Делегація Українського союзу промисловців і підприємців вирушила до Вашингтона (США) для участі в Саміті з питань відбудови України, який відбудеться 13–14 вересня. Це масштабна міжнародна подія, покликана стати новим етапом у залученні інвестицій в Україну та розвитку приватно-державного партнерства.
До складу делегації увійшли представники системного українського бізнесу з ключових сфер — від АПК до енергетики та будівництва, а також волонтерських ініціатив. Співорганізаторами Саміту виступають Рада з питань відбудови України при Глобальній організації світових лідерів Lives Amplified, сама організація та УСПП. Захід проходить за підтримки американського політикуму, бізнес-кіл, інвесторів і громадських організацій.
До оргкомітету Саміту входять представники Ради з відбудови та УСПП. Обидві структури очолює Анатолій Кінах, під головуванням якого працюватиме українська делегація.
“Нашою метою є не лише залучення приватних іноземних інвестицій у відбудову України від наслідків повномасштабної війни з російським агресором, але й представлення того, що Україна має величезний потенціал та є гідним партнером”, — зазначив Анатолій Кінах.
На відкритті Саміту президент УСПП представить доповідь про поточну ситуацію в Україні та бачення бізнесу щодо реалізації Плану з відбудови. Також українська делегація презентує кількадесят проєктів на мільярди доларів, розроблених за міжнародними стандартами та з науково-технічним і аналітичним супроводом.
Саміт стане першим у низці міжнародних заходів, спрямованих на збільшення потоку інвестицій в Україну та зміцнення її економічної стійкості. Його напрацювання передуватимуть конференції з відбудови України, яка відбудеться у Польщі.
В умовах повномасштабної війни з рф та зростання потреб Збройних Сил України в сучасних, якісних і технологічних засобах речового та продовольчого забезпечення, український бізнес активізує партнерство з оборонним сектором. У Києві підписано Меморандум про партнерство та співпрацю між Центральним управлінням розвитку матеріального забезпечення Міністерства оборони України та Українським союзом промисловців і підприємців (УСПП).
Документ закріплює наміри сторін об’єднати зусилля для розробки, впровадження та вдосконалення предметів речового майна і продовольчого забезпечення ЗСУ із залученням виробничого, технологічного та експертного потенціалу вітчизняних підприємств. Це стосується інноваційного військового одягу, взуття, спорядження, засобів індивідуального захисту та сучасного обладнання для продовольчої служби.
Серед ключових напрямів — створення та випробування нових зразків, організація науково-практичних заходів, обмін технічними й аналітичними матеріалами, впровадження міжнародних стандартів, зокрема стандартів НАТО, розвиток державно-приватного партнерства.
Анатолій Кінах, президент УСПП, наголосив на важливості максимальної локалізації виробництва, адже це не лише підвищує стійкість забезпечення армії, а й створює нові робочі місця. «Потрібно максимально залучати приватний капітал, формувати загальнодержавну політику, ухвалювати нові закони там, де це необхідно, і підтримувати постійний діалог між виробниками, ЗСУ та Урядом. Наразі в оборонно-промисловому комплексі близько 900 підприємств, з яких більшість приватні, які лідирують за темпами інновацій та розробок. Важливо прискорити адаптацію матеріально-технічних стандартів ОПК до стандартів НАТО і міжнародних вимог у цілому», – зазначив він.
А.Кінах також підкреслив, що заборона експорту продукції ОПК у дружні країни стримує розвиток галузі: «Щоб зайняти свою нішу на світових ринках, потрібні 1–2 роки системної роботи там. Вихід на експорт сприятиме масштабуванню нашого мілтеху».
Начальник Центрального управління Максим Кайола підтримав позицію бізнесу, наголосивши, що необхідно формувати таку економічну основу та виробничу структуру, яка буде найбільш ефективною для ЗСУ. «Наші виробники часто пропонують кращі рішення, а логістика у цьому випадку є швидшою та дешевшою. Ми проводимо постійні зустрічі з бізнесом, спільно опрацьовуємо проблемні питання», – повідомив він.
Голова асоціації «Укрлегпром» Тетяна Ізовіт відзначила, що для ефективності галузі важливе середньострокове планування на 2–3 роки. «Легка промисловість значною мірою залежна від імпорту сировини, і чітке планування дозволило б краще прогнозувати потреби, вирішити питання оцінки вартості продукції на перспективу та оптимізувати виробничі процеси», – сказала вона.
Представники Центрального управління також повідомили, що процеси комунікації та взаємодії з бізнесом максимально оцифровуються і спрощуються: виробники можуть відслідковувати весь шлях проходження заявок, що підвищує прозорість і довіру. Крім того, управління активно працює з посольствами, міжнародними організаціями та дипломатичними структурами, щоб залучати нові можливості для виробників.
Завдання підписаного меморандуму – стати практичним інструментом для поглиблення державно-приватного партнерства, прискорення впровадження інновацій у сфері забезпечення армії та створення стійкої національної виробничої бази, здатної оперативно долати виклики війни, післявоєнної відбудови та підвищувати обороноздатність України.
Нагадаємо, УСПП і Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану вже провели низку заходів, участь в яких взяли представники Міністерства оборони України, ГУР, СБУ, Держспецзв’язку, провідні підприємства ОПК, ділові об’єднання, науково-дослідні установи, а також експерти з якості та стандартизації. Основною метою є спільна робота над прикоренням адаптації стандартів і технічних регламентів до вимог НАТО та країн-членів, серійним виробництвом продукції українського ОПК.
Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану спільно з Українським союзом промисловців і підприємців неодноразово акцентували на потребі посилення професійного потенціалу та ефективності роботи органів виконавчої влади. У ситуації, коли держава протистоїть повномасштабній агресії рф та виснаженню ресурсів, саме якість державного управління є критичною умовою для збереження стійкості та економічної витривалості.
