Незважаючи на кратне збільшення обсягів оборонного замовлення,  фінансування все ще на недостатньому рівні: завантаження підприємств оборонно-промислового комплексу складає в середньому 40-50%.

За підрахунками, для повного завантаження вітчизняних збройових заводів цьогоріч не вистачає близько 9 млрд дол. На недостатність бюджетного фінансування вказують і такі порівняння: видатки українського бюджету на ведення військових дій у 2024 році заплановано в сумі 40,7 млрд дол. США, а бюджету агресора – 115 млрд дол. (перевищення у 2,5 рази).

На цьому наголосили експерти Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану, що діє під егідою УСПП. Нещодавно партнери провели спільне засідання за участі народних депутатів, представників Уряду, галузевих асоціацій. Говорили про конкретні кроки щодо запуску економічної платформи “Зроблено в Україні”, ініційованої Президентом.

Локалізація виробництва необхідна для всіх сфер індустрії, але насамперед – оборонно-промислового комплексу.

В сучасних умовах ведення війни важливо не лише мати доступ до значних ресурсів і великих обсягів фінансування, а й ефективно використовувати ці ресурси для досягнення військових цілей. Україна, з одного боку, стикається з недостатньою кількістю фінансових ресурсів порівняно з російським агресором, з іншого – має певні переваги, які можуть бути використані стратегічно.

Одним з важливих аспектів використання обмежених фінансових ресурсів є оптимізація оборонного замовлення, переконані в Українському союзі промисловців і підприємців. Україна має зосередитися на розвитку та виробництві стратегічно важливої продукції, що максимально використовує наявні ресурси та кадровий потенціал. Це дрони (камікадзе, розвідники, а також морські), ракетні комплекси, боєприпаси, артилерійські системи, РЕБ-системи, міномети і т.д.

Необхідна реалізація відповідних програм на стандартах індустріально-серійного виробництва. Для цього необхідне чітке і головне стабільне (на 2 роки наперед мінімум)  держзамовлення, а також значне розширення програми кредитування для виробників. Неприпустимо в умовах наявності на рахунках українських банків близько 700 млрд. грн мати найбільш низький рівень кредитування економіки в Європі – 10% ВВП( Чехія 70%, Польща 60%).

Позитивним сигналом є те, що Уряд почув промисловців та планує розширення локалізації на оборонні закупівлі.

Нагадаємо, УСПП став одним із підписантів спільної Заяви з КМУ щодо розвитку національної економіки та посилення співпраці Уряду і бізнесу.

Далі, важливо підсилювати можливості міжнародного співробітництва та партнерства. Україна має масштабувати спільні проекти з іншими країнами для забезпечення своєї безпеки та підвищення військової потужності. Це включає технологічні обміни, спільні виробничі програми, а також спільні оборонні дослідження та розробки.

Україна вже стала частиною Європейської оборонно-промислової стратегії, яку 5 березня представила Єврокомісія. На реалізацію стратегії вже передбачено 1,5 мільярда євро з бюджету ЄС протягом 2025-2027 років з можливістю розширення фінансування.

“Тут важливо перетворити можливості в реальні досягнення. Czechoslovak Group (CSG), один із найбільших виробників боєприпасів у Європі, має намір створити спільні підприємства для інвестування сотень мільйонів євро в Україну для посилення її обороноздатності. Німецька компанія Rheinmetall, найбільший європейський виробник боєприпасів, планує виробляти і боєприпаси, і в перспективі танки саме в Україні. Ці проєкти мають бути не одиничними, а ОПК – стати надпотужною галуззю. Це питання як збереження країни, так і подальшого розвитку нашої економіки”, – прокоментував президент УСПП Анатолій Кінах.

Крім того, вважають в Антикризовому штабі та УСПП, важливо розглядати аспекти економічного зростання, які можуть підтримати фінансування оборони в майбутньому. Розвиток інноваційного сектору, підвищення ефективності галузей економіки, що є ключовими для оборони (наприклад, металургійної промисловості, машинобудування, хімії та інженерії), може забезпечити додаткові ресурси для військових потреб.

Нарешті, важливо активно залучати громадськість та прозоро управляти фінансами, щоб забезпечити ефективне використання кожної гривні, виділеної на оборону. Зазначимо, що цьогоріч, як і в попередні 2022-2023 роки, всі надходження в держбюджет використовуються на потреби оборони.

Хоча Україна стикається з викликами через недостатність фінансових ресурсів порівняно з рф, ефективне використання наявних ресурсів, активне міжнародне співробітництво та стимулювання економічного зростання можуть допомогти Україні підвищити свою безпеку та розвинути потужну оборонну промисловість, підсумували в УСПП.

Також в діловому союзі та Антикризовому штабі закликали всіх: Уряд, інститути громадянського суспільства, бізнес – до прозорого діалогу та ефективного партнерства. Адже на фоні закликів Президента і підписаних Заяв щодо посилення співпраці держави і бізнесу, досі трапляються незрозумілі випадки односторонніх дій деяких чиновників.

Так, окремі представники Секретаріату КМУ нещодавно зробили спробу заблокувати діяльність УСПП та Антикризового штабу – напередодні їх засідання щодо реалізації “Зроблено в Україні”, а також важливих заходів з міжнародними інвесторами щодо проєктів із відбудови.

Попри спричинені деякими урядовими структурами труднощі, УСПП продовжує свою роботу, спрямовану на розвиток українського виробництва та експорту, захисту прав підприємців, залучення бізнесу ЄС та США на ринок України.

Блокування польськими фермерами експорту українського зерна через кордон Україна-Польща вже стало, на жаль, перманентним явищем.  Причиною поновлення блокування стало ухвалене напередодні рішення Єврокомісії про продовження ще на рік повного відкриття ринку ЄС для української продукції, в тому числі аграрної.

