Зараз, коли Україна переживає найдраматичніший та найтрагічніший момент своєї історії, коли навіть на вулицях наших мирних міст вибухають російські ракети, нам потрібно щоденно думати про дві найголовніші речі: оборону і економіку. Адже, ці поняття взаємопов’язані та взаємозалежні… Солдат не зможе воювати без хліба, а хліб не випечеш без захисту пекаря!
Економічні можливості держави мають вирішальний вплив на її військову доктрину, стратегічні концепції та оборонні плани… у мирний час. Однак і підготовка країни до відсічі агресії завжди напряму впливає на стратегію економічного розвитку, підготовку економіки до функціонування в умовах військового часу, плани оснащення та забезпечення Збройних Сил держави. Годі вже й казати про воєнний час! Наразі, коли на полях йдуть справжні битви, протистояння все більше переноситься в військово-економічну площину і стає битвою за виснаження ресурсів, жорстко диктуючи свої умови бізнесу. Таким чином, при аналізі взаємозв’язку війни, політики та економіки треба враховувати не тільки визначальний вплив економічних умов на політику та характер війни, а також і те, що економічні потреби Збройних Сил стають наріжним каменем і орієнтиром у будь-який економічній діяльності в країні. Широкомасштабна злочинна російська агресія проти України стала найважчим випробуванням для усіх духовних і матеріальних сил держави. У військово-технічному плані це значною мірою – війна економіки, науки і техніки. А у людському вимірі – це мужність і висока мотивація наших воїнів, які боронять свою землю!
Уявіть собі складність наших спільних задач в умовах, коли ми не контролюємо 20 відсотків власної території, а ще 20 знаходяться у прифронтовій зоні, й при цьому українська економіка має забезпечувати виробництво дедалі більш складного, а отже, й дорожчого озброєння та оснащення ним угруповань наших військ.
Адже ми не можемо, і не повинні розраховувати виключно на поставки західної допомоги (це при усій вдячності нашим іноземним партнерам за їхні зусилля у цьому напрямку). Велика наукомісткість виробництва озброєння та військової техніки, його різке подорожчання, дедалі більше обмежують можливості вітчизняної економіки у справі забезпечення усім необхідним нашої армії та флоту, у відповідності до сучасних стандартів.
У зв’язку з цим, пошук та мобілізація економічних ресурсів на військові потреби в наш час стала для держави однією з найбільш складних проблеми. Ступінь готовності країни до війни дедалі більше визначається станом не тільки збройних сил, але, у першу чергу, станом її економіки та воєнно-економічним потенціалом держави загалом.
Посилення впливу війни на економіку також проявляється у розширенні масштабів прямого збройного впливу противника на суб’єктів економічної діяльності та економічні об’єкти України. Треба сказати, що по ходу війни стає все більше зрозуміло, що російські агресори, насамперед прагнуть підірвати економічний потенціал нашої держави, руйнують нашу економічну основу. І це не лише про крадіжки металу чи зерна з окупованих портів, або про бомбардування наших промислових об’єктів, а якраз про дестабілізацію українського бізнесу в цілому, про величезні втрати людського потенціалу, який виражається у мільйонних цифрах біженців, і загибелі тисяч українців у продуктивному, працездатному віці.
Плюс до того усього, сукупність втрат для економіки України внаслідок війни стрімко зростає щодня. За оцінками НБУ, втрати фізичного капіталу від руйнувань підприємств, житла та інфраструктури вже сягнули 100 мільярдів доларів або 50% ВВП 2021 року! Бюджетний дефіцит при цьому складає щомісяця до $5 млрд.
У таких умовах Україна повинна розробити чіткі програми відновлення економіки і цілих галузей виробництва. Міжнародна конференція з відновлення України у Швейцарії для обговорення обсягів фінансової допомоги Україні лише заклала основу під майбутнє післявоєнне відновлення . Але ці кошти будуть спрямовані не на підвищення дохідності бюджету, а на конкретні цільові програми відбудови. Тож для того, аби виживати вже сьогодні, нам потрібно максимально вберегти та врятувати те в українській економіці, що працює зараз!
