Надзвичайна ситуація, що склалась у сфері вантажоперевезень на українсько-польському кордоні, потребує термінового вирішення на міжнародному рівні. 6 листопада польські перевізники розпочали блокаду трьох основних пунктів пропуску: “Ягодин-Дорогуськ”, “Краківець-Корчова”, “Рава-Руська-Гребенне”.

Наразі в чергах на кордонах на виїзд з України автомобільні перевізники очікують від 10 до 15 діб, а у зв’язку з блокуванням українсько-польського кордону прогнозоване зростання до 20-ти діб, що є неприпустимим та катастрофічним.

Український союз промисловців і підприємців вже отримує численні скарги від вітчизняних експортерів, які не можуть виконати контракти, а також від іноземних партнерів.

Так, 9 листопада 2023 року президентом УСПП Анатолієм Кінахом була проведена робоча зустріч із послом Латвії в Україні паном Ілгварсом Клявою та аташе з питань економіки Посольства паном Айнарсом Межулісом. Латвійські партнери зазначили, що торгові мережі Латвії дуже зацікавлені в українських продовольчих та інших товарах, а ситуація на українсько-польському кордоні їх турбує, адже призводить до зриву постачання законтрактованих ними товарів.

Наміри польських перевізників продовжити блокування кордону спричинять колосальні економічні втрати для українських виробників та європейських торгівельних мереж. За тиждень затримки вантажу одна із вітчизняних компаній-експортерів не змогла вчасно завантажити у європейських постачальників більше  десятка замовлень на загальну суму 500 тис. євро. І таких прикладів сотні.

Відтак, бізнес-спільнота України звернулася до Президента України В.Зеленського та президентки Єврокомісії пані Урсули фон дер Ляєн з проханням втрутитися в ситуацію та вирішити це питання на міжнародні рівні. Відповідні листи направлені УСПП та відображають позицію всіх представників ділової громади України – ЄБА, ТПП України, Асоціації міжнародних автомобільних перевізників, СУП та інших.

“Ми не ставимо під сумнів право польських перевізників відстоювати свою позицію в межах чинного в Польщі законодавства. Але, у відповідності до міжнародних норм, будь-які дії чи акції протесту не мають перешкоджати свободі транзиту як основному принципу ГАТТ та Світової Організації Торгівлі, членами якої є наші країни. Також такі дії суперечать політиці Євросоюзу, спрямованій на вільне переміщення товарів. Ми закликаємо всі сторони вирішувати спірні питання шляхом відкритого та конструктивного діалогу”, – йдеться в зверненнях.

Також УСПП звернувся до провідних бізнес-асоціацій Польщі, з якими має підписані договори про партнерство – Роботодавці Польщі, Союз промисловців і роботодавців Польщі, Польсько-українська господарча палата тощо – з проханням долучитися до врегулювання цієї ситуації.

Замість акцій з блокування кордону, український бізнес пропонує зосередитися на меті скорочення черг на кордонах і тривалості перевірок, прискоренні експортно-імпортних операцій.

Йдеться про:

• розбудову існуючих та спорудження нових спільних пунктів пропуску на українсько-польському кордоні;
• зближення митних процедур;
• Підписання Угоди про спільний кордон між Україною та Республікою Польща.

Український союз промисловців і підприємців має успішний досвід адміністрування проєктів із відбудови соціальної інфраструктури в Україні, які реалізуються за кошти уряду Литви. В 2020 році партнерами була реконструйована школа в Авдіївці, а в 2023 – дитячий садочок в Ірпені та школа в Бородянці.

Державно-приватне партнерство, залученість громадського сектору в цих процесах дуже важлива, адже йдеться про прозоре, адресне використання коштів, швидкість та ефективність тощо.

Відтак, УСПП пропонує масштабувати досвід такої співпраці з Литвою і на інші країни, серед яких Естонія.

Про це йшлося на онлайн-зустрічі президента УСПП Анатолія Кінаха із послом України в Естонії Максимом Кононенком.

«З Литвою ця робота набула системного характеру, підписано угоду між Центральним агентством з управління проєктами, УСПП і Конфедерацією промисловців Литви. Тобто ми шукатимемо і реалізовуватимемо нові проєкти», – розповів лідер ділової спільноти.

У свою чергу, Естонія є однією з небагатьох країн, які вже також розпочали відновлення інфраструктури України на практиці. Партнери працюють із Житомирською областю, будують дитячий садочок в Овручі. Також серед планів естонців – побудова 2 дитячих будинків сімейного типу. Виділено 1 ділянку в Житомирі та наразі підшуковується друга.

Як повідомив Максим Кононенко, проведення тендерів і закупівель здійснюється естонською стороною, при цьому вони намагаються залучати українських виробників і підприємства. Наприклад, бомбосховище в садочку було побудоване українським партнером.

Розпорядником коштів є Агентство міжнародного розвитку Естонії, яке отримує фінансування від свого уряду.

Зараз українською стороною разом із цим агентством ведеться робота по залученню інших країн регіону (Норвегія, Ісландія тощо), які хотіли б доєднатися до чинних чи нових проєктів із відновлення України.

За пропозицією УСПП, пан посол проведе перемовини із діловими організаціями Естонії щодо перспективи створення українсько-естонської ділової ради. Це дозволило б долучитися до згаданих ініціатив приватним інвестором, а також обговорити інші перспективні проєкти по кооперації у виробництві чи експорті.

Діловий союз має підписані меморандуми з Асоціацією малого і середнього бізнесу Естонії, Фондом підприємництва та інновацій Естонії тощо.

Робота в даному напрямі продовжиться за участі нашого посольства.