Тут слід розуміти кілька речей: по-перше, асоціювати організатора цих «акцій» – Конфедерацію Рафала Меклера – із цілою Польщею було б великою помилкою. Їх підтримка в Польщі – всього кілька відсотків.  Виникає питання, чому ж польський уряд на чолі із Д.Туском не може проігнорувати цей так званий протест та просто не розблокувати пункти пропуску за допомогою правоохоронних органів? Все впирається у політику безумовної підтримки національного виробника. Та ж сама сентенція, що і «клієнт завжди правий».

Тому що може і повинна зробити за таких обставин Україна? Безумовно, вести консультації з Єврокомісією та наполягати на виконанні Польщею законодавства ЄС, Угоди про вільну торгівлю, а також чинних домовленостей у сфері перевезень. Слід зазначити, що Єврокомісія вже закликала Польщу, Словаччину й Угорщину зняти одностороннє обмеження на імпорт українських агротоварів.

У той же час, українські дипломати, уряд мають посилювати інформаційну та медіа присутність в країнах-партнерах, тим паче в таких важливих і найближчих нам, як Польща. Потрібно більше медіаприсутності нашого бізнесу, волонтерів, військових, а також демонстрація роликів про справжнє обличчя агресії рф: терор і вбивства мирного населення, загарбницькі амбіції не тільки щодо України, а в перспективі Польщі, країн Балтії тощо.

Громадськість в країнах ЄС має чітко розуміти: будь-яке послаблення України (економічне, фінансове, затримка із наданням озброєння)  – це пряма загроза для них самих із боку росії.

Не варто недооцінювати громадську думку – в демократичних країнах саме суспільний запит формує порядок денний в політиці – внутрішній та зовнішній.

Серед того, що ще можна зробити:

Дипломатичний рівень:

Тристоронні переговори. Євросоюз, Україна та Польща мають сісти за стіл переговорів з метою досягнення взаємовигідних угод щодо перевезень українського зерна. Виконання цих угод має бути під контролем ЄС. Їх порушення з боку польської сторони має негайно каратися.

Діловий рівень:

Розширення транспортних маршрутів. Українські перевізники та уряд повинні розглянути можливість розширення транспортних маршрутів, які обходять територію Польщі, щоб забезпечити безперебійні поставки зерна в ЄС.

Стимулювання альтернативних шляхів. Укладення договорів з іншими країнами-членами ЄС для стимулювання використання альтернативних маршрутів доставки.

Правоохоронний рівень:

Захист прав перевізників. Забезпечення правового захисту для українських перевізників та запобігання будь-яким спробам перешкоджати їх діяльності. Співпраця з правоохоронними органами країн-членів ЄС для забезпечення безпеки та недопущення будь-яких актів блокування чи перешкоджання перевезенню зерна.

В Україні вже 4 квартал поспіль падають обсяги комерційного кредитування – попри анонсовані державні програми підтримки та пролонгацію «Доступних кредитів 5-7-9». Порівняно з довоєнним періодом номінальний його обсяг скоротився на 140 млрд. грн. (13%), при тому, що споживчі ціни за цей час зросли на 30%, а девальвація гривні склала 25%.

Рівень банківського кредитування економіки в Україні становить близько 10% ВВП – найнижчий показник в світі серед країн з ринками, що формуються (Чехія -70%, Польща -60%, Грузія -80% ВВП).

Бізнес, ледь витримавши повернення довоєнних штрафів, перевірок і податків, так і не отримав доступу до ресурсів. Не працює система страхування воєнних ризиків, принаймні, для більшості підприємців (є виключення щодо агросектору).

Більше того – на фоні цих уже системних проблем аномально зростає прибутковість банківської сфери, котра відійшла від своєї основної функції – кредитування економіки, та сконцентрувалася на власних заробітках. А можливості для цього зараз вигідні, як ніколи.

Ринкові джерела формують лише 40% доходів банків, решта – депозитні сертифікати НБУ (30% всіх прибутків – 43,2 млрд грн за півроку) та урядові облігації.

За 8 місяців поточного року прибуток фінустанов склав 95 млрд. грн. Це в 11 разів більше, чим за цей же період 2022 року.

Тим не менше, Національний банк України, хоч і знизив дещо облікову ставку, прислухавшись до вимог бізнесу, проте все ж утримує її на досі високому рівні – 20%.

«Це замкнене коло», – переконані в Українському союзі промисловців і підприємців та Антикризовому штабі стійкості бізнесу в умовах воєнного стану. Експерти провели спільне засідання за участі представників Мінекономіки, парламенту, а також аналітичних установ – Інституту економіки промисловості НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, ДП «Укрпромзовнішекспертиза» тощо.

Його учасники зазначили, що Національний банк за рахунок утримання високої облікової ставки примушує уряд підвищувати вартість обслуговування внутрішнього державного боргу. Сьогодні ставки по облігаціям коливаються в межах 18-19% річних, Кабмін з бюджету сплачує їх в тому числі НБУ, а той, у свою чергу, прибуток спрямовує на сплату відсотків по депозитним сертифікатам. Це відбувається в умовах війни та величезного дефіциту державного бюджету.

Відео виступу Анатолія Кінаха

«У тому числі, на це спрямовуються кошти міжнародної фінансової допомоги, які просто проїдаються, а не працюють на розвиток української економіки. До прикладу, для якісного зростання ВВП і платоспроможності внутрішнього ринку необхідно міняти структуру економіки із сировинної моделі на технологічну, зі ставкою на переробку та продукцію з високою доданою вартістю. На це потрібні чималі кошти. Але ми підрахували, що 1 грн. державних інвестицій приведе в країну 3 грн. приватних інвестицій. Це те, що ми могли б робити, а не просто розраховувати, що наші західні партнери будуть роками покривати половину видатків нашого бюджету», – наголосив президент УСПП Анатолій Кінах.

