Анатолій Кінах

Tag Archive : бізнес війна

Стартував проєкт Об’єднання організацій роботодавців України (ООРУ) Green Energy Help Desk з підтримки українського бізнесу у впровадженні енергоефективних рішень — ВДЕ, мікроенергосистем із полігенерацією.

Перший навчальний вебінар зібрав представників компаній з усієї України — власників, топменеджерів, технічних директорів, які шукають сталі енергетичні рішення в умовах війни з російським агресором.

Проєкт реалізується за підтримки Міжнародної організації праці (МОП) та фінансового сприяння Уряду Бельгії у межах ініціативи з відновлення та посилення стійкості українського бізнесу. Відкриваючи захід, президент Українського союзу промисловців і підприємців, голова ООРУ Анатолій Кінах наголосив на глибоких енергетичних викликах, з якими зіштовхнулася Україна через повномасштабну війну.

«Російська агресія завдала нищівного удару по нашій енергетиці. Ми втратили 82% теплогенерації та понад половину потужностей гідрогенерації. А російська окупація Запорізької АЕС — найбільшої атомної станції в Європі — є одним із найнебезпечніших чинників. Це не лише загроза техногенної катастрофи, а й потужний удар по стабільності української економіки», — зазначив він.

За словами лідера ділової спільноти, ці фактори мали прямі наслідки для промисловості: «Тиск на бізнес колосальний. Індекс промислових цін у 2024 році досяг 28%. Це результат як енергетичної нестабільності, так і логістичних ризиків».

Він також підкреслив, що ситуація з масовим використанням дизельних генераторів під час блекаутів у 2022–2024 роках показала свою вичерпність. «Такі рішення — це екстрений захід. Але нестабільність, неритмічність виробництва, залежність від палива — все це вбиває конкурентоспроможність нашого бізнесу. Ми повинні перейти від короткотермінових дій до системних стратегій», — переконаний Анатолій Кінах.

Він назвав запуск нового проєкту логічним продовженням співпраці з Міжнародною організацією праці: «У 2023 році ми разом реалізували програму “Стійкість бізнесу під час війни”, й тепер рухаємося далі — до технологічного оновлення. Ми починаємо програму, яка не лише навчає, а й пропонує реальні рішення — техніко-економічно обґрунтовані, з розрахунками та практикою. Полігенерація — це не теорія, це ефективна відповідь на сучасні виклики».

Голова ООРУ підкреслив, що такі системи дозволяють оптимізувати споживання, зменшити залежність від централізованих джерел і — головне — повернути підприємствам передбачуваність. «Стійкість економіки — це не гасло, це здатність компаній працювати безперебійно навіть у найскладніших умовах. А ми як роботодавці зобов’язані шукати та впроваджувати такі інструменти», — резюмував він.

Програма викликала значний інтерес серед представників бізнесу: понад 100 компаній подали заявки на участь, з яких понад 85% — представники малого та середнього бізнесу. Серед учасників — підприємства з різних регіонів України та галузей, включаючи машинобудування, харчову промисловість, агросектор тощо.

Тетяна Міненко, національна менеджерка проєктів МОП, зазначила, що сьогодні Україна стоїть не лише перед викликом відновлення, але й перед унікальним історичним шансом — переосмислити вектор розвитку, зробити ставку на технології, інновації та соціальну справедливість.

«Ми не можемо повертатися до того, що було раніше. Сьогодні українські компанії мають змогу будувати майбутнє — більш енергоефективне, більш незалежне, більш стійке», — сказала вона.

За її словами, зелена енергетика для України — це не просто тренд або питання екології, але й ключ до економічної стабільності, до безперервності виробництва, до можливості для бізнесу працювати у складних умовах і все ж залишатися конкурентоспроможним.

Т.Міненко підкреслила, що перехід на енергоефективні та відновлювані джерела енергії створює також нові можливості для ринку праці. «Це не лише про модернізовані будівлі чи промислові об’єкти — це й про нові робочі місця. Зокрема, для людей з інвалідністю, яких стає більше внаслідок війни. Технологічна трансформація повинна бути соціально справедливою», — зазначила вона.

МОП підтримує такі трансформації в Україні, акцентуючи на тому, що вони мають здійснюватися на принципах справедливого переходу. «Мається на увазі гідна оплата праці, рівні можливості, справжня інклюзивність», — наголосила представниця МОП.

Вона також додала, що масштаб змін потребує підготовлених кадрів: «Ми говоримо про нові навички — від енергоаудиту до встановлення сонячних панелей. Це означає, що роботодавці спільно з державою мають сформулювати новий порядок денний для освіти. Університети мають готувати фахівців, які відповідатимуть на виклики часу — вже сьогодні».

Експерт та спікер проєкту Віктор Каплун, доктор технічних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики і енергозбереження НУБіП України, представив модуль на тему “Мікроенергосистеми з полігенерацією: управління енергоефективністю комбінованого енергозабезпечення”.

Він розповів про впровадження комбінованих систем з різнорідними джерелами енергії, які дозволяють управляти витратами на електрозабезпечення та мають значний потенціал для підвищення енергоефективності.