Бізнес, влада і суспільство під час війни
Відтак, одним з найважливіших завдань української влади та й усього ділового співтовариства є релокація (переміщення) українського бізнесу у більш безпечні регіони, подалі від бойових дій. У перші ж тижні повномасштабного вторгнення росії під удар потрапили південь, схід та північ України. Через близькість бойових дій низка підприємств з цих регіонів вирішили перенести свої виробництва, зокрема, у західні області. Для допомоги підприємствам виїхати в більш безпечні регіони Уряд України на початку березня запустив програму релокації бізнесу. Її учасником може стати будь-яке підприємство.
Окремо, важливо тут відмітити саме проблему соціалізації працівників релокованих підприємств на нових місцях, як у побуті, так і щодо створення нормальних умов для роботи. Наприклад, ми, в рамках обговорень у Антикризовій раді громадських організацій, вже зверталися до Уряду, щодо спрощення тимчасового виїзду персоналу українських підприємств за кордон в рамках виконання зовнішньоекономічних контрактів, бізнес-зустрічей, налагодження логістики підприємств – це здійснюватиметься під гарантії підприємства і персонально його представників про обов’язкове повернення в Україну впродовж визначеної кількості днів.
Треба сказати, що, переживши шок та першу адаптацію до діяльності в умовах війни, український бізнес активізується та відновлює роботу: як перебуваючи у релокації, так і на своїх старих місцях.
Але тут на перший план виходять старі українські проблеми слабкості інституцій державного управління, які нікуди не зникли, але навпаки відчутно загострилися у військовий час.
Напевне, що після шоку, який ми усі пережили на початку агресії, наразі, після п’яти місяців війни, нам потрібні рішучі кроки щодо консолідації влади, бізнесу, громадянського суспільства у єдиний потужний інструмент боротьби з агресором. Під загрозою не лише безпека України, а постає питання збереження нашої державності, підтримки системи публічного управління та місцевого самоврядування на належному функціональному рівні.
Щодня ми бачимо, як на наших очах відбувається становлення громадянського суспільства нової якості, суспільства, якому притаманні зрілість, відкритість, висока здатність до самоорганізації та пошук інноваційних способів співпраці з органами державної влади, бізнесом, громадськими організаціями та самофінансування визначених завдань. Українське громадянське суспільство чітко висловлює свою позицію щодо засудження військової агресії рф, водночас формулюючи важливі кроки і пропозиції та поширюючи їх серед українських та міжнародних партнерів та медіа.
Але при прийнятті політичних і управлінських рішень щодо розподілу та управління ресурсами та визначення політичних, соціальних і економічних пріоритетів, важливо забезпечувати широкий консенсус, за наявності якого, і влада, і громадяни діяли б у повній синергії задля протистояння агресорові. Це надзвичайно важливо в умовах, коли обмеженість ресурсів та ефективність їхнього використання суттєво впливають на обороноздатність держави.
Український союз промисловців і підприємців, дотримується тієї лінії, що наразі нам, як ніколи потрібна чітка і прозора податкова політика. Головним посилом є те, що під час війни фіскальні органи повинні йти назустріч бізнесу, який і так зазнав чималих втрат і має труднощі із відновленням виробництва чи експортом.
Так, за нашою пропозицією, Верховна Рада, затвердила певні послаблення, які діятимуть під час воєнного стану і ще три місяці після його скасування: відповідна норма зафіксована в законопроекті №7378, який народні обранці ухвалили в 2-му читанні 19 липня. Відтепер, юридичні особи не відповідатимуть за порушення термінів оприлюднення: річної консолідованої фінансової звітності; аудиторських звітів; звіту про управління; консолідованого звіту про управління; звіту про платежі на користь держави; консолідованого звіту про платежі на користь держави.
Отже, ми бачимо, що процес забезпечення єдності громадянського суспільства і політико-управлінської еліти в умовах війни та у повоєнний період потребує переосмислення пріоритетів, а економічні реформи – змін у системі ведення господарства, організації виробництва і управління економікою, грошово-фінансовою і соціальною сферами.
Стратегія відновлення і модернізації України
Абсолютно зрозуміло, що страшна агресивна війна, розв’язана рф, вимагає змін в державному управлінні, соціальному і духовному житті, в економіці… Але війна поставила перед нами і низку надзвичайно важливих питань, без вирішення яких, ми не зможемо рухатися далі у повоєнному житті – це питання відновлення та модернізації України.
В суспільстві розуміння того, що при збереженні довоєнних практик, які зробили його слабким, побудувати сильну державу неможливо! Як не складно зараз, коли на фронті гинуть наші бійці, говорити про це – все ж потрібно зазначити, що війна відкрила нам також і вікно можливостей з модернізації і суспільства, і держави.