Україна потерпає від структурної слабкості економіки. Сировинна модель негативно впливає на показники ВПП, платоспроможність внутрішнього ринку та інвестиційний клімат. Об’єктивно найбільшим викликом для країни та економіки залишається повномасштабна агресія рф, проте саме відсутність комплексної державної політики щодо стимулювання зайнятості, переробної галузі – зумовлює вкрай низькі показники приросту валового внутрішнього продукту.

За прогнозами уряду, у 2023 році ВВП зросте на 3%, тоді як у 2022 році він обвалився відразу на 30%.

За даними Держстату, промислове виробництво в Україні в першій половині 2023 року знизилося на 2,9%, минулого року за цей період падіння становило 31,9%. Український союз промисловців і підприємців провів в травні власне дослідження, згідно з яким до 60% бізнесу відчуває кредитний голод. Комерційні ставки, вищі за 20-25% – недоступні для підприємництва, а єдина програма «Доступні кредити 5-7-9» має обмежений ресурс та працює тільки для мікробізнесу, адже має ліміти по фінансуванню до 1,7 млн. доларів.

Поруч із тим досі є проблеми із корупцією, недостатньою захищеністю прав власників, а деякі нормативні акти на практиці не реалізуються як слід. Тому за останнє півріччя вже чітко вималювалася тенденція релокації бізнесу за кордон, каже президент УСПП Анатолій Кінах. Тільки в Польщі відкрилося близько 20 тис. малих і середніх компаній, де хоча б одним співвласником є українець. 30% вітчизняного бізнесу вже перенесли активи чи планують це зробити – в найближчі країни ЄС.

За цих обставин виходом може бути формування довгострокової і комплексної політики держави щодо стимулювання інвестицій в переробну галузь. Потенційні прибутки тут мають зацікавити внутрішніх та зовнішніх інвесторів, а економічна вигода для України буде колосальною.

Про це йшла мова на засіданні Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану та УСПП, до якого доєдналися очільники наукових інституцій – Інституту економіки промисловості НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, ДП «Укрпромзовнішекспертиза» тощо, а також представники Міністерства економіки, Комітету ВРУ з питань економічного розвитку, керівники підприємств та промислових асоціацій.

Учасники відзначили, що саме переробна галузь збалансує інші, дотичні до неї, сфери виробництва та експорту.

До прикладу, аграрний комплекс України, який традиційно є найбільшим джерелом притоку валюти в країну і, відповідно, податкових надходжень. Експортуючи виключно сировину, наша держава втрачає колосальні прибутки, а наші аграрії балансують на межі рентабельності.

Як зазначив Володимир Власюк, директор Укрпромзовнішекспертиза, розрив між цінами експортованої 1 тони продукції АПК України і, наприклад, Франції – у 3-4 рази. У 2020 році середня ціна тони агропродукції українського походження становила 299 доларів, французького – 1089 доларів. Все через те, що з України постачається саме сировина або ж в кращому випадку – товари з низьким рівнем переробки.

Разом із тим, є висока імпортозалежність навіть в базових сферах. У все тому ж АПК більше 70% при виробництві – це імпортні компоненти (мінеральні добрива, насіння, дизель і тд.).

Антикризовий штаб наполягає на тому, що в Україні мають бути збудовані нові виробничі потужності і налагоджено низку виробництв з високим ступенем переробки.

В Укрпромзовнішекспертизі підрахували, що таких нових заводів має бути 570, на що потрібно 90 млрд. доларів інвестицій ( це все без врахування ВПК – на це повинні йти окремі інвестиції та бюджети).

Об’єктом державної підтримки має бути підприємець, що працює на розширення  виробництва чи будівництво нових заводів.

Передбачається, що 1 грн державних інвестицій з часом стимулює 3 грн приватних інвестицій.

Що потрібно для цього зробити?

У структурі державного бюджету передбачити захищений бюджет розвитку. Кошти звідти мають спрямовуватися на стимулювання економічного зростання, зокрема, розвитку переробної промисловості.

Реалізація комплексної грошово-кредитної політики, спрямованої на повернення банківської системи до кредитування економіки за доступними ставками.

Страхування військових ризиків. Наразі кілька країн, серед яких Німеччина та Польща, самостійно страхують ризики свого бізнесу в Україні. Наша держава має запропонувати такий єдиний механізм для всіх внутрішніх та зовнішніх інвесторів – звичайно, за допомоги міжнародних партнерів та світових фінансових інституцій. До програми передбачається залучити провідні світові страхові організації, наприклад такі як MIGA, GERMES.

Серед інших пропозицій – компенсація частини інвестицій через сплату податків, кредитне (грантове) фінансування муніципалітетів під проекти обладнання індустріальних парків, зокрема підведення до них дорожньої та енергетичної інфраструктури.

По цим напрямам УСПП і Антикризовий штаб тісно працює із Міністерством економіки України. Присутня на заході заступниця міністра Надія Бігун повідомила, що уряд враховує пропозицій ділової та експертної спільноти, тому в проєкті бюджету 2024 закладено розширення фінансування програми «Доступні кредити 5-7-9» до 18 млрд. грн. в рік, збільшення кредитних лімітів, а також фокусування саме на переробній промисловості.

Також чиновниця анонсувала нову програму на 3 млрд. грн. на стимулювання машинобудування в Україні. Поки її концепція опрацьовується, схоже, що покупцям техніки вітчизняного виробництва можуть компенсовувати до 25% її вартості.

За результатами засідання Антикризового штабу відповідні рекомендації будуть спрямовані в Уряд, Офіс президента, парламент та Національний банк. Пріоритетним, на думку промисловців і підприємців, є удосконалення грошово-кредитної політики, прогрес у реалізації І етапу Плану відновлення України та залучення грантових і донорських коштів під конкретні системні проєкти та розвиток державної політики індустріалізації.