Він звернув увагу на недостатність темпів відновлення економіки після падіння аж на 30% в 2022 році внаслідок повномасштабної агресії рф. Прогноз зростання ВВП в цьому році – 2,8-3%.

Промислове виробництво за 7 місяців поточного року знизилося на 2,9%, за цей же період 2022 року було мінус 31,9%. Експорт впав за 7 місяців на 12%, імпорт зріс на 19%, що зумовлює значні ризики для національного виробництва. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі 20 млрд. доларів.

«Інфляція споживчих цін +8,6%. І тут НБУ міг би звітувати про успіх, адже обрав за основну ціль саме таргетування інфляції, а не кредитування економіки.  Проте реально вплив на тренд зниження інфляції має безпрецендентне зниження платоспроможного попиту і фіксований курс долара, який не дозволяє підвищуватися цінам на імпортну продукцію», – пояснюють в УСПП.

Учасники засідання Антикризового штабу і УСПП ухвалили рішення підготувати пряме звернення на Президента, парламент, НБУ щодо негайного втручання в цю ситуацію, особливо в контексті розгляду державного бюджету на 2024 рік та підготовки І етапу Плану відновлення.

«Будемо наполягати, щоб запрацювали механізми парламентського контролю, маємо формувати стимули для підвищення конкурентоздатності економіки, її модернізації, розбудови виробничих потужностей. Від цього залежить збереження людського капталу та повернення наших біженців додому, швидкість темпів відновлення України.  Потрібні ресурси – це правильне використання міжнародної допомоги, а також ефективна грошово-кредитна політика, інвестиційний клімат тощо», – підсумували

Український союз промисловців і підприємців має успішний досвід адміністрування проєктів із відбудови соціальної інфраструктури в Україні, які реалізуються за кошти уряду Литви. В 2020 році партнерами була реконструйована школа в Авдіївці, а в 2023 – дитячий садочок в Ірпені та школа в Бородянці.

Державно-приватне партнерство, залученість громадського сектору в цих процесах дуже важлива, адже йдеться про прозоре, адресне використання коштів, швидкість та ефективність тощо.

Відтак, УСПП пропонує масштабувати досвід такої співпраці з Литвою і на інші країни, серед яких Естонія.

Про це йшлося на онлайн-зустрічі президента УСПП Анатолія Кінаха із послом України в Естонії Максимом Кононенком.

«З Литвою ця робота набула системного характеру, підписано угоду між Центральним агентством з управління проєктами, УСПП і Конфедерацією промисловців Литви. Тобто ми шукатимемо і реалізовуватимемо нові проєкти», – розповів лідер ділової спільноти.

У свою чергу, Естонія є однією з небагатьох країн, які вже також розпочали відновлення інфраструктури України на практиці. Партнери працюють із Житомирською областю, будують дитячий садочок в Овручі. Також серед планів естонців – побудова 2 дитячих будинків сімейного типу. Виділено 1 ділянку в Житомирі та наразі підшуковується друга.

Як повідомив Максим Кононенко, проведення тендерів і закупівель здійснюється естонською стороною, при цьому вони намагаються залучати українських виробників і підприємства. Наприклад, бомбосховище в садочку було побудоване українським партнером.

Розпорядником коштів є Агентство міжнародного розвитку Естонії, яке отримує фінансування від свого уряду.

Зараз українською стороною разом із цим агентством ведеться робота по залученню інших країн регіону (Норвегія, Ісландія тощо), які хотіли б доєднатися до чинних чи нових проєктів із відновлення України.

За пропозицією УСПП, пан посол проведе перемовини із діловими організаціями Естонії щодо перспективи створення українсько-естонської ділової ради. Це дозволило б долучитися до згаданих ініціатив приватним інвестором, а також обговорити інші перспективні проєкти по кооперації у виробництві чи експорті.

Діловий союз має підписані меморандуми з Асоціацією малого і середнього бізнесу Естонії, Фондом підприємництва та інновацій Естонії тощо.

Робота в даному напрямі продовжиться за участі нашого посольства.

Україна потерпає від структурної слабкості економіки. Сировинна модель негативно впливає на показники ВПП, платоспроможність внутрішнього ринку та інвестиційний клімат. Об’єктивно найбільшим викликом для країни та економіки залишається повномасштабна агресія рф, проте саме відсутність комплексної державної політики щодо стимулювання зайнятості, переробної галузі – зумовлює вкрай низькі показники приросту валового внутрішнього продукту.

За прогнозами уряду, у 2023 році ВВП зросте на 3%, тоді як у 2022 році він обвалився відразу на 30%.

За даними Держстату, промислове виробництво в Україні в першій половині 2023 року знизилося на 2,9%, минулого року за цей період падіння становило 31,9%. Український союз промисловців і підприємців провів в травні власне дослідження, згідно з яким до 60% бізнесу відчуває кредитний голод. Комерційні ставки, вищі за 20-25% – недоступні для підприємництва, а єдина програма «Доступні кредити 5-7-9» має обмежений ресурс та працює тільки для мікробізнесу, адже має ліміти по фінансуванню до 1,7 млн. доларів.

Поруч із тим досі є проблеми із корупцією, недостатньою захищеністю прав власників, а деякі нормативні акти на практиці не реалізуються як слід. Тому за останнє півріччя вже чітко вималювалася тенденція релокації бізнесу за кордон, каже президент УСПП Анатолій Кінах. Тільки в Польщі відкрилося близько 20 тис. малих і середніх компаній, де хоча б одним співвласником є українець. 30% вітчизняного бізнесу вже перенесли активи чи планують це зробити – в найближчі країни ЄС.

За цих обставин виходом може бути формування довгострокової і комплексної політики держави щодо стимулювання інвестицій в переробну галузь. Потенційні прибутки тут мають зацікавити внутрішніх та зовнішніх інвесторів, а економічна вигода для України буде колосальною.

