), а середня пенсія складає 6410 грн. Для порівняння у Польщі аналогічний показник 19 тис. грн. в еквіваленті.

Одночасно, згідно урядових розрахунків, місячний прожитковий мінімум у червні 2025 року – це 8422 гривні. Таким чином, більшість пенсіонерів – за межею бідності.

Діловий союз спільно із Антикризовим штабом стійкості економіки в умовах воєнного стану надіслали Уряду, парламенту та РНБОУ пропозиції щодо підвищення стійкості та самодостатності економіки, поступового вирішення цінових диспропорцій і зменшення рівня бідності. Серед ключових заходів — впровадження адресної підтримки окремих вразливих категорій населення, стимулювання виробників до здешевлення продукції через програми середньострокових держзамовлень, фіскальних і нефіскальних методів, зниження податкового навантаження на базові продукти, а також ефективний контроль за торговельними націнками та антимонопольний контроль.

• Лідери за низькою ціною: Швеція (338,04 грн), Фінляндія (879,15 грн), Латвія (1 115,90 грн) — у 4–15 разів дешевше, ніж в Україні.
• Сусіди-конкуренти: Польща (2 295,77 грн), Румунія (2 419,27 грн), Угорщина (2 387,55 грн) — удвічі дешевше, ніж в Україні.
• Великі промислові економіки ЄС: Німеччина (2 259,46 грн), Франція (1 593,43 грн), Іспанія (2 676,96 грн) — усі мають нижчі показники, що забезпечує їм конкурентнішу собівартість.
• Країни з цінами, близькими до українських: Сербія (3 045,33 грн) та Хорватія (2 459,86 грн) — але їхня частка в європейській металургії чи машинобудуванні значно менша, тому вплив високих тарифів там менш масштабний.

За розрахунками GMK Center, 93% сталі в ЄС виробляється у країнах, де електроенергія дешевша, ніж в Україні. Найбільше страждають виробники залізорудного концентрату — у їх собівартості електроенергія займає до 60%.
Така ситуація під’їдає маржі виробників, підвищує собівартість експорту та послаблює здатність підприємств утримуватись на стабільних показниках в умовах війни з російським агресором.

Ситуація з високою вартістю електроенергії в Україні має низку об’єктивних причин. Передусім це війна з рф та масштабні пошкодження ворогом нашої енергетичної інфраструктури. Руйнування генераційних і мережевих об’єктів призвело до втрати значної частини виробничих потужностей, що, своєю чергою, зменшило пропозицію електроенергії на ринку та підвищило її собівартість.

Додатковим чинником є зростання вартості палива та імпортних комплектуючих. Українська енергетика та промисловість значною мірою залежать від імпорту вугілля, обладнання та запчастин, а їх подорожчання напряму впливає на ціну кіловат-години.

Війна змусила бізнес інвестувати у власну безпеку та резервні джерела живлення. Підприємства вимушені були закуповувати генератори, паливо для них, системи охорони та інші ресурси, щоб гарантувати безперервність роботи навіть у разі блекаутів. Ці витрати також закладаються у фінальну вартість продукції.

Ще один фактор — волатильність ринку та регуляторні обмеження. Через нестабільність тарифів і складнощі з доступом до довгострокових контрактів з постачальниками підприємства не можуть прогнозувати свої енергетичні витрати, що ускладнює планування виробництва та інвестицій.

Щоб змінити ситуацію, потрібні узгоджені кроки у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. У короткостроковому вимірі (3 місяці) необхідно запровадити тимчасові диференційовані тарифи для енергоємних експортерів, компенсувати частину вартості електроенергії для стратегічних виробництв і стимулювати укладання довгострокових контрактів із фіксованою ціною. Це дозволить стабілізувати роботу ключових підприємств і зберегти їхні експортні позиції.

У середньостроковій перспективі (до 24 місяців) акцент слід зробити на модернізації та енергоефективності з державною підтримкою, розвитку власної генерації на базі підприємств — зокрема на біомасі, когенерації та полігенераційних системах — та інвестуванні в системи зберігання енергії. Такі заходи зменшать залежність промисловості від ринкових коливань.

Довгостроково (понад 24 місяці) необхідно провести глибоку реформу тарифоутворення, яка збалансує інтереси промисловості та енергетичного сектору, дозволить відновити та розбудувати генеруючі потужності, а також створювати індустріальні парки з доступом до дешевої «зеленої» електроенергії. Це забезпечить не лише стабільність, а й конкурентоспроможність української промисловості у післявоєнний період.

«Висока вартість електроенергії в умовах війни з російським агресором — це не лише економічна проблема, а фактор національної безпеки. Без швидких і системних рішень Україна ризикує втратити значну частину промислового потенціалу. УСПП закликає Уряд, регуляторів і міжнародних партнерів до спільних дій для стабілізації цін і захисту промисловості», – підсумували в Українському союзі промисловців і підприємців.

Довідково. Середньорічний індекс ціни BASE на РДН показує, скільки в середньому коштувала електроенергія за добу на оптовому ринку протягом року, з урахуванням усіх годин, у перерахунку на мегават-годину. Це ключовий індикатор для великих споживачів і для оцінки конкурентоспроможності економіки.

На тлі повідомлень про можливу зустріч президента США Дональда Трампа та диктатора путіна, Анатолій Кінах окреслив пріоритети, які Україна повинна мати в умовах будь-якого перемир’я.