Cтворення Національного хабу інтелектуальної власності та інновацій IP&I Hub стане частиною зусиль по розвитку індустріально-інноваційної економіки України. Цей проект, представлений IP (Intellectual Property) офісом, Міністерством економіки України та підтриманий президентом Українського союзу промисловців і підприємців Анатолієм Кінахом, обіцяє принести значні переваги для національної економіки та бізнес-спільноти.

Презентацію модерував заступник міністра економіки України Віталій Кіндратів, а учасниками стали представники експертних інституцій та ділового сектору.

Miciя IP&I Hub – створити ефективну національну інноваційну екосистему,  забезпечивши стимулююче середовище для інновацій, підприємництва та бізнес-сектору.

Хаб об’єднає державний і приватний сектор, потенційних інвесторів та надаватиме консультаційну підтримку всім учасникам, інформаційно-правовий супровід трансферу технологій, послуги патентних досліджень, оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Також шукатимуть гранти для бізнесу, наукових розробок і допомагатимуть в оформлені відповідних заявок на їх отриманнz/

Я вважаю, що діяльність Національного хабу повинна бути частиною загальнодержавної економічної політики, спрямованої на модернізацію і індустріально-інноваційні підходи у виробництві. Це комплекс заходів, куди входять податкова реформа, захист інтелектуальної власності, патентна політика, кредитування, страхування інвестицій від ризиків воєнного часу тощо.

Важливо, щоб інноваційна діяльність, трансфер технологій були в основі і Плану відновлення України від наслідків війни.

«Державно-приватне партнерство є ключовою складовою успіху IP&I Hub. Співпраця між урядом та приватним сектором сприяє вирішенню багатьох економічних завдань, зокрема залученню інвестицій, розвитку нових технологій та створенню робочих місць. Це може допомогти Україні стати важливим гравцем на світовому ринку технологій. Адже до цього чимало вітчизняних розробок через брак фінансування чи уваги з боку держави знаходили своє втілення за кордоном або ж так і залишалися на папері», – відзначив лідер ділової спільноти.

В цілому, створення Національного хабу інтелектуальної власності та інновацій IP&I Hub на базі IP офісу має потенціал стати каталізатором для розвитку інноваційної економіки України та сприяти її конкурентоспроможності на світовому ринку. Діяльність хабу, як частина комплексної стратегії розвитку, може позитивно вплинути на ріст національного бізнесу, створення нових робочих місць та загальний інноваційний потенціал України.

Анатолій Кінах, президент УСПП, повідомив, що експерти Антикризового штабу УСПП (далі — Антикризовий штаб) відзначають зростання економічних ризиків, особливо в умовах затяжної війни. За даними Організації Об’єднаних Націй, за кордоном перебувають більше 8 млн українських біженців. Це загрозлива тенденція, яка формує ризики в контексті збереження людського потенціалу.

За прогнозами Світового банку, рівень бідності в Украї­ні становить 24,2% від загальної чисельності населення, а, за прогнозами на 2023 р., цей показник зростатиме й надалі.

А. Кінах зауважив, що близько 50% видатків державного бюджету покривається за рахунок зовнішнього фінансування (кредитів, позик, грантів). Станом на початок червня 2023 р. золотовалютні резерви НБУ становили 37,3 млрд дол. США. Це дасть змогу забезпечити стабільність проведення імпортних операцій на наступні 5 міс.

Водночас факт того, що 50% витрат компенсується за рахунок зовнішнього фінансування, — це безпрецедентна втрата економічної самодостатності держави, яка є найважливішою складовою національної безпеки. Тому боротьба за кожне робоче місце і створення необхідних умов для реалізації потенціалу, який є в українській економіці, мають бути стратегічним завданням як для держави, так і для суспільства та бізнесу.

Останні дослідження, в тому числі опитування представників бізнесу всіх рівнів (малого-великого), свідчать, що останні пів року відзначається тенденція до зростання силового фіскального тиску.

У Парламенті нещодавно ухвалено в першому читанні законопроєкт № 8401, який з 1 липня 2023 р. по суті повертає систему перевірок, штрафів, підвищуючи фіскальний тиск на малий бізнес. Цей проєкт нанесе прямий удар по платоспроможності населення в той час, коли питання самозайнятості, робочих місць повинно бути стратегічним завданням (прим. ред.: Верховна Рада в червні 2023 р. поки не планує збиратися на засідання, тому розгляд законопроєкту № 8401 перенесено на невідомий термін).

Юлія Тимошенко, лідер фракції «Батьківщина», повідомила, що наразі на сайті Президента України розміщена петиція стосовно накладення вето на законопроєкт № 8401 в разі його прийняття. Тому вона закликала підтримати її та не допустити посилення податкового тиску на бізнес в умовах війни.

А. Кінах звернув увагу на те, що наразі фактично заморожена система кредитування бізнесу. На це впливає фактор війни, але в історії є приклади, коли і в умовах війни держава знаходить можливість стимулювати економіку і забезпечувати доступ до ресурсів.

Облікова ставка НБУ майже рік тримається на рівні 25%, що впливає на відсотки за кредитами для бізнесу та громадян. При цьому НБУ фіксує за І кв. 2023 р. рекордні прибутки банківсько-комерційної системи — 34 млрд грн. Це сталося за рахунок депозитних сертифікатів НБУ (прим. ред.: цінні папери видані комерційному банку, що розміщує в НБУ готівкові кошти, з подальшим отриманням відсотків за цими сертифікатами) і випущених облігацій державного внутрішнього займу за вигідними відсот­ковими ставками. Через це банки не зацікавлені у видачі цих коштів в якості кредитів для бізнесу, а лише в отриманні відсотків за ставками депозитних сертифікатів НБУ та державними облігаціями.