«Ці заходи дозволять забезпечувати гнучкість у відповідь на коливання попиту і пропозиції в реальному часі. Ключовим є динамічний енергоменеджмент на основі інтелектуальних систем, що оптимізують споживання та генерацію енергії, з фокусом на відновлювані джерела», – зазначив експерт.

Слухачі тренінгу опанували базові принципи інтеграції ВДЕ, балансування мікромереж, прогнозування генерації та техніко-економічне моделювання, що враховує стохастичний характер ВДЕ та локальні особливості об’єктів. Наприкінці тренінгу відбулося інтерактивне спілкування з експертом, також всі питання від учасників програми будуть опрацьовані і поза тренінгами, а відповіді – надіслані їм електронною поштою.

Усі матеріали з навчальних тренінгів будуть з’являтися тут.

Нагадаємо,учасники програми отримають можливість пройти серію навчальних вебінарів, присвячених технічним, економічним та управлінським аспектам впровадження мікрогенерації. Також передбачено проведення низки енергоаудитів для підприємств, що дозволить оцінити потенціал використання відновлюваних джерел енергії та розробити індивідуальні стратегії енергетичної трансформації.

Програма спрямована на підтримку українського бізнесу в переході до енергоефективних та сталих моделей розвитку, що є особливо актуальним в умовах поточних викликів та необхідності відновлення економіки країни.

І хоча програма вже стартувала, якщо ви є представником бізнесу та бажаєте долучитися до неї, ви все ще можете подати заявку.

Війна на виснаження з російським агресором — це не лише бойові дії на лінії зіткнення, а насамперед протистояння ресурсів, державних систем управління та готовності продовжувати боротьбу.  Кожен рік «повномасштабки» не проходить безслідно — ми бачимо дедалі більше негативних проявів воєнного стану в політиці та економіці, змінюється наше соціальне життя — збільшується розрив між добробутом українців та європейців.

Системний погляд на ці та інші проблеми, які роз’їдають країну під час війни, про майбутні вибори та потенціал для розвитку нової індустріальної економіки — у великому інтерв’ю UA.News розповів Анатолій Кінах, колишній секретар РНБО та експрем’єр-міністр України, президент Українського союзу промисловців та підприємців. Публікуємо першу частину інтерв’ю. 

Про деформацію економіки під тиском війни   

Повномасштабне російське вторгнення на територію України стало затяжною війною на виснаження ресурсів. Ворог цілеспрямовано руйнує нашу житлову, транспортну, енергетичну і промислову інфраструктуру. За даними Світового банку, масштаби тільки прямих втрат наближаються до $600 млрд. Це офіційна статистика. На жаль, це величезні обсяги.   Зараз Україна має приблизно 78% від того ВВП, який у нас був у 2021-му році. Тобто втрата — мінус 22%. Зупинюсь на ключових напрямках руйнацій.

Енергетична інфраструктура. До початку повномасштабної війни загальних потужностей генерації електроенергії було приблизно 18 ГВт. Зараз у нас залишилося близько 9 ГВт, тобто зруйновано 50% всієї генерації. Насамперед це стосується теплової енергетики. Ми втратили найбільшу в Європі атомну станцію — Запорізьку АЕС, яка давала Україні мінімум 20% всієї енергогенерації.

Житловий сектор. Зруйновано десятки мільйонів квадратних метрів житла. Для порівняння — максимальні обсяги, які планували ввести в експлуатацію до війни, сягали близько 11 млн м². Зараз зруйновано, за різними оцінками, мінімум 60 млн м². І ці втрати відчуваються постійно.

Транспортна логістика. Теж масштабні руйнування, ускладнене ефективне використання наших портів, насамперед на Чорному та Азовському морях. До повномасштабної війни ми постачали через морські порти близько 80% всієї експортної продукції гірничо-металургійного комплексу, аграрної та інших галузей.

Втрати дуже серйозні. На них потрібно не просто звертати увагу, а діяти вже сьогодні. Оскільки це проблематика втрати самодостатності економіки і негативного впливу на обороноздатність держави. Так, за 2024-й рік ми профінансували державні видатки за рахунок надходжень від української економіки тільки на 48%. А 52% — була зовнішня допомога, яку здебільшого треба повертати: кредити, позики. Державний борг України різко  зріс: якщо у 2021 році він становив 49% ВВП, то на початок 2025-го — вже 92% ВВП. Це величезне боргове навантаження.

Про людський капітал і соціальні стандарти

Україна зараз втрачає найцінніше — людський потенціал. Без людей нічого не буде. 7 млн українців за кордоном у статусі біженців. Починаючи з 2014 року, бо війна розпочалася у 2014-му, офіційно всередині країни маємо ще 4,7 млн внутрішньо переміщених осіб. Це внутрішні біженці, які втратили все. Безпрецедентно загрозлива сама демографічна ситуація. За офіційним даними, у 2024 році зареєстровано 177 тис. новонароджених, а смертей — 495 тис. Смертність в Україні зараз майже втричі перевищує народжуваність. Формується дуже загрозлива демографічна яма. Вже сьогодні треба створювати якісну стратегію демографічного розвитку і виконувати її.