Які ж завдання ця модернізація має вирішувати у воєнний і повоєнний періоди?
Безумовно таких завдань перед усіма нами стоїть безліч, але найголовнішими є відновлення і модернізація власної економіки, фінансів, інфраструктури, створення умов для повернення українців, що втекли від війни та пріоритет у розвитку власного військово-промислового комплексу з максимально можливим замкнутим циклом виробництва. Заради такої мети, консолідована українська влада у повній єдності із суспільством і на основі національних пріоритетів, чесного аудиту, і головне – адресності програм з відновлення – повинна мати чітку Стратегію повоєнного відновлення і модернізації. Про це, до речі, нам говорять усі наші міжнародні партнери і донори, роблячи особливий акцент на антикорупційній складовій програм повоєнного відновлення.
Але, як відомо, будь-які стратегії творяться для людей, тому головне завдання повоєнного відродження – це повернення наших людей, які наразі є як внутрішньо -, переміщеними особами, так і біженцями за кордоном. Міжнародна організація з міграції ООН, свідчить, що загалом понад 22 мільйони українців наразі або заблоковані від переїзду, або були змушені тікати. З них біля 13 мільйонів взагалі виїхали з території України! Внаслідок чого в Україні скорочується кількість робочої сили, зайнятої у продуктивному виробництві, а ще щоденно зростають втрати виробничих потужностей, житлового фонду, нежитлової, транспортної та соціальної інфраструктури, які уже зараз потрібно інвентаризувати і оцінювати, аби при нагоді поставити питання компенсації завданих Україні збитків.
Для цього терміново потрібно розробити методику визначення розміру цих збитків. За прогнозами Світового банку втрати ВВП України до кінця року складуть 45.1% , а рівень бідності зросте до 70 відсотків. Саме тому нам уже сьогодні потрібна не лише перебудова економіки відповідно до потреб війни, а й правильна організація тилу, тобто територій, на які перемістилися би мільйони людей і сотні підприємств.
Тож, які параметри майбутньої Стратегії відновлення України, на наш погляд, повинні бути першочерговими?
Це, безперечно, формування цільових фондів, в тому числі за рахунок міжнародної допомоги, а також майбутніх репарацій і контрибуцій за рахунок держави – агресора, надання податкових і митних пільг для суб’єктів господарювання, які інвестуватимуть у відбудову промислових й інших підприємств, об’єктів соціальної інфраструктури, а також будівництво соціального житла. Паралельно створення умов для унеможливлення корупції та введення жорсткого контролю за раціональним розподілом і використанням цих ресурсів. Гроші повинні направлятися насамперед на відбудову територій та реального сектору національної економіки, а також будівництво нових сучасних промислових підприємств, в тому числі й оборонного комплексу аби, у майбутньому, Україна мала б змогу захищати себе за рахунок зброї власного виробництва.
Післямова
На превеликий жаль, Україна в ХХІ сторіччі зіткнулася із нечуваними викликами, що сформувалися на тлі нової геополітичної, економічної та стратегічної реальності. На фоні наростання загроз політичного, економічного, соціального, екологічного, інформаційного та, звичайно ж, військового характеру, ми опинилися в епіцентрі боротьби за володіння природними, технологічними, людськими, інформаційними та іншими ресурсами і ринками збуту. Ми зіткнулися із нелюдською агресією та геноцидом з боку ядерної держави, яка претендує відтяти наші історичні землі та знищити наш народ і економіку. У той час, як саме економіка є основою для розвитку народу і розвитку наших Збройних сил.
Саме економічний процес, впливає на форми та способи збройної боротьби, на характер війни, на можливості її “локалізації”, її тривалість, перебіг і, зрештою, – результат. Рівень розвитку національного господарства визначає можливості виробництва озброєння, технічних засобів збройної боротьби, організацію роботи транспорту, систем постачання, удосконалення інфраструктури, необхідної для дій збройних сил, рівень продуктивності праці та професійної підготовки в тому числі й серед військових. Отже і воювати, і працювати – це саме те завдання, яке стоїть перед кожним з нас, на своєму місці… Де б ти не був – в окопі на полі бою, чи за кермом комбайну, який збирає хліб…
Анатолій Кінах