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 5–7–9%»

Надія Бігун, заступник міністра економіки України, повідомила, що за минулий рік понад 50% кредитів, які видано за цією програмою, припадає на агросектор. Однак, з точки зору Міністерства економіки України, ця програма має стимулювати і розвиток переробної промисловості. Тому наразі триває обговорення щодо механізмів вдосконалення програми з фокусом її на переробну промисловість, а також на розвиток бізнесу на деокупованих територіях.

Анатолій Баган, заступник директора Департаменту — начальник управління промисловості, підприємництва та регуляторної політики Київської міської державної адміністрації, зазначив, що окрім державної програми «Доступні кредити 5–7–9» є й місцеві програми кредитування бізнесу. Однак згідно з Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, відкриття асигнувань із державного бюджету за видатками та наданням кредитів здійснюється в порядку черговості. Кошти на кредити надаються лише в останній 3-й черзі, що затягує процес кредитування.

Тому спікер попросив, щоб у рекомендаціях Антикризового штабу, які будуть надіслані Парламенту за результатами засідання, передбачили внесення змін у законодавство, які б відносили такі платежі до 2-ї черги.

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Володимир Рябошлик, радник президента УСПП, старший експерт центру розвитку інновацій, звернув увагу, що Україна наразі збирає дані про шкоду, заподіяну російською агресією, для визначення суми компенсацій. Однак, окрім цього, необхідно збирати й дані про технологічні і економічні параметри відновлення та розвитку з охопленням як постраждалих, так і не постраждалих підприємств.

Це дасть змогу шляхом комп’ютерного моделювання визначати скоординовані й збалансовані сценарії розвитку. Така кількісна конкретизація за міжнародно визнаною методологією підвищить довіру до результатів і пришвидшить надходження допомоги.

Потім було звернуто увагу на «охолодження» економіки внаслідок запровадження облікової ставки НБУ 25%. Втрати кредитування бізнесу оцінюються у 150 млрд грн. Надання кредитів комерційним банкам від НБУ на рефінансування скоротилося на 100 млрд грн. І більшість цих коштів переспрямовано в депозитні сертифікати НБУ, які стали найбільш привабливими. На сплату відсот­ків за сертифікати з початку минулого року вже емісовано понад 40 млрд грн, внаслідок чого скоротилися доходи НБУ, передані до бюджету, та зросла грошова маса від цієї емісії, що додало до інфляції 5%. Виходить, що облікова ставка 25% фактично діє в бік підвищення інфляції, а не на її зниження, і частка зовнішньої економічної допомоги покриває шкоду, заподіяну ставкою 25%. Проте таке перебування несамодостатньої економіки на зовнішньому утриманні не може тривати вічно, і це несе загрозу національній безпеці.

За словами В. Рябошлика, програма «Доступні кредити 5–7–9%» частково компенсує ці негативні впливи, і Уряд розширює коло учасників цієї програми. Проте одночасно збільшуються і бюджетні витрати на компенсацію відсот­ків. Цей шлях наближається до вичерпання, і пора перейти до стратегії «Доступні кредити для всіх». Тобто створювати умови для здешевлення звичайних ринкових кредитів комерційних банків.

У якості першого кроку до цього слід визнати, що відсот­кова політика НБУ недостатньо враховує світовий досвід. Більшість країн успішно борються з високою інфляцією таким чином, що ставка тримається значно нижче інфляції, тому що зараз інфляція диктується набагато більш потужними факторами, такими як грошова маса. Україна не є винятком, у нас теж є проблема нестабільної грошової маси, і більше того, додатковим фактором, що нівелює вплив облікової ставки на інфляцію, є погіршення наповнення грошової маси товарною масою внаслідок повномасштабного вторгнення.

Усе це дає змогу відмовитися від традиційної прив’язки рівня ставки до рівня інфляції і радикально знижувати ставку, щоб покласти край «охолодженню» без загрози посилення інфляції за цим фактором.

На жаль, НБУ продовжує триматися старої політики за нових умов і обмежується половинними заходами. Так, нещодавнє зниження інфляції НБУ вважає підставою знизити облікову ставку наприкінці року. Втім, зважаючи на те, що грошова маса невпинно збільшується останні пів року, і це через деякий час призведе і до зростання інфляції. А за збереження прив’язки до інфляції ставка знову зросте, і пригнічення економіки триватиме далі.

Тому доповідач запропонував перейти на механізм формування облікової ставки ринковим шляхом, обнулити ставку за депозитні сертифікати НБУ та перейти на систему трьох ставок Європейського центрального банку.

А. Кінах, підсумовуючи, підкреслив, що проблема ресурсного забезпечення економічного відновлення Украї­ни є комплексною і стосується не лише облікової ставки НБУ.

Зокрема, державна програма «Доступні кредити 5–7–9» показала свою ефективність, але її реалізація потребує компенсації з державного бюджету, що має обмежені ресурси. Міжнародна допомога — не безкінечна, і її потрібно розглядати як можливість для вдосконалення власної економіки. Адже Україні слід повернути мільйо­ни українських біженців із закордону, які не чекатимуть роками, поки економіка країни відновиться, і вони зможуть повернутися.

Тому завданням НБУ є проактивна економічна політика, спрямована на зростання ВВП, кількості робочих місць, платоспроможності населення.

У Комітеті ВРУ з питань економічного розвитку пройшли слухання на тему «План відновлення України від наслідків війни», співорганізатором яких виступив Український союз промисловців і підприємців. Свої пропозиції надали Антикризовий штаб допомоги бізнесу, роботодавці, профспілки, НАНУ, експерти тощо.