Особливо зверну увагу на соціальні стандарти. За період війни ця сфера зазнала ще більшої деформації. Головна проблема у тому, що зростає розрив між стандартами якості життя в Україні та сусідніх державах Східної Європи. Наведу офіційні дані за 2025 рік. В Україні нормативно затверджений рівень місячної мінімальної заробітної плати дорівнює 8 тис. грн. У Польщі — 47 тис, у Чехії — 35 тис, у Німеччині — 98 тис. у гривневому вимірі. А нам необхідно повертати українців на рідну землю. Ви розумієте, яке рішення ухвалять наші громадяни на тлі такого розриву на рівні соціальних стандартів?

Вражає недалекоглядність, зокрема, і наших урядових структур, включно з парламентом. У ситуації, коли необхідно повертати з-за кордону мільйони людей, вони заморозили соціальні стандарти, включно з мінімальною заробітною платою на рівні 8 тис. грн на три роки вперед аж до 2027 року. Закрили навіть це маленьке світло в кінці тунелю. Це неприпустимо.
Навпаки — треба робити все, щоб піднімати виробництво своїх ресурсів, економіку. І на цій базі доводити людям, що держава буде робити максимум, щоб покращувати соціальні стандарти, щоб була якась перспектива і надія.
Ризики і статистика, яку я назвав, дуже болючі. Але це та правда, яку громадяни повинні знати. Бо тільки так можна формувати точні системні рішення, спрямовані на те, щоб Україна вийшла з цієї величезної трагедії, величезного іспиту, більш сильною.  Ще раз підкреслюю — нам потрібно не тільки захищати свою свободу, територіальну цілісність, свій цивілізаційний вибір. Нам треба зараз дуже серйозно та поетапно відновлювати нашу економічну самодостатність, не чекаючи завершення війни. Умовно кажучи, наступного ж дня після оголошення миру чи перемир’я, ми повинні одразу задіяти весь наш потенціал, мати готові програми, проекти для розвитку сучасної та конкурентоздатної держави.

Про оборонно-промисловий комплекс України

Закономірно, що оборонно-промисловий комплекс зараз демонструє достатньо високі темпи розвитку. Це підтверджує, що в України є великий науково-технічний, промисловий та кадровий потенціал. Це з позитивного. Щодо проблем, які треба вирішувати.

Перша проблема. Дотепер у нас немає чіткої державної політики, програми реформування і розвитку промислового комплексу. А ситуація кардинально змінилася. Особливо потрібно підсилити напрямок державно-приватного партнерства. В обсягах виробництва українського ОПК частка приватного бізнесу в рази перевищує показники державних підприємств. Але, на жаль, ставлення до приватних компаній зберігається, як кажуть, за залишковим принципом. Це треба змінювати і створювати умови для ефективного залучення в оборонно-промисловий комплекс приватного бізнесу та капіталу. Для цього потрібні рівноправні прозорі умови.

Друга проблема — недостатнє завантаження оборонно-промислового комплексу.  За офіційними даними, у 2024 році український ОПК був завантажений максимум на 40%. Здебільшого через те, що не працює кредитна система. Рівень кредитування реальної економіки у нас (а ми держава, яка воює) найнижчий у Європі. Є такий показник — обсяг кредитів до ВВП. У нас він становить до 15%, а в Чехії та Польщі — 70-88%. Тобто уряд, парламент та Національний банк не мають комплексного підходу для формування ефективних умов кредитування ОПК. Це необхідно вирішувати терміново. 

Третя проблема. Важливо розуміти, що дрони, боєприпаси, патрони — це розхідний матеріал на війні. Така зброя повинна виготовлятися індустріально-серійними методами. Нам потрібне конвеєрне виробництво. Так, у нас є деякі позитивні зміни у випуску артилерійських снарядів, мін, патронів і дронів. Але у нас досі немає індустріально-інноваційних програм, під які могли б сформувати  відповідні оборонні замовлення. Адже серійне виробництво передбачає замовлення мінімум на два-три роки вперед. Це дуже серйозний виклик. Бо ми розуміємо, що таке дефіцит боєприпасів на фронті. Потрібно якомога швидше на основі цільових програм переходити до індустріально-серійного виробництва зброї і спецтехніки. Ця робота триває і пішла швидше. Але ми ще відстаємо, необхідно ще більше прискоритися. Особливо в умовах геополітичних ризиків із надходженням допомоги від союзників. На жаль, ми бачимо тренд до скорочення такої допомоги, і повинні максимально нарощувати виробництво власної зброї.

Четвертий виклик — адаптація українського ОПК до стандартів технічних регламентів НАТО, в цілому до міжнародних стандартів. Це величезний обсяг роботи. На жаль, ця система дотепер не сформована. Ми зараз над цим працюємо. Бо вже зараз питома вага зброї, спецтехніки та боєприпасів, виготовлених за стандартами НАТО, у Збройних силах України сягає 60%. Ми повинні бути спроможними обслуговувати цю зброю, ремонтувати її, а також створювати умови для виробництва нової — за міжнародними стандартами і регламентами. Для цього потрібні конкретні цільові програми.