За оцінками Світового банку, потреби у відновленні України сягнули щонайменше 600 млрд доларів. Через відсутність належних і своєчасних рішень кризові процеси в економіці лише загострюються. Промислова інфляція за перші п’ять місяців 2025 року перевищила 42%, а рівень імпортозалежності наближається до 40% ВВП. При цьому надходження від експорту впали до 20% ВВП. Обсяги кредитування підприємств залишаються недостатніми для модернізації виробництва та реалізації проєктів із відбудови. Існують також ризики скорочення міжнародної фінансової допомоги.
Системні виклики залишаються невирішеними. В Україні досі не затверджено на рівні нормативного акту Плану відновлення, який би став основою координації внутрішніх і зовнішніх зусиль. Бюджетна декларація до 2028 року консервує бідність і низькі соціальні стандарти – незначне підвищення мінімальної зарплати за три роки не покриватиме навіть базові потреби.
З усім цим має працювати переформатований Уряд, погоджений Верховною Радою України.
Загалом в умовах парламентсько-президентської республіки надзвичайно важливо, щоб Уряд формувався коаліційно, був підзвітний парламенту та регулярно звітував про свою діяльність. Практика представлення річних Програм діяльності Кабінету Міністрів має стати обов’язковою та виконуваною – цього, на жаль, не спостерігалося раніше. Звіти мають бути не формальністю, а інструментом оцінки ефективності, виявлення помилок і визначення кращих практик.
Окреме занепокоєння викликає відновлення підходів до укрупнення міністерств, зокрема ідеї щодо передачі функцій Міністерства аграрної політики до Міністерства економіки. Цей експеримент вже впроваджувався та був визнаний і фахівцями, і чиновниками як провальний.
Аграрний сектор забезпечує до 60% валютної виручки країни та формує понад 40% зайнятості у сільській місцевості. У контексті євроінтеграції та геополітичних викликів Україна потребує окремої політики розвитку АПК як одного з ключових драйверів відновлення.
Аналогічна ситуація – у сфері промислової політики. Відсутність системного підходу, розгалужених програм модернізації, індустріальної кооперації, декарбонізації, адаптації до ринків ЄС стримує розвиток промисловості. Особливу важливість індустріально-інноваційна політика має в умовах поглиблення сировинної структури економіки (за 2024 рік 82% українського експорту – це сировина). Міністерство з питань стратегічних галузей має відігравати ключову роль у цьому процесі – від машинобудування до ОПК, важливість якого в умовах війни є беззаперечною.
Ділова спільнота очікує, що новий склад Уряду презентує чітку, структуровану Програму своєї діяльності, із розстановкою пріоритетів та зазначенням джерел ресурсів для реалізації. Кожен міністр має представити в парламенті та на загал бачення розвитку відповідної сфери, програму дій, строки та механізми їх реалізації. Відкритість до діалогу з громадянським суспільством і бізнесом має стати невід’ємною частиною такого підходу.
Антикризовий штаб та УСПП залишаються відкритими до співпраці й діалогу з переформатованим Урядом задля формування дієвої економічної політики, прискорення модернізації, відбудови та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку України в умовах війни.
У князівстві Монако відбулася робоча зустріч голови Ради з відбудови України, прем’єр-міністра України в 2001-2002 рр., президента УСПП Анатолія Кінаха з керівником Глобальної організації світових лідерів Lives Amplified (Нью-Йорк, США) Стівом Мельником.
Рада з відбудови функціонує в межах цієї міжнародної платформи, що об’єднує впливових лідерів з усього світу, бізнес та інвесторів.
Зустріч стала продовженням першого засідання української частини Ради, яке нещодавно відбулося в Києві в приміщенні НАН України. До її складу увійшли представники системного бізнесу, ділових асоціацій, НАНУ, провідних університетів, державних структур, а також гуманітарних і ветеранських ініціатив. Серед компаній — “АТБ-Маркет”, “Монобанк”, АТ “Таскомбанк”, Промислова група ТАС, “Астарта”, “Каргоремтранс”, “МХП”, “Криптон”, “Укрелектрокабель”, ФРУ “Defense” та інші.
Під час зустрічі учасники наголосили на важливості фактору часу: готувати програми відновлення слід вже зараз, не чекаючи завершення активної фази війни з російським агресором. За оцінками міжнародних та національних експертів, сукупні збитки України вже перевищили $600 млрд. Наприклад, зруйновано понад 60 млн кв. м житла — для його реконструкції потрібно щонайменше $86 млрд. Енергетична, транспортна інфраструктура, гуманітарні проєкти – пріоритети Ради з відбудови.
Сторони погодилися, що відновлення має базуватися на принципах індустріально-інноваційної економіки із широким застосуванням новітніх технологій і створенням умов для масштабного залучення інвестицій. В пріоритеті – модернізація промисловості і серійне виробництво, енергетика, соціальна інфраструктура. Це запорука робочих місць та фактор повернення українців з-за кордону. Наразі 7 млн. українців знайшли притулок в країнах-партнерах, переважно в ЄС та Північній Америці. За різними опитуваннями, частка тих, хто планує повернутися, впала з 50% до 20%.
«Нам критично важливо створювати робочі місця й повертати громадян із-за кордону. Це колосальний людський капітал, який ми не маємо права втратити», — зазначив Анатолій Кінах, котрий також входить до Почесної ради Lives Amplified.
Окремо він наголосив на необхідності розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу, залучення приватного капіталу у виробництво в секторі ОПК, щоб посилити обороноздатність країни.
«Україна – це не тільки держава, яка воює з набагато сильнішим агресором і тому гостро потребує міжнародної допомоги. Ми також маємо потужний власний потенціал, відкриті до інвестицій і можемо бути гідним партнером», — підкреслив голова Ради з відбудови.
Сторони погодили засідання Ради із відбудови у вересні у Вашингтоні – за участі міжнародного політикуму, представників американського бізнесу, міжнародних корпорацій та керівництва Lives Amplified. Під час заходу планується презентація конкретних проєктів, підготовлених українською стороною. Основний акцент — на їхній готовності до реалізації вже зараз.