До заходу долучилася ціла когорта урядовців – на чолі із Першим віцепрем’єр-міністром — Міністром економіки України Юлією Свирденко, народних депутатів – голова Комітету Дмитро Наталуха, його заступники Сергій Тарута, Олексій Мовчан, представники Національного банку, Інституту економіки та прогнозування  НАН України, Інституту демографії  та соціальних досліджень імені Птухи, реального сектору економіки та провідних об’єднань промисловців, підприємців, роботодавців.

Учасники наголосили на потребі активізації роботи існуючої Національної ради з питань відновлення України від наслідків війни (утворена згідно до Указу Президента від 21 квітня 2022 року № 266/2022) і затвердження нею заходів реалізації першого етапу Плану відновлення економіки.

За рік повномасштабної війни падіння ВВП склало 30%, на 30-35% просіло промислове виробництво. За кордон виїхало 7 млн. українців, ще стільки ж стали внутрішньо переміщеними особами. 60% ВПО не мають роботи і джерел доходу, окрім як допомоги держави.

І хоча соціальні програми, макроекономічна стабільність підтримуються за рахунок міжнародних грантів, кредитів, то забезпечення оборони держави, видатки на армію – це 100% кошти платників податків. Відтак, працююча економіка – це питання національної безпеки, а також передумова для повернення українських біженців з-за кордону.

«Пора переходити до конкретних прагматичних дій», – підкреслив у своєму виступі співголова Національної тристоронньої соціально-економічної ради, президент УСПП Анатолій Кінах.

Лідер ділової спільноти запропонував наступний алгоритм дій в даному напрямку:

–       Провести аудит втрачених, пошкоджених активів, сформувати з них відповідний реєстр для негайної підготовки проектів, заходів залучення фінансових ресурсів. Проекти повинні передбачати обґрунтований рівень імпортозаміщення, локалізації виробництва;

–       Забезпечити реалізацію комплексу заходів задля стійкості національної економіки в умовах війни. Чимало пропозицій УСПП, Антикризового штабу ввійшли до проєкту однойменного рішення РНБОУ. Засідання Ради національної безпеки і оборони України щодо цього питання має відбутися вже найближчим часом;

–       Прийняти низку програм збереження і розвитку стратегічних галузей економіки: гірничо-металургійного комплексу, АПК, переробної промисловості, хімпрому, енергетичного і транспортного машинобудування, легкої промисловості та ін. Головне – виробництво на сучасних стандартах.

З перелічених галузей особливо в критичному становищі перебуває ГМК. Воєнні дії російського агресора призвели до втрати ключових заводів-гігантів в Маріуполі. Просіло і виробництво, і експорт – на 70% за минулий рік. Водночас, відновлення України потребуватиме мільйони тон сталі та металоконструкцій.

«Враховуючи, що ГМК на 100% приватизоване, нам потрібно, щоб виробництво було збережене в Україні і не перенесене за кордон. Ми не можемо дозволити собі перетворитися тільки в експортера руди», – наголосив Анатолій Кінах.

Ділову спільноту також турбує непогодженість дій уряду і Нацбанку в грошово-кредитній політиці. Це блокує доступ виробників до кредитних ресурсів та негативно позначається на експорті.

Також спроба провести прискорену корпоратизацію/приватизацію оборонно-промислового комплексу (ОПК) в умовах війни може мати негативні наслідки для обороноздатності держави. Анатолій Кінах запропонував провести окреме закрите обговорення даного питання.

Є запитання і до програми релокації підприємств. За рік нею скористалося близько 800 компаній, при тому, що тисячі підприємств перенесли свої активи за кордон. Тому на програму і її завдання потрібно поглянути ширше: це не тільки має бути допомога із переїздом, але й визначення економічної структури регіонів, вирішення соціальних питань трудових ресурсів, надання доступних кредитів під модернізацію чи закупівлю нового обладнання тощо.

Окремо слід перейнятися активізацією діяльності індустріальних парків. Із затверджених 60 наразі функціонує тільки 5. Представники бізнесу скаржаться на досі наявні бюрократичні перепони, попри те, що Україна надала учасникам ІП широкі пільги – податкові, регуляторні тощо, відсутня енергетична, транспортна інфраструктура.

Учасники слухань одностайно зійшлися в питанні стратегічного значення повернення українських біженців. За попередніми розрахунками, по завершенню війни готові повернутися десь 60% тих громадян, що виїхали. Відтак, близько 2 млн., а то і більше, будуть втрачені для нашої економіки. Це може коштувати 5-6% ВВП.

Перший віцепрем’єр-міністр — Міністр економіки України Юлія Свирденко зазначила, що для успіху потрібно, щоб економіка України росла в найближчі роки на 7% щороку.

Також вона повідомила, що уряд працює із міжнародними партнерами над розширенням грантів на переробну промисловість в Україні. Це дасть змогу експортувати менше сировини, але більше товарів із доданою вартістю. Відповідно, збільшиться і кількість нових робочих місць.

У пріоритеті Кабміну в напрямі економічного відновлення поки що переважно тактичні заходи: розмінування територій, відновлення ключової пошкодженої інфраструктури тощо.

На слуханнях говорилося про важливість розблокування морських портів для всього експорту України, а не тільки зернового коридору. За останній рік вантажообіг портів впав на 60%, повідомив Муса Магомедов, член Комітету ВРУ з питань економічного розвитку.

«Рада та КМУ мають розробити план, як рухатися до вказаної цілі. Якщо вдасться цього досягти, то це означатиме 500 тис. робочих місць в Україні», – зазначив він.

Серед пропозицій учасників до Плану відновлення економіки – ставка на переробні заводи, радикальне збільшення внутрішнього споживання сталі, кооперація АПК із енергетичним сектором (виробництво біометану) і т.д.