Про це йшла мова на засіданні Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану та УСПП, до якого доєдналися очільники наукових інституцій – Інституту економіки промисловості НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, ДП «Укрпромзовнішекспертиза» тощо, а також представники Міністерства економіки, Комітету ВРУ з питань економічного розвитку, керівники підприємств та промислових асоціацій.

Учасники відзначили, що саме переробна галузь збалансує інші, дотичні до неї, сфери виробництва та експорту.

До прикладу, аграрний комплекс України, який традиційно є найбільшим джерелом притоку валюти в країну і, відповідно, податкових надходжень. Експортуючи виключно сировину, наша держава втрачає колосальні прибутки, а наші аграрії балансують на межі рентабельності.

Як зазначив Володимир Власюк, директор Укрпромзовнішекспертиза, розрив між цінами експортованої 1 тони продукції АПК України і, наприклад, Франції – у 3-4 рази. У 2020 році середня ціна тони агропродукції українського походження становила 299 доларів, французького – 1089 доларів. Все через те, що з України постачається саме сировина або ж в кращому випадку – товари з низьким рівнем переробки.

Разом із тим, є висока імпортозалежність навіть в базових сферах. У все тому ж АПК більше 70% при виробництві – це імпортні компоненти (мінеральні добрива, насіння, дизель і тд.).

Антикризовий штаб наполягає на тому, що в Україні мають бути збудовані нові виробничі потужності і налагоджено низку виробництв з високим ступенем переробки.

В Укрпромзовнішекспертизі підрахували, що таких нових заводів має бути 570, на що потрібно 90 млрд. доларів інвестицій ( це все без врахування ВПК – на це повинні йти окремі інвестиції та бюджети).

Об’єктом державної підтримки має бути підприємець, що працює на розширення  виробництва чи будівництво нових заводів.

Передбачається, що 1 грн державних інвестицій з часом стимулює 3 грн приватних інвестицій.

Що потрібно для цього зробити?

У структурі державного бюджету передбачити захищений бюджет розвитку. Кошти звідти мають спрямовуватися на стимулювання економічного зростання, зокрема, розвитку переробної промисловості.

Реалізація комплексної грошово-кредитної політики, спрямованої на повернення банківської системи до кредитування економіки за доступними ставками.

Страхування військових ризиків. Наразі кілька країн, серед яких Німеччина та Польща, самостійно страхують ризики свого бізнесу в Україні. Наша держава має запропонувати такий єдиний механізм для всіх внутрішніх та зовнішніх інвесторів – звичайно, за допомоги міжнародних партнерів та світових фінансових інституцій. До програми передбачається залучити провідні світові страхові організації, наприклад такі як MIGA, GERMES.

Серед інших пропозицій – компенсація частини інвестицій через сплату податків, кредитне (грантове) фінансування муніципалітетів під проекти обладнання індустріальних парків, зокрема підведення до них дорожньої та енергетичної інфраструктури.

По цим напрямам УСПП і Антикризовий штаб тісно працює із Міністерством економіки України. Присутня на заході заступниця міністра Надія Бігун повідомила, що уряд враховує пропозицій ділової та експертної спільноти, тому в проєкті бюджету 2024 закладено розширення фінансування програми «Доступні кредити 5-7-9» до 18 млрд. грн. в рік, збільшення кредитних лімітів, а також фокусування саме на переробній промисловості.

Також чиновниця анонсувала нову програму на 3 млрд. грн. на стимулювання машинобудування в Україні. Поки її концепція опрацьовується, схоже, що покупцям техніки вітчизняного виробництва можуть компенсовувати до 25% її вартості.

За результатами засідання Антикризового штабу відповідні рекомендації будуть спрямовані в Уряд, Офіс президента, парламент та Національний банк. Пріоритетним, на думку промисловців і підприємців, є удосконалення грошово-кредитної політики, прогрес у реалізації І етапу Плану відновлення України та залучення грантових і донорських коштів під конкретні системні проєкти та розвиток державної політики індустріалізації.

Cтворення Національного хабу інтелектуальної власності та інновацій IP&I Hub стане частиною зусиль по розвитку індустріально-інноваційної економіки України. Цей проект, представлений IP (Intellectual Property) офісом, Міністерством економіки України та підтриманий президентом Українського союзу промисловців і підприємців Анатолієм Кінахом, обіцяє принести значні переваги для національної економіки та бізнес-спільноти.

Презентацію модерував заступник міністра економіки України Віталій Кіндратів, а учасниками стали представники експертних інституцій та ділового сектору.

Miciя IP&I Hub – створити ефективну національну інноваційну екосистему,  забезпечивши стимулююче середовище для інновацій, підприємництва та бізнес-сектору.

Хаб об’єднає державний і приватний сектор, потенційних інвесторів та надаватиме консультаційну підтримку всім учасникам, інформаційно-правовий супровід трансферу технологій, послуги патентних досліджень, оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Також шукатимуть гранти для бізнесу, наукових розробок і допомагатимуть в оформлені відповідних заявок на їх отриманнz/

Я вважаю, що діяльність Національного хабу повинна бути частиною загальнодержавної економічної політики, спрямованої на модернізацію і індустріально-інноваційні підходи у виробництві. Це комплекс заходів, куди входять податкова реформа, захист інтелектуальної власності, патентна політика, кредитування, страхування інвестицій від ризиків воєнного часу тощо.

Важливо, щоб інноваційна діяльність, трансфер технологій були в основі і Плану відновлення України від наслідків війни.

«Державно-приватне партнерство є ключовою складовою успіху IP&I Hub. Співпраця між урядом та приватним сектором сприяє вирішенню багатьох економічних завдань, зокрема залученню інвестицій, розвитку нових технологій та створенню робочих місць. Це може допомогти Україні стати важливим гравцем на світовому ринку технологій. Адже до цього чимало вітчизняних розробок через брак фінансування чи уваги з боку держави знаходили своє втілення за кордоном або ж так і залишалися на папері», – відзначив лідер ділової спільноти.