Також обговорено гуманітарну складову співпраці. Йдеться про спільні ініціативи у сфері психосоціальної та фізичної реабілітації ветеранів, підтримку внутрішньо переміщених осіб, дітей-сиріт та постраждалих від війни. УСПП та Lives Amplified мають власні напрацювання, які буде об’єднано в межах діяльності Ради.
Довідка:
Рада з відбудови України функціонує в межах Lives Amplified — глобальної інституційної платформи, яка об’єднує чинних і колишніх світових лідерів, прем’єрів, президентів, очільників корпорацій тощо. Це найбільше середовище впливових діячів за межами ООН. В складі Lives Amplified діють Товариство світових лідерів Lives Amplified та Фонд Lives Amplified Foundation.
Місія платформи — підтримка трансформаційних ініціатив, що сприяють соціальному та економічному процвітанню людства.
Україні потрібна стратегія самодостатності та індустріального відновлення на засадах партнерства і справедливого балансу інтересів.
Президент України Володимир Зеленський підписав закон про ратифікацію Угоди між Україною та США про економічне співробітництво у сфері надрокористування. Це рішення, що поки носить більш політичний характер, може створити нові можливості для зміцнення енергетичної, технологічної та економічної самодостатності України – за умови роботи державних інституцій у цьому напрямі.
Таку думку висловили в Українському союзі промисловців і підприємців.
Як підкреслив президент УСПП, голова Ради з відбудови України в рамках Глобальної організації світових лідерів Lives Amplified (Нью-Йорк, США) Анатолій Кінах, “угода з США щодо надрокористування має перетворитися на стимул для розвитку переробної промисловості в Україні. Необхідно уникати повторення сировинної моделі – ми маємо створювати в Україні виробництва з високою доданою вартістю”.
Чому це питання важливе саме зараз?
На тлі повномасштабної війни з російським агресором, наша економіка зазнала збитків на понад 600 млрд. доларів, 52% державного бюджету України фінансується за рахунок зовнішніх грантів і позик міжнародних партнерів та фінансових інституцій. Соціальні стандарти заморожені до 2027 року і залишаються на вкрай низькому рівні. Рівень безробіття за підсумками 2024 року становив 15%, тоді як оборонно-промисловий комплекс країни завантажений лише на 40% від своїх потужностей. Для порівняння: російська військово-промислова машина працює у режимі 24/7, а рівень безробіття в рф складає всього близько 2,5%.
У таких умовах підвищення економічних спроможностей України має стати не просто стратегічною ціллю, а національною ідеєю. Розробка надр, індустріально-інноваційна економіка, створення доданої вартості всередині країни, розбудова енергонезалежності, збереження і розвиток людського потенціалу – ключові вектори національної безпеки.
«Ця міждержавна Угода є рамковою. Її подальше наповнення та ефективність реалізації безпосередньо залежатимуть від української державної політики – її послідовності, прозорості та здатності захищати національні інтереси в балансі інтересів із західними партнерами», – прокоментував Анатолій Кінах.
Важливо вибудовувати модель державно-приватного партнерства у сфері надрокористування, формувати довготривалу політику інвестування з рівними і прозорими конкурентними умовами, створювати умови для переробки сировини в Україні, забезпечувати екологічну відповідальність і високі соціальні стандарти для громад, де здійснюється видобуток.
Угода та її перспективи обговорювалися на засіданні Антикризового штабу з питань стійкості економіки під час воєнного стану за участі представників бізнес-асоціацій, наукових інституцій, зокрема Інституту геології КНУ, НАН України. За підсумками наради було підготовлено пакет рекомендацій, які спрямовані до Ради національної безпеки і оборони України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Офісу президента. Ці пропозиції стосуються активізації геологічної розвідки, створення індустріальних майданчиків із глибокою переробкою сировини, зміцнення науково-технічної бази в галузі.
Рада з відбудови України, яку очолює Анатолій Кінах, паралельно напрацьовує цільові напрями міжнародного партнерства з США, ЄС та іншими стратегічними союзниками – на засадах рівноправного співробітництва та взаємовигідної інтеграції української економіки у глобальні ланцюги доданої вартості.
Українські надра повинні бути інструментом прискорення індустріального відновлення на інноваційних принципах, розвитку нових галузей, зокрема критичних матеріалів, технологій подвійного призначення, «зеленої» енергетики. Для цього необхідна цілісна стратегія, заснована на синергії державної політики, бізнесу та міжнародних партнерів.
УСПП закликає владу перейти до імплементації практичних кроків, які дозволять реалізувати потенціал цієї Угоди в інтересах сталого розвитку, національної безпеки та економічної самодостатності України.
Україна та Європейський Союз підписали меморандум про співпрацю в оборонній сфері — це ще один важливий крок у напрямі інтеграції нашої держави в загальноєвропейську архітектуру безпеки та колективної стійкості.
Наші виробники ОПК співпрацюватимуть із Асоціацією аерокосмічної, безпекової та оборонної промисловості Європи (Aerospace, Security and Defence Industries Association of Europe (ASD), а також братимуть участь у промислових консорціумах за відповідними програмами ЄС.
В Українському союзі промисловців і підприємців вітають підписання документа, який відкриває нові можливості для кооперації між українським ОПК та відповідними структурами ЄС, зокрема Європейським оборонним агентством.
Як підкреслив єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс, Європа може вчитися у України в питаннях розвитку безпілотних систем, штучного інтелекту, мобільності і гнучкості виробництва. Це — пряме визнання високого рівня українських розробок у сфері оборонних технологій, створених під тиском реальних бойових умов.
«Україна довела, що є надійним партнером. Наш ОПК демонструє здатність до адаптації, модернізації і розвитку технологій подвійного призначення. Важливо не втратити ці напрацювання, а закріпити їх через рівноправну кооперацію з європейськими структурами», — зазначив президент УСПП Анатолій Кінах.