Про дискусії навколо експорту зброї
Присутність українського ОПК на зовнішніх ринках — ще одне важливе питання. Наші виробники мали непогані позиції закордоном, але з початку повномасштабної війни діє заборона на експорт. Це було логічне рішення — у  пріоритеті Збройні Сили України. Але за період війни, особливо в приватному секторі, сформовані потужності, які набагато перевищують платоспроможний попит на внутрішньому ринку. Зараз ми наполягаємо на тому, щоб поступово відкривати можливості нашим підприємствам і компаніям ОПК для формування експортної політики. Безумовно, ЗСУ залишаються у пріоритеті. Але коли є профіцит продукції, ми повинні робити все, щоб вона була присутня на зовнішніх ринках, був заробіток, який дозволяв би зміцнювати наше ОПК і обороноздатність. Це питання зараз починає дискутуватися. Але знову ж таки є фактор часу. Ми вважаємо, що це робиться дуже мляво, безсистемно і може заважати нашому ОПК. Особливо якщо після оголошення, умовно, перемир’я будуть скорочувати обсяги оборонних замовлень. При цьому наші підприємства не будуть готові експортувати свою продукцію на зовнішні ринки.

Подальша заборона експорту може призвести до вимушеної релокації цих підприємств за кордон. І такі приклади є. Маємо декількох провідних компаній-виробників дронів вже релокованих за кордон, бо там є попит і ринки збуту. Зволікання щодо відкриття експорту може також призвести виробників до зупинки чи банкрутства. Тому часу обмаль.

У рамках УСПП, Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану ми вже провели певні зустрічі з цього питання із представниками урядових структур та Укроборонпрому. Наполягаємо, щоб такі рішення ухвалювалися набагато швидше. Щоб прискорити цей процес (я відкрию деяку інформацію), ми підписали системну угоду про співпрацю з Укроборонпромом, створили спільну робочу групу. Зараз готуємо перше засідання, на якому одним із головних питань буде експортна політика. Вирішувати це треба динамічно, системно, враховуючи потреби обороноздатності України. Але це дуже актуальна тема. Маю надію, що ми максимально прискоримо вирішення цього питання. Експортна політика має бути невід’ємною складовою розвитку оборонно-промислового комплексу, включно з прогнозом подальшого розвитку ОПК, зокрема у повоєнний період. Це стосується і вирішення проблеми дефіциту кваліфікованих кадрів. Бо мобілізація та бронювання — це складний процес пошуку балансу між обороноздатністю і потребами економіки. Це вимагає потужних навчальних програм підготовки фахівців, зокрема кваліфікованих робочих професій. А особливо — конструкторів, інженерів.

Про бізнес-клімат і настрої підприємців

Варто не допускати, щоби проблеми бізнес-клімату постійно висвітлювалися, як наслідки повномасштабної війни. Треба чітко розподіляти наступне. Є війна, ризики, гарантії безпеки, є цинічний підлий ворог, з яким ми повинні боротися. І ми будемо робити це далі. Але є питання, які я називаю, законами розвитку, законами бізнес-клімату. Вони діють і їх треба виконувати, незалежно від назви держави.

Почнемо з того, що Україна — офіційний кандидат на вступ до Європейського Союзу. З червня 2024 року ми ведемо офіційні переговори. І ми повинні виконувати головні вимоги у формуванні бізнес-клімату, особливо щодо приватного капіталу: верховенство права, прозора конкуренція, захист прав інвестора, власника,  ефективна антимонопольна політика. Це все, що робить бізнес-клімат сприятливим. Адже приватний капітал йде тільки туди, де є стабільність, прогнозованість, вигідні результати інвестування. Над умовами для бізнесу треба працювати, бо вони серйозно порушуються. Я не буду наводити приклади про якість нашої судової гілки влади, прозору конкуренцію, численні перевірки, силовий тиск, блокування податкових накладних. Або ж про підвищення податків заднім числом. Що б’є по інвестору, який має фінансовий план, а йому різко змінюють умови діяльності. Якщо коротко, ми ведемо жорстку дискусію з парламентом, Урядом і податковою  щодо цього.  Я переконаний, що треба дотримуватися такого принципу: якщо є потреба збільшувати доходи держбюджету, то спочатку варто створити сприятливі умови для бізнесу. Не намагатися все вирішувати тільки через фіскальний чи силовий тиск. Бо апріорі це дає від’ємний результат. Ми це бачили не раз. Тому зараз, з точки зору бізнесу і бізнес-клімату, дуже принципово, щоб діяв постійний діалог між законодавцями, фіскальними структурами, регуляторними, силовими. Ми постійно наполягаємо на цьому.   Один із напрямків діяльності Антикризового штабу якраз передбачає, що будь-які зміни повинні відбуватися на засадах постійного діалогу, комунікації. Як приклад – «Укрзалізниця» з її тарифами. Нагадаю, у червні 2022 року, коли український бізнес був у критичному стані: зруйновані транспортні та логістичні напрямки, маса проблем. У той час, без погодження, без розрахунків, «Укрзалізниця» підвищила тарифи на 70%. Завдали нещадного удару, особливо експортерам. Зараз хочуть повторити — підвищити тарифи на залізничні перевезення на 37%. Добре, що ми аргументовано заблокували цей процес. І це стосується багатьох питань. Наприклад, є пропозиція підвищити військовий збір чи додатково оподаткувати підприємців фізичних осіб, як це часто-густо робиться. Ми запитуємо: «А яке техніко-економічне обґрунтування? Як це вплине на бізнес, на його конкурентоздатність?».