В цілому, створення Національного хабу інтелектуальної власності та інновацій IP&I Hub на базі IP офісу має потенціал стати каталізатором для розвитку інноваційної економіки України та сприяти її конкурентоспроможності на світовому ринку. Діяльність хабу, як частина комплексної стратегії розвитку, може позитивно вплинути на ріст національного бізнесу, створення нових робочих місць та загальний інноваційний потенціал України.

Шановні колеги, однодумці, представники ділової спільноти!

Пропоную Вам переглянути повну версію мого виступу на засіданні антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану і водночас, звертаюся до Вас з серйозною та важливою темою, яка стосується нашої спільної відповідальності перед майбутнім України. На сьогоднішній день, наша країна зіштовхнулася зі складною реальністю війни, яка не тільки призвела до людських трагедій та страждань, але й залишила глибокий слід на економічних та соціальних аспектах нашого життя. В результаті військових дій, значна кількість наших співвітчизників змушена була покинути рідний дім та переїхати до інших країн у пошуках безпеки та майбутнього. Це призвело до збільшення кількості біженців та мігрантів, а також значного скорочення нашого трудового потенціалу. Наші сили та знання, що стали одним з найбільших багатств нашої країни, сьогодні зазнали серйозних втрат.

Дивитися відео

Така ситуація загрожує національній безпеці України та стабільності нашій національній економіці. Ми стикаємося зі складними викликами в забезпеченні ефективної робочої сили, що є ключовим фактором для нашого економічного зростання та розвитку. Успіх наших підприємств та промисловості залежить від нашої здатності привернути, зберегти та розвивати талановитих та кваліфікованих співробітників.

Тому, я закликаю нас всіх – підприємців, промисловців, громадянське суспільство, експертне співтовариство – об’єднатися та діяти спільно для вирішення цієї проблеми. Нам необхідно зосередити зусилля на розвитку імпульсів та ініціатив, що сприятимуть залученню нашої діаспори назад до України. Ми маємо створити умови для повернення талановитих фахівців, а також залучення молодих та перспективних кадрів, які готові зробити свій внесок у відновлення нашої економіки.

Для цього, ми повинні створити привабливий та стабільний бізнес-середовище, що буде сприяти розвитку кар’єри та особистого зростання. Інвестиції в освіту, науку та технології, створення нових робочих місць – це лише деякі зі шляхів, що допоможуть нам зміцнити нашу країну та забезпечити її процвітання.

Давайте виявимо свою силу та єдність, проявимо істинний патріотизм та зробимо все можливе, щоб повернути талановитих українців назад до їхнього дому. Наше спільне зусилля стане ключовим фактором відновлення економіки та зміцнення національної безпеки.

Дякую вам за розуміння та підтримку. Разом ми зможемо змінити ситуацію та зробити нашу Україну міцнішою та процвітаючою країною.

З повагою,

Анатолій Кінах,

Керівник Українського Союзу Промисловців і Підприємців.

Зараз, коли Україна переживає найдраматичніший та найтрагічніший момент своєї історії, коли навіть на вулицях наших мирних міст вибухають російські ракети, нам потрібно щоденно думати про дві найголовніші речі: оборону і економіку. Адже, ці поняття взаємопов’язані та взаємозалежні… Солдат не зможе воювати без хліба, а хліб не випечеш без захисту пекаря!

Економічні можливості держави мають вирішальний вплив на її військову доктрину, стратегічні концепції та оборонні плани… у мирний час.  Однак і підготовка країни до відсічі ​​агресії завжди напряму впливає на стратегію економічного розвитку, підготовку економіки до функціонування в умовах військового часу, плани оснащення та забезпечення Збройних Сил держави. Годі вже й казати про воєнний час! Наразі, коли на полях йдуть справжні битви, протистояння все більше переноситься в військово-економічну площину і стає битвою за виснаження ресурсів, жорстко диктуючи свої умови бізнесу. Таким чином, при аналізі взаємозв’язку війни, політики та економіки треба враховувати не тільки визначальний вплив економічних умов на політику та характер війни, а також і те, що економічні потреби Збройних Сил стають наріжним каменем і орієнтиром у будь-який економічній діяльності в країні. Широкомасштабна злочинна російська агресія проти України стала найважчим випробуванням для усіх  духовних і матеріальних сил держави. У військово-технічному плані це значною мірою – війна економіки, науки і техніки. А у людському вимірі – це мужність і висока мотивація наших воїнів, які боронять свою землю!

Уявіть собі складність наших спільних задач в умовах, коли ми не контролюємо 20 відсотків власної території, а ще 20 знаходяться у прифронтовій зоні, й при цьому українська економіка  має забезпечувати виробництво дедалі більш складного, а отже, й дорожчого озброєння та оснащення ним угруповань наших військ.

Адже ми не можемо, і не повинні розраховувати виключно на поставки західної допомоги (це при усій вдячності нашим іноземним партнерам за їхні зусилля у цьому напрямку). Велика наукомісткість виробництва озброєння та військової техніки, його різке подорожчання, дедалі більше обмежують можливості вітчизняної економіки у справі забезпечення усім необхідним нашої армії та флоту, у  відповідності до сучасних стандартів.

У зв’язку з цим, пошук та мобілізація економічних ресурсів на військові потреби в наш час стала для держави  однією з найбільш складних проблеми. Ступінь готовності країни до війни дедалі більше визначається станом не тільки збройних сил, але, у першу чергу, станом її економіки та воєнно-економічним потенціалом держави загалом.

Посилення впливу війни на економіку також проявляється у розширенні масштабів прямого збройного впливу противника на суб’єктів економічної діяльності та економічні об’єкти України. Треба сказати, що по ходу війни стає все більше зрозуміло, що російські агресори, насамперед прагнуть підірвати економічний потенціал нашої держави, руйнують нашу економічну основу. І це не лише про крадіжки металу чи зерна з окупованих портів, або про бомбардування наших промислових об’єктів, а якраз про дестабілізацію українського бізнесу в цілому, про величезні втрати людського потенціалу, який виражається у мільйонних цифрах біженців, і загибелі тисяч українців у продуктивному, працездатному віці.