Елла Лібанова, директор Інституту демографії  та соціальних досліджень імені Птухи, наголосила на потребі розробки стратегії розселення населення після війни. Наразі західні регіони України значно перевантажені демографічно та екологічно, водночас як центральні області – мають значний вільний потенціал.

За підсумками комітетських слухань буде сформована робоча група – з числа народних депутатів-членів Комітету, експертів УСПП, Антикризового штабу, ділових та наукових інституцій, які підготують структуровані рекомендації для Верховної Ради і Кабінету міністрів.

Вони ж мають стати основою для засідання Національної ради з питань відновлення України від наслідків війни.

До Українського союзу промисловців і підприємців надходять чимало скарг від бізнесу на комунікації з податковою і УСПП прагне розібратися, чи проблема є системною. Відтак, чергове засідання Антикризового штабу цього разу було присвячене податковим питанням. До заходу долучилися в.о. першого заступника голови ДПС Владислав Бугасов, представники «Енергоатому», «Лайфселл», «Укрмашбуд», Української зернової асоціації  тощо.

В ході заходу відзначалось, що за підсумками року прогнозний дефіцит бюджету складе 1,5 трлн. гривень або 32% ВВП. Безробіття сягає 32%.  Ми повинні боротися за кожне працююче підприємство. Кожне втрачене робоче місце – це своєрідний «подарунок» ворогу. Основною проблемою є нестача інформації по бюджетному відшкодуванню експортерам, на що неодноразово скаржились представники великих і малих компаній. УСПП направляв відповідні запити в Мінфін, інші структури, втім, даних для аналізу промисловцям і підприємцям так і не надано.

Через це важко визначити обсяг проблеми, за деякими експертними думками, йдеться про мільярди гривень. Це, по суті, безвідсоткове кредитування бюджету підприємцями, які самі страждають від нестачі оборотних коштів і постійного падіння виробництва.

Чому відшкодування ПДВ настільки важливе, не враховуючи власне фінансову складову? Судячи із звернень підприємців, це призводить до негативних наслідків по всьому ланцюжку контрагентів: невчасно реєструються податкові накладні, накопичується податковий борг, до бізнесу застосовуються штрафні санкції. В умовах воєнного часу та блекаутів для багатьох це стає непосильним бар’єром в роботі.  УСПП просить відкрити реєстр накладних, щоб проаналізувати ситуацію і надати відповідні пропозиції уряду.

У перевірках на предмет можливості надання бюджетного відшкодування є випадки затягування цього процесу, застосування норм Порядку №1165 щодо зупинення реєстрації податкових накладних у випадку виявлення ризикового контрагента в ланцюжку тощо.

В умовах постійних блекаутів, проблем з енергопостачанням бізнес невчасно реєструє податкові накладні та потім отримує їх блокування і інші проблеми. УСПП наполягає на незастосуванні штрафних санкцій до підприємців на період воєнного стану.

Повідомляється, що за жовтень 2022 року випадки блокування ПН стали масовими, причому блокуються операції, що є постійними для підприємств.

Є і позитивні зрушення, на чому наголосила віце-президент УСПП. Поки ділове середовище очікує на Постанову КМУ щодо переліку територій, на яких відбувалися бойові дії, які перебували під тимчасовою окупацією, в співпраці з Мінфіном, ДПС, Комітетом ВРУ напрацьовано відповідний законопроєкт №7720. Ним вирішуватиметься низка питань, у тому числі враховуються пропозиції УСПП.

Для того, щоб більш предметно опрацювати вищезгадані скарги бізнесу УСПП направить  їх ДПС і пропонує обговорити в робочому порядку за напрямами.

В.о. першого заступника голови ДПС Владислав Бугасов підтвердив готовність податкової посилити комунікації і разом опрацювати звернення підприємців, а також теми щодо блокування ПН, відшкодування ПДВ тощо.

Водночас УСПП не обмежується цим та хотів би обговорити із фіскальним органом звільнення компаній від рентної плати за використання радіочастотного ресурсу в регіонах, які перебували під тимчасовою окупацією.

Учасники засідання з числа представників різних компаній  говорили також про потребу вирішення проблеми з оподаткуванням ввозу дизель-генераторів (постанова №224 стосується медичних засобів і на кордоні підприємці, що завозять генератори, змушені платити мито), термінів нанесення  на них знаків відповідності.

Підсумкові пропозиції Антикризового штабу будуть оформлені вже наступного тижня, оприлюднені на сайті УСПП та надіслані уряду, ДПС.

Зараз, коли Україна переживає найдраматичніший та найтрагічніший момент своєї історії, коли навіть на вулицях наших мирних міст вибухають російські ракети, нам потрібно щоденно думати про дві найголовніші речі: оборону і економіку. Адже, ці поняття взаємопов’язані та взаємозалежні… Солдат не зможе воювати без хліба, а хліб не випечеш без захисту пекаря!

Економічні можливості держави мають вирішальний вплив на її військову доктрину, стратегічні концепції та оборонні плани… у мирний час.  Однак і підготовка країни до відсічі ​​агресії завжди напряму впливає на стратегію економічного розвитку, підготовку економіки до функціонування в умовах військового часу, плани оснащення та забезпечення Збройних Сил держави. Годі вже й казати про воєнний час! Наразі, коли на полях йдуть справжні битви, протистояння все більше переноситься в військово-економічну площину і стає битвою за виснаження ресурсів, жорстко диктуючи свої умови бізнесу. Таким чином, при аналізі взаємозв’язку війни, політики та економіки треба враховувати не тільки визначальний вплив економічних умов на політику та характер війни, а також і те, що економічні потреби Збройних Сил стають наріжним каменем і орієнтиром у будь-який економічній діяльності в країні. Широкомасштабна злочинна російська агресія проти України стала найважчим випробуванням для усіх  духовних і матеріальних сил держави. У військово-технічному плані це значною мірою – війна економіки, науки і техніки. А у людському вимірі – це мужність і висока мотивація наших воїнів, які боронять свою землю!