Ще в 2024 році УСПП провів низку стратегічних зустрічей з європейськими представниками в сфері безпеки.
Зокрема, під час діалогу президента УСПП Анатолія Кінаха з єврокомісаром з питань оборони та космосу Андрюсом Кубілюсом було обговорено створення спільних платформ для проєктів у сфері військових і космічних технологій, розвиток технологічної кооперації, підвищення спроможності оборонно-промислових кластерів.
Окрім цього, діловий союз ініціював публічну дискусію про включення України як невід’ємного елемента європейської системи безпеки. Ця позиція чітко артикулюється в заявах УСПП на національному і міжнародному рівні.
УСПП спільно з Антикризовим штабом стійкості економіки в умовах воєнного стану провели серію закритих консультацій з представниками вітчизняного оборонного комплексу, під час яких обговорювали шляхи пришвидшення адаптації українських виробничих стандартів до норм НАТО та ЄС. Це критично важливо для запуску спільних проектів та формування єдиного оборонного простору.
Пропозиції УСПП вже передані євроструктурам. Серед ключових пунктів:
Спільне виробництво зброї та спецтехніки, зокрема на території України;
Розширення обсягів замовлень на українські оборонні підприємства з боку європейських партнерів;
Обмін технологіями та створення міжінституційних R&D-центрів;
Прискорення гармонізації регламентів і стандартів, що діють у країнах-членах НАТО.
Також запропоноване було інституційне закріплення співпраці — створення двосторонніх координаційних офісів Україна–ЄС з питань промислової оборони, адаптація регуляторних норм; спеціальних інкубаторів для підтримки стартапів у військових технологіях.
«Це питання не тільки безпеки. Це — нові робочі місця, експортний потенціал, проривні інновації. Україна може і має бути не лише споживачем, а й співтворцем нової європейської системи оборонної промисловості», — наголошують в УСПП.
УСПП продовжить системну роботу з європейськими інституціями, а також через Раду з відбудови України в Глобальній організації світових лідерів Lives Amplified (США), яку очолює Анатолій Кінах, — з метою закріплення оборонної кооперації як фундаментального елементу стратегії відновлення.
Україна ризикує продовжити втрачати свій людський і трудовий потенціал через хронічне недофінансування соціальної сфери та відсутність системної політики у сфері праці та освіти. Про це заявив президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах в ефірі програми Ранок.LIVE.
«Заморожування соціальних стандартів до 2027 року — стратегічна помилка Уряду. Це рішення означає, що мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 000 грн, а прожитковий мінімум — 3028 грн. Такий підхід не відповідає реальній вартості життя та підриває внутрішній споживчий попит, що, своєю чергою, негативно впливає на економіку і бізнес», — наголосив лідер ділової спільноти.
За його словами, питання соціальних стандартів стоїть особливо гостро у контексті війни на виснаження ресурсів із російським агресором, адже тісно пов’язане з перспективою повернення мільйонів вимушених переселенців, відновленням економіки та її стійкістю.
«Попри індексацію, більшість громадян отримують пенсії та зарплати, які не покривають базові потреби. Найбільше страждають пенсіонери — близько 60% із понад 10 мільйонів отримують пенсію менш ніж 5 000 гривень. Це неприпустимо», — підкреслив він.
Крім того, А.Кінах звернув увагу на критичну ситуацію у сфері освіти: за його словами, нинішній рівень оплати праці освітян не дозволяє зберігати якісні кадри. «Освіта має стати одним із головних пріоритетів держави, йдеться не тільки про реформу, а передусім — про матеріальні стимули для педагогів/викладачів. Це ключ до збереження людського капіталу та відбудови/модернізації України як сучасної конкурентоспроможної держави», — заявив очільник промисловців і підприємців.
Він також акцентував на потребі системного підходу до підготовки кадрів, перекваліфікації, запуску програм реінтеграції ветеранів війни, соціальної адаптації ВПО та комплексної роботи з ринком праці.
«Потрібні вагомі зміни у пошуку внутрішніх ресурсів, щоб забезпечити гідний рівень життя громадян та гарантувати довгострокову стійкість економіки», — резюмував президент УСПП.
Що має змінитися в підході держави до використання своїх мінеральних ресурсів.
Україна володіє майже повною таблицею Менделєєва. Рідкісноземельні метали, графіт, літій, титан, уран — усе це ресурси, за які у світі точиться безмовна, але жорстка конкуренція. У час війни з російським агресором, коли ресурси стали синонімом виживання, Україна отримала історичний шанс трансформувати свою мінерально-сировинну базу на користь довгострокового розвитку. Але нинішня політика у сфері надрокористування загрожує перетворити Україну на «сировинний придаток» — з усіма притаманними для цього статусу ризиками: від економічної вразливості до погіршення демографічного становища.
На цьому наголосив у розмові із журналістами Анатолій Кінах, президент УСПП та голова Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану.
Одним із пунктів «Плану перемоги», який президент Володимир Зеленський презентував у Вашингтоні та Брюсселі наприкінці минулого року, стала пропозиція до союзників щодо співпраці у сфері корисних копалин. Проте, як зауважує Анатолій Кінах, ключовий момент було втрачено — Україна так і не озвучила, на яких умовах готова ділитися своїми надрами.
«Ми повинні бути не постачальниками сировини, а повноцінними учасниками міжнародної кооперації. Наприклад, не руда літію — а батареї. Не титанова губка — а деталі для Boeing. Не уранова руда — а учасники циклу виробництва палива для АЕС», — підкреслив президент УСПП.
Натомість, після провалу першої рамкової угоди з США, друга версія документу, за його словами, вже мала ознаки «колоніального характеру»: окрім надр, у неї включили транспортну та енергетичну інфраструктуру, порти. І все це — без чіткого бачення української сторони та без обговорення базових принципів на державному рівні.