Плюс до того усього, сукупність втрат для економіки України внаслідок війни стрімко зростає щодня. За оцінками НБУ, втрати фізичного капіталу від руйнувань підприємств, житла та інфраструктури вже сягнули 100 мільярдів доларів або 50% ВВП 2021 року! Бюджетний дефіцит при цьому складає щомісяця до $5 млрд.

У таких умовах Україна повинна розробити чіткі програми відновлення економіки і цілих галузей виробництва. Міжнародна конференція з відновлення України у Швейцарії для обговорення обсягів фінансової допомоги Україні лише заклала основу під майбутнє післявоєнне відновлення . Але ці кошти будуть спрямовані не на підвищення дохідності бюджету, а на конкретні цільові програми відбудови. Тож для того, аби виживати вже сьогодні, нам потрібно максимально вберегти та врятувати те в українській економіці, що працює зараз!

Бізнес, влада і суспільство під час війни

Відтак, одним з найважливіших завдань української влади та й усього ділового співтовариства є релокація (переміщення) українського бізнесу у більш безпечні регіони, подалі від бойових дій. У перші ж тижні повномасштабного вторгнення росії під удар потрапили південь, схід та північ України. Через близькість бойових дій низка підприємств з цих регіонів вирішили перенести свої виробництва, зокрема, у західні області. Для допомоги підприємствам виїхати в більш безпечні регіони Уряд України на початку березня запустив програму релокації бізнесу. Її учасником може стати будь-яке підприємство.

Окремо, важливо тут відмітити саме проблему соціалізації працівників релокованих підприємств на нових місцях, як у побуті, так і щодо створення нормальних умов для роботи. Наприклад, ми, в рамках обговорень у Антикризовій раді громадських організацій, вже зверталися до Уряду, щодо спрощення тимчасового виїзду  персоналу українських підприємств за кордон в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів, бізнес-зустрічей, налагодження логістики підприємств – це здійснюватиметься під гарантії підприємства і персонально його представників про обов’язкове повернення в Україну впродовж визначеної кількості днів.

Треба сказати, що, переживши шок та першу адаптацію до діяльності в умовах війни, український бізнес активізується та відновлює роботу: як перебуваючи у релокації, так і на своїх старих місцях.

Але тут на перший план виходять старі українські проблеми слабкості інституцій державного управління, які нікуди не зникли, але навпаки відчутно загострилися у військовий час.

Напевне, що після шоку, який ми усі пережили на початку агресії, наразі, після п’яти місяців війни, нам потрібні рішучі кроки щодо консолідації влади, бізнесу, громадянського суспільства у єдиний потужний інструмент боротьби з агресором. Під загрозою не лише безпека України, а постає питання збереження нашої державності, підтримки системи публічного управління та місцевого самоврядування на належному функціональному рівні.

Щодня ми бачимо, як на наших очах відбувається становлення громадянського суспільства нової якості, суспільства, якому притаманні зрілість, відкритість, висока здатність до самоорганізації та пошук інноваційних способів співпраці з органами державної влади, бізнесом, громадськими організаціями та самофінансування визначених завдань. Українське громадянське суспільство чітко висловлює свою позицію щодо засудження військової агресії рф, водночас формулюючи важливі кроки і пропозиції та  поширюючи їх серед українських та міжнародних партнерів та медіа.

Але при прийнятті політичних і управлінських рішень щодо розподілу та управління ресурсами та визначення політичних, соціальних і економічних пріоритетів, важливо забезпечувати широкий консенсус, за наявності якого, і влада, і громадяни діяли б у повній синергії задля протистояння агресорові. Це надзвичайно важливо в умовах, коли обмеженість ресурсів та ефективність їхнього використання суттєво впливають на обороноздатність держави.

Український союз промисловців і підприємців, дотримується тієї лінії, що наразі нам, як ніколи потрібна чітка і прозора податкова політика. Головним посилом є те, що під час війни фіскальні органи повинні йти назустріч бізнесу, який і так зазнав чималих втрат і має труднощі із відновленням виробництва чи експортом.

Так, за нашою пропозицією, Верховна Рада, затвердила певні послаблення, які діятимуть під час воєнного стану і ще три місяці після його скасування: відповідна норма зафіксована в законопроекті  №7378, який народні обранці ухвалили в 2-му читанні 19 липня. Відтепер, юридичні особи не відповідатимуть за порушення термінів оприлюднення: річної консолідованої фінансової звітності; аудиторських звітів; звіту про управління; консолідованого звіту про управління; звіту про платежі на користь держави; консолідованого звіту про платежі на користь держави.

Отже, ми бачимо, що процес забезпечення єдності громадянського суспільства і політико-управлінської еліти в умовах війни та у повоєнний період потребує переосмислення пріоритетів, а економічні реформи – змін у системі ведення господарства, організації виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою і  соціальною сферами.

Стратегія відновлення і модернізації України

Абсолютно зрозуміло, що страшна агресивна війна, розв’язана рф, вимагає змін в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці… Але війна  поставила перед нами і низку надзвичайно важливих питань, без вирішення яких, ми не зможемо рухатися далі у повоєнному житті – це  питання відновлення та модернізації України.

В суспільстві розуміння того, що при збереженні довоєнних практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу неможливо! Як не складно зараз, коли на фронті гинуть наші бійці, говорити про це – все ж потрібно зазначити, що війна відкрила нам також і вікно можливостей з модернізації і суспільства, і держави.

Які ж завдання ця модернізація має вирішувати у воєнний і повоєнний періоди?