Розрахунків немає, є тільки заклики тиснути на кнопки. А потім ми фіксуємо, наприклад, за останні місяці різке скорочення чисельності підприємців-фізосіб, або збільшення частки бізнесу, який релокується за кордон. У Польщі за 2024 рік український бізнес став лідером за кількістю операцій з нерухомістю та відкриттям нових компаній.  Хто від цього виграє? Ми втрачаємо величезний потенціал через те, що дуже неефективно та непрофесійно змінюються правила гри для бізнесу в Україні.

Я завжди наполягав і буду наполягати, що влада, перед тим, як змінювати умови для бізнесу та інвесторів, повинна провести глибокі техніко-економічні розрахунки, аналітику і прогноз наслідків. Якщо прогноз наслідків від’ємний, то краще не чіпайте. Спочатку треба працювати над зниженням рівня корупції, наведенням ладу на митниці, створенням умов доступу до кредитів (у нас кредитна система майже заморожена). Потрібно створювати умови підтримки національного бізнесу, як робить весь світ. І тільки після цього повертатися до підвищення податків. Поки не вичерпаний цей потенційний ресурс, не чіпайте і не тисніть на бізнес, бо результат буде протилежний. Такий рівень державної відповідальності повинен бути.

В Антикризовому штабі ми сформували таку позицію: як наші бійці на фронті ціною свого життя та здоров’я захищають кожен метр української землі, так і ми зобов’язані боротися за кожне робоче місце. Бо без ресурсів нічого не буде: ані перемоги над ворогом, ані життєвої діяльності в тилу. Такий принцип має бути в основі змін в оподаткуванні, в умовах для бізнесу та інвесторів. І чиновник, який цього не розуміє, не має ані морального, ані професійного права залишатися на своїй посаді. Така атмосфера повинна бути в Україні. У цьому суть  мобілізованої економіки. Наведу ще такі офіційні дані. За підсумками 2024-го року офіційний рівень безробіття в Україні становив близько 15%. А рівень завантаженості ОПК —  40%. У ворога, за офіційними даними, рівень безробіття — 2,5% (для них історичний мінімум), а військово-промисловий комплекс завантажений цілодобово — 24х7. Це в умовах війни на виснаження ресурсів. Тобто бачимо, наскільки ми неефективно використовуємо власний потенціал.

Про діалог влади з громадянським суспільством

Ще на першому етапі повномасштабного російського вторгнення наша влада зробила стратегічну помилку, коли закрила кордони. Це було неприпустимо. І це моя принципова позиція. Вважаю, що це був приклад безпрецедентної недовіри до власних громадян.

З лютого 2022 року я постійно перебуваю в Україні. Був свідком, коли на початку повномасштабної війни, з-за кордону поверталися десятки тисяч наших хлопців, добровільно залишаючи затишну Європу. Вони йшли на фронт захищати свою державу. Біля військкоматів стояли черги. Останнім часом я цю тему загострюю, бо бачу негативні зміни. Представники ТЦК, наприклад, виловлюють людей на вулицях. Я запитую себе і багатьох: що змінилося у нашій ментальності та патріотизмі за ці три роки? Коли так різко змінюється ставлення громадян до святого обов’язку захищати свою державу.

Навіть штатні психологи того ж Генерального штабу погоджуються, що проблема дуже серйозна. Частина громадян України перестає вірити, що живе і захищає справедливу державу, а частина взагалі вже у це не вірить. Проблема справедливої держави — дуже гостра і на фронті. Її треба вирішувати, бо вона — не другорядна. А робити це можна тільки завдяки гідному ставленню до власних громадян, чесного діалогу з ними.

Безумовно, під час воєнного стану певна інформація має бути закритою. Але в цілому, з точки зору реального стану справ, поетапного вирішення цих проблем та серйозної відповідальності кожного за результат — такого діалогу, на жаль, у нашому інформаційному просторі немає. Такий підхід треба змінювати. Необхідно роз’яснювати людям, що відбувається, які є наміри, стратегії, об’єктивні оцінки і тенденції. Щоб громадяни в період, коли гостро стоїть питання перезавантаження системи, а є необхідність її перезавантажувати, могли бути критично мислячими виборцями. Лише тоді вони зможуть свідомо і відповідально зробити свій вибір.

Здебільшого цей процес залежить від рівня свободи слова, доступу до інформації, прозорої конкуренції різних політичних напрямків, ідеологій, програм і так далі. З цього погляду в Україні необхідно зробити дуже багато. І це буде впливати не тільки на поточний стан справ, а й на результати майбутніх виборів. Скажу відверто, спираючись на власний досвід, у нас немає часу на стратегічні помилки, з точки зору ефективності влади. Це те, що повинно бути сьогодні вже в роботі без зайвої політизації, брудної конкуренції та метушні навколо посад. Ми всі повинні розуміти, що треба формувати прозору, демократичну систему підготовки до вирішальних етапів волевиявлення нашого народу.