Проблема не лише у змісті угоди, а й у відсутності системного підходу з боку української влади. Делегації їдуть на переговори без чіткої програми, без узгодженої позиції, інформування громадян про ключові пункти таких домовленостей.
«Зараз ми самі працюємо через свої канали із Сполученими Штатами та іншими партнерами. Наша логіка така: ми повинні формувати такі відносини, щоб Україну розглядали не як державу, що ходить по світу з простягнутою рукою, а як партнера. Партнера з яким можна взаємовигідно працювати, мати спільний результат, вигідний для всіх сторін. Партнера надійного, прогнозованого, але який буде захищати свої національні інтереси, так як роблять усі держави», – повідомив Анатолій Кінах.
За даними ЗМІ, Угоду про копалини між США та Україною можуть підписати «скоро», адже залишився технічний бік обговорення.
Зараз УСПП спільно з Інститутом геології КНУ ім. Шевченка працює над створенням державної політики у сфері надрокористування. Йдеться не лише про інвентаризацію, а й про глибоку реформу — від відкритості даних до боротьби з корупцією.
З 1994 року темпи виснаження українських родовищ значно перевищують відкриття нових. Часто ліцензії не використовуються або використовуються в інтересах приватних гравців. Необхідно провести аудит, анулювати «сплячі» дозволи, адаптувати дані до міжнародних стандартів, і що найголовніше — запровадити прозорі правила гри для інвесторів.
«Конкуренція має бути не між країнами за українські надра, а між інвесторами — за право брати участь у проектах на збалансованих прозорих умовах», — переконаний президент УСПП.
Україна має історичний шанс — перетворити природне багатство на економічну самодостатність. Неприпустимо для суверенної держави забезпечувати 52% (дані за 2024 рік) видатків державного бюджету за рахунок зовнішніх джерел: кредитів, займів та частково грантів.
Надра — це не просто економіка, це основа майбутнього, і з цим потрібно системно працювати, резюмував очільник промисловців і підприємців України.
Війна на виснаження з російським агресором — це не лише бойові дії на лінії зіткнення, а насамперед протистояння ресурсів, державних систем управління та готовності продовжувати боротьбу. Кожен рік «повномасштабки» не проходить безслідно — ми бачимо дедалі більше негативних проявів воєнного стану в політиці та економіці, змінюється наше соціальне життя — збільшується розрив між добробутом українців та європейців.
Системний погляд на ці та інші проблеми, які роз’їдають країну під час війни, про майбутні вибори та потенціал для розвитку нової індустріальної економіки — у великому інтерв’ю UA.News розповів Анатолій Кінах, колишній секретар РНБО та експрем’єр-міністр України, президент Українського союзу промисловців та підприємців. Публікуємо першу частину інтерв’ю.
Про деформацію економіки під тиском війни
Повномасштабне російське вторгнення на територію України стало затяжною війною на виснаження ресурсів. Ворог цілеспрямовано руйнує нашу житлову, транспортну, енергетичну і промислову інфраструктуру. За даними Світового банку, масштаби тільки прямих втрат наближаються до $600 млрд. Це офіційна статистика. На жаль, це величезні обсяги. Зараз Україна має приблизно 78% від того ВВП, який у нас був у 2021-му році. Тобто втрата — мінус 22%. Зупинюсь на ключових напрямках руйнацій.
Енергетична інфраструктура. До початку повномасштабної війни загальних потужностей генерації електроенергії було приблизно 18 ГВт. Зараз у нас залишилося близько 9 ГВт, тобто зруйновано 50% всієї генерації. Насамперед це стосується теплової енергетики. Ми втратили найбільшу в Європі атомну станцію — Запорізьку АЕС, яка давала Україні мінімум 20% всієї енергогенерації.
Житловий сектор. Зруйновано десятки мільйонів квадратних метрів житла. Для порівняння — максимальні обсяги, які планували ввести в експлуатацію до війни, сягали близько 11 млн м². Зараз зруйновано, за різними оцінками, мінімум 60 млн м². І ці втрати відчуваються постійно.
Транспортна логістика. Теж масштабні руйнування, ускладнене ефективне використання наших портів, насамперед на Чорному та Азовському морях. До повномасштабної війни ми постачали через морські порти близько 80% всієї експортної продукції гірничо-металургійного комплексу, аграрної та інших галузей.
Втрати дуже серйозні. На них потрібно не просто звертати увагу, а діяти вже сьогодні. Оскільки це проблематика втрати самодостатності економіки і негативного впливу на обороноздатність держави. Так, за 2024-й рік ми профінансували державні видатки за рахунок надходжень від української економіки тільки на 48%. А 52% — була зовнішня допомога, яку здебільшого треба повертати: кредити, позики. Державний борг України різко зріс: якщо у 2021 році він становив 49% ВВП, то на початок 2025-го — вже 92% ВВП. Це величезне боргове навантаження.
Про людський капітал і соціальні стандарти
Україна зараз втрачає найцінніше — людський потенціал. Без людей нічого не буде. 7 млн українців за кордоном у статусі біженців. Починаючи з 2014 року, бо війна розпочалася у 2014-му, офіційно всередині країни маємо ще 4,7 млн внутрішньо переміщених осіб. Це внутрішні біженці, які втратили все. Безпрецедентно загрозлива сама демографічна ситуація. За офіційним даними, у 2024 році зареєстровано 177 тис. новонароджених, а смертей — 495 тис. Смертність в Україні зараз майже втричі перевищує народжуваність. Формується дуже загрозлива демографічна яма. Вже сьогодні треба створювати якісну стратегію демографічного розвитку і виконувати її.