Безумовно таких завдань перед усіма нами стоїть безліч, але найголовнішими є відновлення і модернізація власної економіки, фінансів, інфраструктури, створення умов для повернення українців, що втекли від війни та пріоритет у розвитку власного військово-промислового комплексу з максимально можливим замкнутим циклом виробництва. Заради такої мети, консолідована українська влада у повній єдності із суспільством і на основі національних пріоритетів, чесного аудиту, і головне – адресності програм з відновлення – повинна мати чітку Стратегію повоєнного відновлення і модернізації. Про це, до речі, нам говорять усі наші міжнародні партнери і донори, роблячи особливий акцент на антикорупційній складовій програм повоєнного відновлення.

Але, як відомо, будь-які стратегії творяться для людей, тому головне завдання повоєнного відродження – це повернення наших людей, які наразі є як внутрішньо -, переміщеними особами, так і біженцями за кордоном. Міжнародна організація з міграції ООН, свідчить, що загалом понад 22 мільйони українців наразі або заблоковані від переїзду, або були змушені тікати. З них біля 13 мільйонів взагалі виїхали з території України! Внаслідок чого в Україні скорочується кількість робочої сили, зайнятої у продуктивному виробництві, а ще щоденно зростають втрати виробничих потужностей, житлового фонду, нежитлової, транспортної та соціальної інфраструктури, які уже зараз потрібно інвентаризувати і оцінювати, аби при нагоді поставити питання компенсації завданих Україні збитків.

Для цього терміново потрібно розробити методику визначення розміру цих збитків. За прогнозами Світового банку втрати ВВП України до кінця року складуть 45.1% , а рівень бідності зросте до 70 відсотків. Саме тому нам уже сьогодні потрібна не лише перебудова економіки відповідно до потреб війни, а й правильна організація тилу, тобто територій, на які перемістилися би мільйони людей і сотні підприємств.

Тож, які параметри майбутньої Стратегії  відновлення України, на наш погляд, повинні бути першочерговими?

Це, безперечно, формування цільових фондів, в тому числі за рахунок міжнародної допомоги, а також майбутніх репарацій і контрибуцій за рахунок держави – агресора, надання податкових і митних пільг для суб’єктів господарювання, які інвестуватимуть у відбудову промислових й інших підприємств, об’єктів соціальної інфраструктури, а також будівництво соціального житла. Паралельно створення умов для унеможливлення корупції та введення жорсткого контролю за раціональним розподілом і використанням цих ресурсів. Гроші повинні направлятися насамперед на відбудову територій та реального сектору національної економіки, а також будівництво нових сучасних промислових підприємств, в тому числі й оборонного комплексу аби, у майбутньому, Україна мала б змогу захищати себе за рахунок зброї власного виробництва.

Післямова

На превеликий жаль, Україна в ХХІ сторіччі зіткнулася із нечуваними викликами, що сформувалися на тлі нової геополітичної, економічної та стратегічної реальності. На фоні наростання загроз політичного, економічного, соціального, екологічного, інформаційного та, звичайно ж, військового характеру, ми опинилися в епіцентрі боротьби за володіння природними, технологічними, людськими, інформаційними та іншими ресурсами і ринками збуту. Ми зіткнулися із нелюдською агресією та геноцидом з боку ядерної держави, яка претендує відтяти наші історичні землі та знищити наш народ і економіку. У той час, як саме економіка є основою для розвитку народу і розвитку наших Збройних сил.

Саме економічний процес, впливає на форми та способи збройної боротьби, на характер війни, на можливості її “локалізації”, її тривалість, перебіг і, зрештою, – результат. Рівень розвитку національного господарства визначає можливості виробництва озброєння, технічних засобів збройної боротьби, організацію роботи транспорту, систем постачання, удосконалення інфраструктури, необхідної для дій збройних сил, рівень продуктивності праці та професійної підготовки в тому числі й серед військових. Отже і воювати, і працювати – це саме те завдання, яке стоїть перед кожним з нас, на своєму місці… Де б ти не був – в окопі на полі бою, чи за кермом комбайну, який збирає хліб…

Анатолій Кінах

 

Агресія рф вже коштувала чимало для економіки в цілому і бізнесу зокрема. За даними УСПП, наразі досі не працює до 35% компаній, приблизно такий же відсоток і серед громадян, які втратили повністю чи частково джерела доходу. За підсумками 2022 року Світовий банк очікує падіння української економіки на 45%. За кордон виїхало більше 6 млн. українців, ще 7-8 млн. є внутрішніми переселенцями.

За тих обставин робота кожного підприємства є критично важливою для наповнення бюджету. Причому, прийняті з початку березня цього року 5 пакетів підтримки бізнесу дали позитивний ефект. За квітень 2022 року платники податків сплатили більше коштів, ніж у квітні 2021 року.

Проте наразі в парламенті виникає все більше законодавчих ініціатив, які порушать складний баланс у фіскальній системі.

Серед таких зокрема і законопроєкт №7406, яким пропонується запровадження прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб для ПДФО ставки 9%- 18%-25% і для ЄСВ 11% -22%- 29%.

В УСПП вважають, що з урахуванням зростання рівня інфляції значені норми будуть сприяти певній тінізації доходів громадян. Граничні суми доходів для ставки 9% ПДФО (ЄСВ 11%) становлять 32,5 тис. грн., для ставки ПДФО 25% (ЄСВ 29%) – понад 65 тис. грн. Між зазначеними сумами доходів – традиційні 18% ПДФО та 22% ЄСВ.

«Запровадження диференціації ускладнює адміністрування податків і зборів, сприяє витоку висококваліфікованого персоналу за кордон та створює перерозподіл бюджетних коштів, збільшуючі навантаження на фонд оплати праці без реального наповнення бюджету, оскільки саме в бюджетній сфері превалюють високі доходи держчиновників. Нашими пропозиціями є зменшення навантаження на фонд оплати праці для всіх працівників, створюючі рівні умови для всіх підприємств, як малого, так і великого бізнесу без зайвого адміністрування та створення умов для міграції за кордон найбільш кваліфіеованого персоналу», – наголосили в УСПП.