У польському Арламуві, на запрошення екс-президента Польщі Леха Валенси, відбулася масштабна зустріч політиків, дипломатів і представників бізнесу з Польщі, ЄС, України та США. Головна тема – міжнародна співпраця задля відновлення України від повномасштабної агресії рф та зміцнення її позицій у Європі та світі, зокрема в контексті останніх геополітичних подій у Вашингтоні.

Український громадський та діловий сектор на заході представила делегація Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП) на чолі з президентом Анатолієм Кінахом. Він разом із Лехом Валенсою вже тривалий час співпрацює над розробкою механізмів залучення міжнародних інвесторів до відбудови України. Партнери провели низку робочих зустрічей, де обговорили економічні перспективи країни, можливості фінансування інфраструктурних та виробничих проєктів, а також шляхи модернізації економіки.

Важливим етапом заходу стала презентація бізнес-проєктів, спрямованих на відновлення житлового фонду, інфраструктури та промисловості України на індустріально-інноваційних засадах. Платформою для реалізації цих ініціатив може стати Фундація “Premier-U”, створена УСПП за підтримки польських партнерів у Варшаві. Її головна місія – сприяти відбудові України, модернізації промисловості та інтеграції країни у європейський і світовий економічний простір. До Наглядової ради фундації вже увійшли колишні очільники урядів України та Польщі, а також планується залучення екс-прем’єрів інших країн-членів ЄС.

Однією з ключових ініціатив зустрічі стало заснування економічного форуму «Арламув» – нового майданчика для стратегічного діалогу між Україною, ЄС та США. Його головна мета – координація зусиль задля ефективної реконструкції України та її інтеграції у західні структури.

Учасники форуму детально обговорили геополітичну ситуацію, виклики, з якими стикається Україна, та роль міжнародної спільноти у забезпеченні безпеки й економічного розвитку. Особливу увагу приділили питанням політичної, військової та економічної співпраці.

За підсумками зустрічі всі сторони погодилися, що необхідно прискорити створення умов для досягнення справедливого миру в Україні та продовжувати консолідувати міжнародні зусилля щодо її відновлення.

Я разом із делегацією ділового союзу вирушив до Польщі на запрошення колишнього президента Польщі Леха Валенси. Основною темою зустрічі стане міжнародна співпраця у відбудові України від повномасштабної російської агресії, відновлення її економіки та зміцнення позицій на європейській і світовій аренах.

Серед ключових ініціатив, які планується розглянути під час зустрічі:

  • Економічний форум «Арламув»: створення нового майданчика для діалогу та співробітництва між Україною, Європою та США.
  • Презентація Фонду «Прем’єр У»: спрямованого на трансформацію та розвиток України.
  • Представлення інвестиційних проєктів: у контексті економічного відновлення України.

Зустріч об’єднає представників політики, дипломатії, бізнесу Польщі та міжнародних організацій, створюючи унікальний простір для конкретних кроків задля майбутнього України та ЄС. Це особливо важливо на тлі останніх подій у відносинах між Україною та США.

Варто зазначити, що Лех Валенса та низка колишніх польських політв’язнів підписали листа до президента США Дональда Трампа, висловлюючи підтримку Україні.

Висловлюємо вдячність польським партнерам за підтримку та сподіваємося на спільну реалізацію масштабних ініціатив з відновлення країни.

Угода про рідкоземельні метали, як її вже охрестили в ЗМІ, стала не менш обговорюваною темою в міжнародній політиці та в діалозі України та США, ніж варіанти зупинення війни рф проти нашої країни.

Президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах в інтерв’ю українським ЗМІ наголосив, що угода про надра стане своєрідним тестом для України – якою державою вона постане після війни: сировинним придатком розвинених країн чи сучасною індустріально-інноваційною економікою. Це не лише економічне питання, а й стратегічне: від цього залежить повернення мільйонів українців додому та створення робочих місць.

За словами А.Кінаха, будь-які угоди щодо надр України мають розглядатися виключно у контексті Плану відновлення України, який має бути заснований на принципах сучасної високотехнологічної економіки. Він підкреслив, що нинішня структура експорту України, де 80% становить сировина, не сприяє сталому розвитку країни. Відтак, необхідно запровадити довгострокову політику щодо переробки природних ресурсів безпосередньо в Україні – залучаючи як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.

Концепція залучення партнерів до розробки надр вперше була представлена в «Плані перемоги» Президента Володимира Зеленського, проте там не були чітко визначені умови такої співпраці. Україні необхідно відстоювати власні економічні інтереси: не експортувати сировину, як-от титанову губку чи літій, а налагоджувати спільне виробництво кінцевої продукції – компонентів для аерокосмічної галузі, акумуляторів тощо.

Анатолій Кінах також наголосив, що відповідно до Конституції надра України є власністю її громадян. Крім того, значна кількість ліцензій на розробку надр була видана приватним компаніям, а інформація про запаси корисних копалин базується на застарілих радянських даних. Тому першочерговим завданням має стати сучасна геологічна розвідка та аудит родовищ.