Особливо зверну увагу на соціальні стандарти. За період війни ця сфера зазнала ще більшої деформації. Головна проблема у тому, що зростає розрив між стандартами якості життя в Україні та сусідніх державах Східної Європи. Наведу офіційні дані за 2025 рік. В Україні нормативно затверджений рівень місячної мінімальної заробітної плати дорівнює 8 тис. грн. У Польщі — 47 тис, у Чехії — 35 тис, у Німеччині — 98 тис. у гривневому вимірі. А нам необхідно повертати українців на рідну землю. Ви розумієте, яке рішення ухвалять наші громадяни на тлі такого розриву на рівні соціальних стандартів?
Вражає недалекоглядність, зокрема, і наших урядових структур, включно з парламентом. У ситуації, коли необхідно повертати з-за кордону мільйони людей, вони заморозили соціальні стандарти, включно з мінімальною заробітною платою на рівні 8 тис. грн на три роки вперед аж до 2027 року. Закрили навіть це маленьке світло в кінці тунелю. Це неприпустимо.
Навпаки — треба робити все, щоб піднімати виробництво своїх ресурсів, економіку. І на цій базі доводити людям, що держава буде робити максимум, щоб покращувати соціальні стандарти, щоб була якась перспектива і надія.
Ризики і статистика, яку я назвав, дуже болючі. Але це та правда, яку громадяни повинні знати. Бо тільки так можна формувати точні системні рішення, спрямовані на те, щоб Україна вийшла з цієї величезної трагедії, величезного іспиту, більш сильною. Ще раз підкреслюю — нам потрібно не тільки захищати свою свободу, територіальну цілісність, свій цивілізаційний вибір. Нам треба зараз дуже серйозно та поетапно відновлювати нашу економічну самодостатність, не чекаючи завершення війни. Умовно кажучи, наступного ж дня після оголошення миру чи перемир’я, ми повинні одразу задіяти весь наш потенціал, мати готові програми, проекти для розвитку сучасної та конкурентоздатної держави.
Про оборонно-промисловий комплекс України
Закономірно, що оборонно-промисловий комплекс зараз демонструє достатньо високі темпи розвитку. Це підтверджує, що в України є великий науково-технічний, промисловий та кадровий потенціал. Це з позитивного. Щодо проблем, які треба вирішувати.
Перша проблема. Дотепер у нас немає чіткої державної політики, програми реформування і розвитку промислового комплексу. А ситуація кардинально змінилася. Особливо потрібно підсилити напрямок державно-приватного партнерства. В обсягах виробництва українського ОПК частка приватного бізнесу в рази перевищує показники державних підприємств. Але, на жаль, ставлення до приватних компаній зберігається, як кажуть, за залишковим принципом. Це треба змінювати і створювати умови для ефективного залучення в оборонно-промисловий комплекс приватного бізнесу та капіталу. Для цього потрібні рівноправні прозорі умови.
Друга проблема— недостатнє завантаження оборонно-промислового комплексу. За офіційними даними, у 2024 році український ОПК був завантажений максимум на 40%. Здебільшого через те, що не працює кредитна система. Рівень кредитування реальної економіки у нас (а ми держава, яка воює) найнижчий у Європі. Є такий показник — обсяг кредитів до ВВП. У нас він становить до 15%, а в Чехії та Польщі — 70-88%. Тобто уряд, парламент та Національний банк не мають комплексного підходу для формування ефективних умов кредитування ОПК. Це необхідно вирішувати терміново.
Третя проблема. Важливо розуміти, що дрони, боєприпаси, патрони — це розхідний матеріал на війні. Така зброя повинна виготовлятися індустріально-серійними методами. Нам потрібне конвеєрне виробництво. Так, у нас є деякі позитивні зміни у випуску артилерійських снарядів, мін, патронів і дронів. Але у нас досі немає індустріально-інноваційних програм, під які могли б сформувати відповідні оборонні замовлення. Адже серійне виробництво передбачає замовлення мінімум на два-три роки вперед. Це дуже серйозний виклик. Бо ми розуміємо, що таке дефіцит боєприпасів на фронті. Потрібно якомога швидше на основі цільових програм переходити до індустріально-серійного виробництва зброї і спецтехніки. Ця робота триває і пішла швидше. Але ми ще відстаємо, необхідно ще більше прискоритися. Особливо в умовах геополітичних ризиків із надходженням допомоги від союзників. На жаль, ми бачимо тренд до скорочення такої допомоги, і повинні максимально нарощувати виробництво власної зброї.
Четвертий виклик — адаптація українського ОПК до стандартів технічних регламентів НАТО, в цілому до міжнародних стандартів. Це величезний обсяг роботи. На жаль, ця система дотепер не сформована. Ми зараз над цим працюємо. Бо вже зараз питома вага зброї, спецтехніки та боєприпасів, виготовлених за стандартами НАТО, у Збройних силах України сягає 60%. Ми повинні бути спроможними обслуговувати цю зброю, ремонтувати її, а також створювати умови для виробництва нової — за міжнародними стандартами і регламентами. Для цього потрібні конкретні цільові програми.
Про дискусії навколо експорту зброї
Присутність українського ОПК на зовнішніх ринках — ще одне важливе питання. Наші виробники мали непогані позиції закордоном, але з початку повномасштабної війни діє заборона на експорт. Це було логічне рішення — у пріоритеті Збройні Сили України. Але за період війни, особливо в приватному секторі, сформовані потужності, які набагато перевищують платоспроможний попит на внутрішньому ринку. Зараз ми наполягаємо на тому, щоб поступово відкривати можливості нашим підприємствам і компаніям ОПК для формування експортної політики. Безумовно, ЗСУ залишаються у пріоритеті. Але коли є профіцит продукції, ми повинні робити все, щоб вона була присутня на зовнішніх ринках, був заробіток, який дозволяв би зміцнювати наше ОПК і обороноздатність. Це питання зараз починає дискутуватися. Але знову ж таки є фактор часу. Ми вважаємо, що це робиться дуже мляво, безсистемно і може заважати нашому ОПК. Особливо якщо після оголошення, умовно, перемир’я будуть скорочувати обсяги оборонних замовлень. При цьому наші підприємства не будуть готові експортувати свою продукцію на зовнішні ринки.