Уявіть собі складність наших спільних задач в умовах, коли ми не контролюємо 20 відсотків власної території, а ще 20 знаходяться у прифронтовій зоні, й при цьому українська економіка  має забезпечувати виробництво дедалі більш складного, а отже, й дорожчого озброєння та оснащення ним угруповань наших військ.

Адже ми не можемо, і не повинні розраховувати виключно на поставки західної допомоги (це при усій вдячності нашим іноземним партнерам за їхні зусилля у цьому напрямку). Велика наукомісткість виробництва озброєння та військової техніки, його різке подорожчання, дедалі більше обмежують можливості вітчизняної економіки у справі забезпечення усім необхідним нашої армії та флоту, у  відповідності до сучасних стандартів.

У зв’язку з цим, пошук та мобілізація економічних ресурсів на військові потреби в наш час стала для держави  однією з найбільш складних проблеми. Ступінь готовності країни до війни дедалі більше визначається станом не тільки збройних сил, але, у першу чергу, станом її економіки та воєнно-економічним потенціалом держави загалом.

Посилення впливу війни на економіку також проявляється у розширенні масштабів прямого збройного впливу противника на суб’єктів економічної діяльності та економічні об’єкти України. Треба сказати, що по ходу війни стає все більше зрозуміло, що російські агресори, насамперед прагнуть підірвати економічний потенціал нашої держави, руйнують нашу економічну основу. І це не лише про крадіжки металу чи зерна з окупованих портів, або про бомбардування наших промислових об’єктів, а якраз про дестабілізацію українського бізнесу в цілому, про величезні втрати людського потенціалу, який виражається у мільйонних цифрах біженців, і загибелі тисяч українців у продуктивному, працездатному віці.

Плюс до того усього, сукупність втрат для економіки України внаслідок війни стрімко зростає щодня. За оцінками НБУ, втрати фізичного капіталу від руйнувань підприємств, житла та інфраструктури вже сягнули 100 мільярдів доларів або 50% ВВП 2021 року! Бюджетний дефіцит при цьому складає щомісяця до $5 млрд.

У таких умовах Україна повинна розробити чіткі програми відновлення економіки і цілих галузей виробництва. Міжнародна конференція з відновлення України у Швейцарії для обговорення обсягів фінансової допомоги Україні лише заклала основу під майбутнє післявоєнне відновлення . Але ці кошти будуть спрямовані не на підвищення дохідності бюджету, а на конкретні цільові програми відбудови. Тож для того, аби виживати вже сьогодні, нам потрібно максимально вберегти та врятувати те в українській економіці, що працює зараз!

Бізнес, влада і суспільство під час війни

Відтак, одним з найважливіших завдань української влади та й усього ділового співтовариства є релокація (переміщення) українського бізнесу у більш безпечні регіони, подалі від бойових дій. У перші ж тижні повномасштабного вторгнення росії під удар потрапили південь, схід та північ України. Через близькість бойових дій низка підприємств з цих регіонів вирішили перенести свої виробництва, зокрема, у західні області. Для допомоги підприємствам виїхати в більш безпечні регіони Уряд України на початку березня запустив програму релокації бізнесу. Її учасником може стати будь-яке підприємство.

Окремо, важливо тут відмітити саме проблему соціалізації працівників релокованих підприємств на нових місцях, як у побуті, так і щодо створення нормальних умов для роботи. Наприклад, ми, в рамках обговорень у Антикризовій раді громадських організацій, вже зверталися до Уряду, щодо спрощення тимчасового виїзду  персоналу українських підприємств за кордон в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів, бізнес-зустрічей, налагодження логістики підприємств – це здійснюватиметься під гарантії підприємства і персонально його представників про обов’язкове повернення в Україну впродовж визначеної кількості днів.

Треба сказати, що, переживши шок та першу адаптацію до діяльності в умовах війни, український бізнес активізується та відновлює роботу: як перебуваючи у релокації, так і на своїх старих місцях.

Але тут на перший план виходять старі українські проблеми слабкості інституцій державного управління, які нікуди не зникли, але навпаки відчутно загострилися у військовий час.

Напевне, що після шоку, який ми усі пережили на початку агресії, наразі, після п’яти місяців війни, нам потрібні рішучі кроки щодо консолідації влади, бізнесу, громадянського суспільства у єдиний потужний інструмент боротьби з агресором. Під загрозою не лише безпека України, а постає питання збереження нашої державності, підтримки системи публічного управління та місцевого самоврядування на належному функціональному рівні.

Щодня ми бачимо, як на наших очах відбувається становлення громадянського суспільства нової якості, суспільства, якому притаманні зрілість, відкритість, висока здатність до самоорганізації та пошук інноваційних способів співпраці з органами державної влади, бізнесом, громадськими організаціями та самофінансування визначених завдань. Українське громадянське суспільство чітко висловлює свою позицію щодо засудження військової агресії рф, водночас формулюючи важливі кроки і пропозиції та  поширюючи їх серед українських та міжнародних партнерів та медіа.

Але при прийнятті політичних і управлінських рішень щодо розподілу та управління ресурсами та визначення політичних, соціальних і економічних пріоритетів, важливо забезпечувати широкий консенсус, за наявності якого, і влада, і громадяни діяли б у повній синергії задля протистояння агресорові. Це надзвичайно важливо в умовах, коли обмеженість ресурсів та ефективність їхнього використання суттєво впливають на обороноздатність держави.

Український союз промисловців і підприємців, дотримується тієї лінії, що наразі нам, як ніколи потрібна чітка і прозора податкова політика. Головним посилом є те, що під час війни фіскальні органи повинні йти назустріч бізнесу, який і так зазнав чималих втрат і має труднощі із відновленням виробництва чи експортом.