«Підтримка бізнесу зараз важлива, як ніколи. Україні потрібно щомісяця від 5 до 7 млрд. доларів зовнішньої допомоги для оборони і виконання соціальних зобов’язань. Не всі кошти є безповоротною допомогою, 64% з них доведеться з часом повертати. Саме тому стабільна робота національної економіки є  таким же пріоритетом, як і захист територіальної цілісності і перемога над рф», – вважає президент УСПП Анатолій Кінах.

Нагадаємо, раніше діловий союз звернувся із листами до прем’єр-міністра Д.Шмигаля та голови профільного парламентського комітету Д.Гетьманцева щодо неприпустимості підвищення фіскального та адміністративного тиску на бізнес в умовах війни, необхідності перегляду переліку критичного імпорту тощо.

Також у травні предметом обговорення в УСПП  стали податкові новації, запропоновані депутатськими законопроєктами №7311, 7311-д та ін.

У підсумку ділова спільнота звернулася до парламенту, уряду, ДПС України із цілою низкою пропозицій щодо негайного врегулювання деяких проблемних питань оподаткування.

Мова йде про модернізацію виробництва і промисловості, створення умов для самозайнятості, масштабне будівництво зруйнованих чи пошкоджених житлових об’єктів та інфраструктури. Водночас, Україна тут розраховує на міжнародну підтримку, у тому числі фінансову, зняття мит і квот на торгівлю з ЄС, трансфер технологій тощо. Про це я заявив на панелі „Україна – європейська перспектива. Виклики, пов’язані з відбудовою і реформуванням країни” в рамках 14 Балтійського форуму в Польщі.  Я подякував колегам по панелі:  проф. Мареку Бельку – депутату Єропейського Парламенту, колишньому голові Ради Міністрів Республіки Польща та Яцеку Пєхоті – голові Польсько-української господарчої палати.

Я вважаю, що війна рф проти України, постійні обстріли і загрози з боку окупантів завдали чимало шкоди. Очікується, що за підсумками поточного року ВВП України впаде на 40%. Наразі маємо біля 8 млн. внутрішніх переселенців та біля 6 млн. наших співвітчизників знайшли тимчасовий прихисток за кордоном. Щонайменше 33% бізнесу ще не поновили роботу.

Водночас, Україна вже розпочала програми відновлення. З березня працює програма релокації для бізнесу в безпечні регіони, прийнято щонайменше 5 пакетів нормативної підтримки для підприємництва. 21 квітня утворена Національна рада з відновлення, очікується до липня офіційно затвердити відповідний державний план. Він передбачатиме 3 етапи: відновлення безпеки і життєзабезпечення постраждалих від війни регіонів, створення умов для повернення українських біженців додому, масштабну модернізацію підприємств за стандартами ЄС.

Тут Україна розраховує на підтримку міжнародних партнерів, зокрема, на відповідні фонди відбудови, анонсовані раніше Євросоюзом.  Також цього літа сподіваємося на надання статусу кандидата на вступ до ЄС. Україна захищає не тільки свою територіальну цілісність, але й стандарти демократичного світу: верховенства права, миру, прав людини і т.д. Маємо значну й економічну інтеграцію з ЄС. За 2021 рік наш товарообіг зріс на 35%, вже синхронізовані енергосистеми. Розраховуємо, що якнайшвидше буде прийнятий 6 пакет санкцій проти рф, що передбачатиме повне ембарго на імпорт нафти і газу агресора. Росія наразі отримує щонайменше 1 млрд. доларів щомісяця, експортуючи енергоносії, і ці кошти вони спрямовують на війну проти України і всього цивілізованого світу.

Польща є одним із найбільш дружніх і стратегічно важливих партнерів України в політичному та економічному плані. Країна повністю підтримує нас в євроінтеграції, достроково відмовилася від російського газу, гостинно прийняла 3 млн. українських жінок, дітей, людей похилого віку, які рятувалися від російської агресії.  Окрім того, двостороння торгівля до війни перевищувала 11 млрд. доларів, Польща посіла 2-ге місце серед зовнішньоекономічних партнерів. Прикметно, що за 2021 рік сальдо було позитивним для України +269 млн. доларів,  а наш експорт зріс на +59,7%.  Партнери не збираються збавляти обертів через війну, навпаки – країни домовилися про спрощене митне оформлення (під час крайнього візиту президента Польщі А.Дуди), а також анонсований закон про розширені можливості для громадян Польщі в Україні. Все це сприятиме реалізації спільних проєктів, кооперації у виробництві, аутсорсі, закупівлі сировини тощо

Дуже важливим аспектом є допомога Польщі у питаннях логістики українського експорту. Як відомо, через блокування військами рф морських шляхів, до 22 млн. тон сировини (АПК, ГМК) не можуть бути відправлені через порти. Зернові спрямовуються вантажним автотранспортом та залізницею через кордони із ЄС, де потім перевантажуються у портах Болгарії тощо. Це фінансово затратний і розтягнений у часі процес. Наразі ЄС за активного лобіювання Польщі і країн Балтії вивчає можливості деблокади українських портів, організації зелених коридорів тощо. Світова продовольча безпека залежить від вирішення даної проблеми, а отже, у цьому зацікавлені провідні міжнародні організації – ООН, численні західні партнери України.

Головним важелем відновлення України на сучасних умовах є приватні інвестиції, співпраця із європейським бізнесом, спільні проєкти у будівництві, інфраструктурі, ОПК, індустрії 4.0. тощо. Задля цього УСПП підпише угоди про співробітництво із Польсько-українською господарчою палатою, Роботодавцями Польщі та іншими структурами, відповідні домовленості вже діють із країнами Балтії, Німеччиною