Подальша заборона експорту може призвести до вимушеної релокації цих підприємств за кордон. І такі приклади є. Маємо декількох провідних компаній-виробників дронів вже релокованих за кордон, бо там є попит і ринки збуту. Зволікання щодо відкриття експорту може також призвести виробників до зупинки чи банкрутства. Тому часу обмаль.
У рамках УСПП, Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану ми вже провели певні зустрічі з цього питання із представниками урядових структур та Укроборонпрому. Наполягаємо, щоб такі рішення ухвалювалися набагато швидше. Щоб прискорити цей процес (я відкрию деяку інформацію), ми підписали системну угоду про співпрацю з Укроборонпромом, створили спільну робочу групу. Зараз готуємо перше засідання, на якому одним із головних питань буде експортна політика. Вирішувати це треба динамічно, системно, враховуючи потреби обороноздатності України. Але це дуже актуальна тема. Маю надію, що ми максимально прискоримо вирішення цього питання. Експортна політика має бути невід’ємною складовою розвитку оборонно-промислового комплексу, включно з прогнозом подальшого розвитку ОПК, зокрема у повоєнний період. Це стосується і вирішення проблеми дефіциту кваліфікованих кадрів. Бо мобілізація та бронювання — це складний процес пошуку балансу між обороноздатністю і потребами економіки. Це вимагає потужних навчальних програм підготовки фахівців, зокрема кваліфікованих робочих професій. А особливо — конструкторів, інженерів.
Про бізнес-клімат і настрої підприємців
Варто не допускати, щоби проблеми бізнес-клімату постійно висвітлювалися, як наслідки повномасштабної війни. Треба чітко розподіляти наступне. Є війна, ризики, гарантії безпеки, є цинічний підлий ворог, з яким ми повинні боротися. І ми будемо робити це далі. Але є питання, які я називаю, законами розвитку, законами бізнес-клімату. Вони діють і їх треба виконувати, незалежно від назви держави.
Почнемо з того, що Україна — офіційний кандидат на вступ до Європейського Союзу. З червня 2024 року ми ведемо офіційні переговори. І ми повинні виконувати головні вимоги у формуванні бізнес-клімату, особливо щодо приватного капіталу: верховенство права, прозора конкуренція, захист прав інвестора, власника, ефективна антимонопольна політика. Це все, що робить бізнес-клімат сприятливим. Адже приватний капітал йде тільки туди, де є стабільність, прогнозованість, вигідні результати інвестування. Над умовами для бізнесу треба працювати, бо вони серйозно порушуються. Я не буду наводити приклади про якість нашої судової гілки влади, прозору конкуренцію, численні перевірки, силовий тиск, блокування податкових накладних. Або ж про підвищення податків заднім числом. Що б’є по інвестору, який має фінансовий план, а йому різко змінюють умови діяльності. Якщо коротко, ми ведемо жорстку дискусію з парламентом, Урядом і податковою щодо цього. Я переконаний, що треба дотримуватися такого принципу: якщо є потреба збільшувати доходи держбюджету, то спочатку варто створити сприятливі умови для бізнесу. Не намагатися все вирішувати тільки через фіскальний чи силовий тиск. Бо апріорі це дає від’ємний результат. Ми це бачили не раз. Тому зараз, з точки зору бізнесу і бізнес-клімату, дуже принципово, щоб діяв постійний діалог між законодавцями, фіскальними структурами, регуляторними, силовими. Ми постійно наполягаємо на цьому. Один із напрямків діяльності Антикризового штабу якраз передбачає, що будь-які зміни повинні відбуватися на засадах постійного діалогу, комунікації. Як приклад – «Укрзалізниця» з її тарифами. Нагадаю, у червні 2022 року, коли український бізнес був у критичному стані: зруйновані транспортні та логістичні напрямки, маса проблем. У той час, без погодження, без розрахунків, «Укрзалізниця» підвищила тарифи на 70%. Завдали нещадного удару, особливо експортерам. Зараз хочуть повторити — підвищити тарифи на залізничні перевезення на 37%. Добре, що ми аргументовано заблокували цей процес. І це стосується багатьох питань. Наприклад, є пропозиція підвищити військовий збір чи додатково оподаткувати підприємців фізичних осіб, як це часто-густо робиться. Ми запитуємо: «А яке техніко-економічне обґрунтування? Як це вплине на бізнес, на його конкурентоздатність?».
Розрахунків немає, є тільки заклики тиснути на кнопки. А потім ми фіксуємо, наприклад, за останні місяці різке скорочення чисельності підприємців-фізосіб, або збільшення частки бізнесу, який релокується за кордон. У Польщі за 2024 рік український бізнес став лідером за кількістю операцій з нерухомістю та відкриттям нових компаній. Хто від цього виграє? Ми втрачаємо величезний потенціал через те, що дуже неефективно та непрофесійно змінюються правила гри для бізнесу в Україні.
Я завжди наполягав і буду наполягати, що влада, перед тим, як змінювати умови для бізнесу та інвесторів, повинна провести глибокі техніко-економічні розрахунки, аналітику і прогноз наслідків. Якщо прогноз наслідків від’ємний, то краще не чіпайте. Спочатку треба працювати над зниженням рівня корупції, наведенням ладу на митниці, створенням умов доступу до кредитів (у нас кредитна система майже заморожена). Потрібно створювати умови підтримки національного бізнесу, як робить весь світ. І тільки після цього повертатися до підвищення податків. Поки не вичерпаний цей потенційний ресурс, не чіпайте і не тисніть на бізнес, бо результат буде протилежний. Такий рівень державної відповідальності повинен бути.