Важливо також розуміти, що гарантії безпеки – це не лише розміщення ППО навколо родовищ, а й міжнародні інвестиції у створення спільних виробництв. Рідкоземельні метали відіграють критичну роль у військово-промисловому комплексі, а отже, питання їхнього використання – це питання національної безпеки. Україна повинна відійти від іміджу сировинного придатку та стати рівноправним партнером у міжнародних економічних процесах, зміцнюючи глобальну безпеку та власний економічний потенціал.

Таким чином, співпраця із США та в перспективі з ЄС у сфері видобутку рідкоземельних копалин повинна базуватися на чітко визначених умовах, що відповідатимуть стратегічним інтересам України.

Будь-які домовленості мають враховувати не лише короткострокові вигоди, а й довгострокові перспективи розвитку індустріальної, технологічно розвиненої держави.

 

Тут можна подивитися відео мого виступу на  засіданні Антикризового штабу стійкості економіки та Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП)

Попри всі труднощі, викликані трирічною агресією Росії, українська економіка продовжує відновлюватися, хоча й повільнішими темпами, ніж прогнозувалося. Нині реальний ВВП України становить лише 80% довоєнного рівня. Масштаб збитків, завданих війною, перевищив $500 мільярдів: зруйновано чи пошкоджено 10% житлового фонду країни, втрачено 9 ГВт генеруючих потужностей.

Проте найболючішою проблемою залишається брак інвестицій. На інвестиційні цілі перерозподіляється лише 16% ВВП — удвічі менше, ніж у середньому по світу. Ситуація ускладнюється тим, що війна триває у форматі затяжного конфлікту на виснаження ресурсів. Україна має терміново активізувати процеси економічного відновлення та робити ставку на підтримку промисловості, розвитку оборонного комплексу, машинобудування та інших критично важливих галузей.

Про це йшлося на засіданні Антикризового штабу стійкості економіки та Українського союзу промисловців і підприємців (УСПП). У заході взяли участь понад 300 представників ділової спільноти, експерти, народні депутати, представники Кабміну та РНБО, а також міжнародні партнери. Серед ключових спікерів були президент УСПП Анатолій Кінах, бізнес-омбудсмен Роман Ващук та Ярослав Жаліло, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

Виклики бізнесу в умовах війни

Президент УСПП Анатолій Кінах у своєму виступі наголосив на необхідності запровадження державних програм розвитку промисловості зі системним підходом. Він звернув увагу на негативний вплив податкового тиску, зростання тарифів на енергетику та логістику, а також дефіцит кадрів та енергоресурсів.

“Опитування серед бізнесу показало, що 37% підприємців планують закрити, скоротити чи релокувати свої виробництва до країн ЄС. Держава та ділові асоціації повинні спільно працювати над розв’язанням цієї проблеми. Особливо гостро стоїть питання доступу до кредитування, яке в Україні наразі найнижче в Європі — лише 15% ВВП”, — підкреслив Анатолій Кінах.

Він також зазначив, що валютні інтервенції Національного банку України минулого року сягнули $35 мільярдів, але, попри це, гривня девальвувала на 14%. Поступове підвищення облікової ставки лише погіршує ситуацію з доступом до кредитних ресурсів для бізнесу.

Бізнес-омбудсмен: інституційні проблеми

Роман Ващук, бізнес-омбудсмен України, у своєму виступі розкритикував створення нових органів для комунікації з підприємцями, які часто мають обмежений функціонал та вплив. Він закликав до посилення роботи вже існуючих інституцій та забезпечення чіткого дотримання законодавства.

“Жодне з великих питань бізнесу — ані в митній, ані в податковій сфері — досі не було вирішено. Потрібно зосередитися на бездоганному виконанні вже ухвалених законів”, — зазначив він.

Гірничо-металургійний комплекс: на межі виживання

Особливу увагу на засіданні приділили проблемам гірничо-металургійного комплексу (ГМК). Через наближення російських військ до міста Покровськ було зупинено єдину в Україні шахту з видобутку коксівного вугілля, що критично важливе для сталеливарної галузі. Президент асоціації “Укрметалургпром” Олександр Каленков повідомив, що це може спричинити скорочення виробництва щонайменше на 50% у 2025 році.

Попри деяке зростання експорту після відкриття морського коридору, більшість підприємств ГМК перебувають у важкому стані. Галузь залишається експортноорієнтованою на 80% і забезпечує значні валютні надходження до бюджету. Тому уряд має запропонувати комплексні заходи для підтримки цієї сфери.

Плани на майбутнє

За підсумками засідання Антикризовий штаб спільно з профільними асоціаціями, такими як “Укрметалургпром”, підготують рекомендації для Кабміну щодо підтримки ГМК, промисловості та розвитку економіки в цілому. До таких заходів належатимуть програми кредитування, реформування тарифної політики та підтримка підприємств.

Україна стоїть на роздоріжжі. Подальший розвиток залежатиме від здатності держави та бізнесу спільно вирішувати нагальні проблеми, забезпечуючи стійкість економіки в умовах війни. Тільки консолідовані дії дозволять країні рухатися до відновлення та сталого зростання.