«У мене немає сумнівів, що потрібно завершити гарячу фазу війни, бо вона перейшла на виснаження ресурсів. Це не означає, що справедливого і стабільного миру можна буде досягти найближчим часом – це залежить від багатьох факторів. І тут позиція президента Трампа навіть не першочергова. Головне – наскільки буде сконсолідована позиція наших союзників, передовсім ЄС, з точки зору впливу на російського агресора, і від того, як ми використаємо цю паузу самі», – заявив він.

Лідер ділової спільноти України підкреслив, що йдеться не лише про підвищення стійкості економіки, а й про відновлення її самодостатності, нарощення ресурсів, розвиток людського капіталу та власного виробництва. На його думку, надмірна залежність від зовнішньої допомоги є ризиком, а державний борг уже наближається до 100% ВВП.

«Цю паузу ми маємо використати як перехідний період – підготовку до прозорого волевиявлення громадян. Вибори не мають бути самоціллю, а способом перезавантажити систему в контексті професійності влади, державницьких позицій, підвищити ефективність, обороноздатність і ресурсність», – зазначив президент УСПП.

Він нагадав, що Україна ніколи не погодиться на юридичне закріплення тимчасово окупованих територій у складі рф та не піде на поступки, які б знижували обороноздатність країни. Росія має усвідомити це через тиск союзників – санкції, ізоляцію та інші заходи.

Серед завдань внутрішнього порядку денного А.Кінах назвав підвищення ефективності органів державної влади, використання економічного потенціалу, розвиток самозайнятості. Окремо він звернув увагу на міграційні виклики: за кордоном перебувають понад 7 млн українських біженців, і частка тих, хто інтегрується та не планує повертатися, зростає.

«За даними європейських досліджень, у 2024 році рівень зайнятості українських мігрантів зріс до 64% у більшості країн. Це позитивно впливає на економіки держав, які їх прийняли. У Польщі, наприклад, українці забезпечують до 2,4 п. зростання ВВП», – навів приклад президент УСПП.

«Але, попри тимчасову окупацію близько 20% територій, Україна залишається найбільшою країною Європи, з величезним потенціалом», – резюмував він.

Нагадаємо, президент США Дональд Трамп та очільник Кремля владімір путін планують зустрітися 15 серпня в американському штаті Аляска (США), де обговорять можливе перемир’я у війні рф проти України.

Документ закріплює наміри сторін об’єднати зусилля для розробки, впровадження та вдосконалення предметів речового майна і продовольчого забезпечення ЗСУ із залученням виробничого, технологічного та експертного потенціалу вітчизняних підприємств. Це стосується інноваційного військового одягу, взуття, спорядження, засобів індивідуального захисту та сучасного обладнання для продовольчої служби.

Серед ключових напрямів — створення та випробування нових зразків, організація науково-практичних заходів, обмін технічними й аналітичними матеріалами, впровадження міжнародних стандартів, зокрема стандартів НАТО, розвиток державно-приватного партнерства.

Анатолій Кінах, президент УСПП, наголосив на важливості максимальної локалізації виробництва, адже це не лише підвищує стійкість забезпечення армії, а й створює нові робочі місця. «Потрібно максимально залучати приватний капітал, формувати загальнодержавну політику, ухвалювати нові закони там, де це необхідно, і підтримувати постійний діалог між виробниками, ЗСУ та Урядом. Наразі в оборонно-промисловому комплексі близько 900 підприємств, з яких більшість приватні, які лідирують за темпами інновацій та розробок. Важливо прискорити адаптацію матеріально-технічних стандартів ОПК до стандартів НАТО і міжнародних вимог у цілому», – зазначив він.

А.Кінах також підкреслив, що заборона експорту продукції ОПК у дружні країни стримує розвиток галузі: «Щоб зайняти свою нішу на світових ринках, потрібні 1–2 роки системної роботи там. Вихід на експорт сприятиме масштабуванню нашого мілтеху».

Начальник Центрального управління Максим Кайола підтримав позицію бізнесу, наголосивши, що необхідно формувати таку економічну основу та виробничу структуру, яка буде найбільш ефективною для ЗСУ. «Наші виробники часто пропонують кращі рішення, а логістика у цьому випадку є швидшою та дешевшою. Ми проводимо постійні зустрічі з бізнесом, спільно опрацьовуємо проблемні питання», – повідомив він.

Голова асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт відзначила, що для ефективності галузі важливе середньострокове планування на 2–3 роки. «Легка промисловість значною мірою залежна від імпорту сировини, і чітке планування дозволило б краще прогнозувати потреби, вирішити питання оцінки вартості продукції на перспективу та оптимізувати виробничі процеси», – сказала вона.

Представники Центрального управління також повідомили, що процеси комунікації та взаємодії з бізнесом максимально оцифровуються і спрощуються: виробники можуть відслідковувати весь шлях проходження заявок, що підвищує прозорість і довіру. Крім того, управління активно працює з посольствами, міжнародними організаціями та дипломатичними структурами, щоб залучати нові можливості для виробників.

Завдання підписаного меморандуму – стати практичним інструментом для поглиблення державно-приватного партнерства, прискорення впровадження інновацій у сфері забезпечення армії та створення стійкої національної виробничої бази, здатної оперативно долати виклики війни, післявоєнної відбудови та підвищувати обороноздатність України.

Нагадаємо, УСПП і Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану вже провели низку заходів, участь в яких взяли представники Міністерства оборони України, ГУР, СБУ, Держспецзв’язку,  провідні підприємства ОПК, ділові об’єднання, науково-дослідні установи, а також експерти з якості та стандартизації. Основною метою є спільна робота над прикоренням адаптації стандартів і технічних регламентів до вимог НАТО та країн-членів, серійним виробництвом продукції українського ОПК.