В Антикризовому штабі ми сформували таку позицію: як наші бійці на фронті ціною свого життя та здоров’я захищають кожен метр української землі, так і ми зобов’язані боротися за кожне робоче місце. Бо без ресурсів нічого не буде: ані перемоги над ворогом, ані життєвої діяльності в тилу. Такий принцип має бути в основі змін в оподаткуванні, в умовах для бізнесу та інвесторів. І чиновник, який цього не розуміє, не має ані морального, ані професійного права залишатися на своїй посаді. Така атмосфера повинна бути в Україні. У цьому суть мобілізованої економіки. Наведу ще такі офіційні дані. За підсумками 2024-го року офіційний рівень безробіття в Україні становив близько 15%. А рівень завантаженості ОПК — 40%. У ворога, за офіційними даними, рівень безробіття — 2,5% (для них історичний мінімум), а військово-промисловий комплекс завантажений цілодобово — 24х7. Це в умовах війни на виснаження ресурсів. Тобто бачимо, наскільки ми неефективно використовуємо власний потенціал.
Про діалог влади з громадянським суспільством
Ще на першому етапі повномасштабного російського вторгнення наша влада зробила стратегічну помилку, коли закрила кордони. Це було неприпустимо. І це моя принципова позиція. Вважаю, що це був приклад безпрецедентної недовіри до власних громадян.
З лютого 2022 року я постійно перебуваю в Україні. Був свідком, коли на початку повномасштабної війни, з-за кордону поверталися десятки тисяч наших хлопців, добровільно залишаючи затишну Європу. Вони йшли на фронт захищати свою державу. Біля військкоматів стояли черги. Останнім часом я цю тему загострюю, бо бачу негативні зміни. Представники ТЦК, наприклад, виловлюють людей на вулицях. Я запитую себе і багатьох: що змінилося у нашій ментальності та патріотизмі за ці три роки? Коли так різко змінюється ставлення громадян до святого обов’язку захищати свою державу.
Навіть штатні психологи того ж Генерального штабу погоджуються, що проблема дуже серйозна. Частина громадян України перестає вірити, що живе і захищає справедливу державу, а частина взагалі вже у це не вірить. Проблема справедливої держави — дуже гостра і на фронті. Її треба вирішувати, бо вона — не другорядна. А робити це можна тільки завдяки гідному ставленню до власних громадян, чесного діалогу з ними.
Безумовно, під час воєнного стану певна інформація має бути закритою. Але в цілому, з точки зору реального стану справ, поетапного вирішення цих проблем та серйозної відповідальності кожного за результат — такого діалогу, на жаль, у нашому інформаційному просторі немає. Такий підхід треба змінювати. Необхідно роз’яснювати людям, що відбувається, які є наміри, стратегії, об’єктивні оцінки і тенденції. Щоб громадяни в період, коли гостро стоїть питання перезавантаження системи, а є необхідність її перезавантажувати, могли бути критично мислячими виборцями. Лише тоді вони зможуть свідомо і відповідально зробити свій вибір.
Здебільшого цей процес залежить від рівня свободи слова, доступу до інформації, прозорої конкуренції різних політичних напрямків, ідеологій, програм і так далі. З цього погляду в Україні необхідно зробити дуже багато. І це буде впливати не тільки на поточний стан справ, а й на результати майбутніх виборів. Скажу відверто, спираючись на власний досвід, у нас немає часу на стратегічні помилки, з точки зору ефективності влади. Це те, що повинно бути сьогодні вже в роботі без зайвої політизації, брудної конкуренції та метушні навколо посад. Ми всі повинні розуміти, що треба формувати прозору, демократичну систему підготовки до вирішальних етапів волевиявлення нашого народу.
Питання соціальних стандартів в Україні стоїть дуже гостро, адже напряму пов’язане із можливістю повернення мільйонів біженців додому, зростанням економіки та її самодостатності в цілому. Триває війна із російським агресором на виснаження ресурсів, паралельно із цим змінилася кон’юнктура зовнішньої підтримки, через що зявляються ризики зниження обсягів фінансової допомоги. Незважаючи на індексацію пенсій та соціальних виплат, більшість громадян продовжує отримувати зарплати та пенсії, які не відповідають реальним потребам. Найбільша проблема саме із останніми.
Згідно з даними, в Україні налічується близько 10,3 мільйона пенсіонерів, з яких 60% отримують пенсію, що не перевищує 5 000 грн.
Я нещодавно у ефірі Ранок.LIVE зазначав, що низький рівень соціальних виплат є неприпустимим і необхідно шукати внутрішні ресурси для підвищення соціальних стандартів. Потрібні вагомі зміни у пошуку ресурсів для забезпечення гідного життя людей.
З одного боку, Уряд заморозив соціальні стандарти на три роки — до 2027 року. Це означає, що мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 000 грн, а прожитковий мінімум — на рівні 2 920 грн, що, на думку експертів, не відповідає реальній вартості життя та негативно впливає на споживчий попит, відтак і становище бізнесу.
За підрахунками роботодавців, профспілок і експертів, для адекватного забезпечення соціальних потреб прожитковий мінімум повинен бути не меншим за 10 000 грн.
Я говорю про необхідність розробки стратегії розвитку промислових галузей та стимулювання національного виробництва, адже тільки за рахунок цього можна збільшити доходи бюджету, а отже — й соціальні виплати.
Потрібні податкові та митні стимули для основних галузей промисловості, доступне кредитування для бізнесу, інвестиції в нові технології та інфраструктуру. Якщо економіка не зростатиме, то й соціальні стандарти підвищити не вдасться
Протягом наступних трьох років замороження соціальних стандартів, звісно, не вирішить проблему. Справжнім шляхом до поліпшення життя громадян має стати комплексний підхід: розвиток економіки через внутрішні ресурси та створення сприятливого середовища для підприємців, інвесторів.
Представники Центрального управління також повідомили, що процеси комунікації та взаємодії з бізнесом максимально оцифровуються і спрощуються: виробники можуть відслідковувати весь шлях проходження заявок, що підвищує прозорість і довіру. Крім того, управління активно працює з посольствами, міжнародними організаціями та дипломатичними структурами, щоб залучати нові можливості для виробників.