Так, за нашою пропозицією, Верховна Рада, затвердила певні послаблення, які діятимуть під час воєнного стану і ще три місяці після його скасування: відповідна норма зафіксована в законопроекті  №7378, який народні обранці ухвалили в 2-му читанні 19 липня. Відтепер, юридичні особи не відповідатимуть за порушення термінів оприлюднення: річної консолідованої фінансової звітності; аудиторських звітів; звіту про управління; консолідованого звіту про управління; звіту про платежі на користь держави; консолідованого звіту про платежі на користь держави.

Отже, ми бачимо, що процес забезпечення єдності громадянського суспільства і політико-управлінської еліти в умовах війни та у повоєнний період потребує переосмислення пріоритетів, а економічні реформи – змін у системі ведення господарства, організації виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою і  соціальною сферами.

Стратегія відновлення і модернізації України

Абсолютно зрозуміло, що страшна агресивна війна, розв’язана рф, вимагає змін в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці… Але війна  поставила перед нами і низку надзвичайно важливих питань, без вирішення яких, ми не зможемо рухатися далі у повоєнному житті – це  питання відновлення та модернізації України.

В суспільстві розуміння того, що при збереженні довоєнних практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу неможливо! Як не складно зараз, коли на фронті гинуть наші бійці, говорити про це – все ж потрібно зазначити, що війна відкрила нам також і вікно можливостей з модернізації і суспільства, і держави.

Які ж завдання ця модернізація має вирішувати у воєнний і повоєнний періоди?

Безумовно таких завдань перед усіма нами стоїть безліч, але найголовнішими є відновлення і модернізація власної економіки, фінансів, інфраструктури, створення умов для повернення українців, що втекли від війни та пріоритет у розвитку власного військово-промислового комплексу з максимально можливим замкнутим циклом виробництва. Заради такої мети, консолідована українська влада у повній єдності із суспільством і на основі національних пріоритетів, чесного аудиту, і головне – адресності програм з відновлення – повинна мати чітку Стратегію повоєнного відновлення і модернізації. Про це, до речі, нам говорять усі наші міжнародні партнери і донори, роблячи особливий акцент на антикорупційній складовій програм повоєнного відновлення.

Але, як відомо, будь-які стратегії творяться для людей, тому головне завдання повоєнного відродження – це повернення наших людей, які наразі є як внутрішньо -, переміщеними особами, так і біженцями за кордоном. Міжнародна організація з міграції ООН, свідчить, що загалом понад 22 мільйони українців наразі або заблоковані від переїзду, або були змушені тікати. З них біля 13 мільйонів взагалі виїхали з території України! Внаслідок чого в Україні скорочується кількість робочої сили, зайнятої у продуктивному виробництві, а ще щоденно зростають втрати виробничих потужностей, житлового фонду, нежитлової, транспортної та соціальної інфраструктури, які уже зараз потрібно інвентаризувати і оцінювати, аби при нагоді поставити питання компенсації завданих Україні збитків.

Для цього терміново потрібно розробити методику визначення розміру цих збитків. За прогнозами Світового банку втрати ВВП України до кінця року складуть 45.1% , а рівень бідності зросте до 70 відсотків. Саме тому нам уже сьогодні потрібна не лише перебудова економіки відповідно до потреб війни, а й правильна організація тилу, тобто територій, на які перемістилися би мільйони людей і сотні підприємств.

Тож, які параметри майбутньої Стратегії  відновлення України, на наш погляд, повинні бути першочерговими?

Це, безперечно, формування цільових фондів, в тому числі за рахунок міжнародної допомоги, а також майбутніх репарацій і контрибуцій за рахунок держави – агресора, надання податкових і митних пільг для суб’єктів господарювання, які інвестуватимуть у відбудову промислових й інших підприємств, об’єктів соціальної інфраструктури, а також будівництво соціального житла. Паралельно створення умов для унеможливлення корупції та введення жорсткого контролю за раціональним розподілом і використанням цих ресурсів. Гроші повинні направлятися насамперед на відбудову територій та реального сектору національної економіки, а також будівництво нових сучасних промислових підприємств, в тому числі й оборонного комплексу аби, у майбутньому, Україна мала б змогу захищати себе за рахунок зброї власного виробництва.

Післямова

На превеликий жаль, Україна в ХХІ сторіччі зіткнулася із нечуваними викликами, що сформувалися на тлі нової геополітичної, економічної та стратегічної реальності. На фоні наростання загроз політичного, економічного, соціального, екологічного, інформаційного та, звичайно ж, військового характеру, ми опинилися в епіцентрі боротьби за володіння природними, технологічними, людськими, інформаційними та іншими ресурсами і ринками збуту. Ми зіткнулися із нелюдською агресією та геноцидом з боку ядерної держави, яка претендує відтяти наші історичні землі та знищити наш народ і економіку. У той час, як саме економіка є основою для розвитку народу і розвитку наших Збройних сил.

Саме економічний процес, впливає на форми та способи збройної боротьби, на характер війни, на можливості її “локалізації”, її тривалість, перебіг і, зрештою, – результат. Рівень розвитку національного господарства визначає можливості виробництва озброєння, технічних засобів збройної боротьби, організацію роботи транспорту, систем постачання, удосконалення інфраструктури, необхідної для дій збройних сил, рівень продуктивності праці та професійної підготовки в тому числі й серед військових. Отже і воювати, і працювати – це саме те завдання, яке стоїть перед кожним з нас, на своєму місці… Де б ти не був – в окопі на полі бою, чи за кермом комбайну, який збирає хліб…

Анатолій Кінах