Рішення Правління Національного банку України про підвищення облікової ставки до 14,5% викликало жваве обговорення в економічних та бізнесових колах. Цей крок спрямований на боротьбу з інфляцією, проте в умовах повномасштабної війни з російським агресором його ефекти можуть бути неоднозначними.

Головною метою підвищення облікової ставки є посилення монетарної політики для зменшення інфляційного тиску. На теоретичному рівні вищі ставки роблять кредити дорожчими, що зменшує попит на гроші та уповільнює зростання цін. Однак в умовах України є кілька факторів, які обмежують ефективність цього механізму, відзначають в Українському союзі промисловців і підприємців.

Значна частина товарів на українському ринку — це імпорт, ціни на який визначаються світовими ринками. Інструменти монетарної політики лише частково впливають на ці фактори.

Під час війни значні державні витрати спрямовуються на оборону, що підсилює інфляційний тиск. Навіть при зниженні споживчого попиту ці витрати залишаються сталими.

Натомість висока облікова ставка підвищує вартість кредитування для підприємств. Це обмежує їх можливості для інвестицій і розвитку, що в довгостроковій перспективі негативно вплине на економічне зростання.

В умовах війни багато підприємств вже працюють на межі виживання через зростання витрат, порушення логістичних ланцюгів та зниження платоспроможного попиту. Також наприкінці минулого року було ухвалене рішення парламенту про підвищення податків, а тарифи в сферах електропостачання та залізничних перевезень мають постійну тенденцію до підвищень.

Для промисловості, яка є ключовою складовою економіки України, така політика може призвести до скорочення виробництва, що дуже небезпечно в умовах війни із російським агресором.

За підсумками 2024 року рівень безробіття в Україні становив 15%, а завантаженість ОПК (дані Уряду) – до 40%. Тим часом ворог зумів поставити свою економіку на військові рейки: наразі в рф рівень безробіття приблизно 2,8%, а ВПК, на жаль, завантажено повністю.

Це війна на виснаження ресурсів, і нашим завданням є максимальне використання власного потенціалу. Поточна політика НБУ гальмує цей процес: оборонно-промисловий комплекс України відчуває брак доступного кредитування, через що важко масштабувати виробництво.

В цілому неприпустимо, що в умовах воєнного стану рівень кредитування в Україні найнижчий в Європі та не перевищує 15% від ВВП, у той час як у сусідній Польщі, Чехії ці показники становлять 70-80% їх ВВП.

“Українська економіка функціонує в надзвичайно складних умовах війни з російським агресором, коли значна частина ресурсів спрямована на оборону. Зараз важливо забезпечити баланс між інфляційним контролем і підтримкою економічної активності. Ефективна антиінфляційна політика повинна включати не лише монетарні інструменти, але й фіскальні стимули, ефективне використання бюджетних коштів і залучення міжнародної допомоги”, – зазначили в Українському союзі промисловців і підприємців.

УСПП та Антикризовий штаб стійкості економіки в умовах воєнного стану назвали серед можливих альтернатив до підвищення облікової ставки посилення цільового кредитування, підтримку малого бізнесу та контроль за цінами на соціально значущі товари.

НБУ має розробити програми підтримки для ключових галузей економіки, зокрема агросектору, енергетики та оборонної промисловості. Розширення програм доступного кредитування у співпраці з міжнародними партнерами дозволить уникнути відчутного скорочення підприємств та виробницва.

Підвищення облікової ставки до 14,5% є тільки на перший погляд логічним кроком Національного банку для боротьби з інфляцією. Насправді, в умовах війни його ефективність може бути обмеженою, а наслідки — неоднозначними. Для підтримки економіки України необхідний комплексний підхід, який включатиме не лише монетарні, але й фіскальні та структурні реформи. Україна потребує збереження фінансової стабільності, поетапного відновлення економічної самодостатності. А це означає ставку на власні ресурси, розвиток ділової та інвестиційної активності, створення більшої кількості робочих місць із гідною оплатою праці.

У 2024 році темпи зростання кредитування бізнесу в Україні виявилися утричі повільнішими порівняно з кредитуванням населення, йдеться в огляді Нацбанку. При цьому ставка в корпоративному секторі досягла 15,8%, що значно вищі за ставки в економіках розвинутих країн світу. Наприклад, в сусідній Польщі кредитування оборотного капіталу компанії можна отримати під 4-8%. Схожі ставки в інших країнах ЄС, чим пояснюється великий відсоток українського бізнесу, що переніс свої активи в Польщу, Чехію, Німеччину тощо, керуючись не тільки безпековим фактором.

За підсумками року загальний кредитний портфель бізнесу та населення в усіх валютах становить 1,1 трлн грн, що є лише 14,5% від ВВП країни. Знову ж таки,в Польщі, Чехії показник кредитування економіки 70% і 80% ВВП відповідно. Це говорить про серйозні обмеження в доступі до кредитних ресурсів для українських підприємств, що особливо болісно позначається на розвитку економіки, зокрема на відновленні та нарощуванні виробничих потужностей у період воєнного стану.

Під час повномасштабної війни рф проти України, коли економіка потребує ресурсу для підтримки обороноздатності, відновлення самодостатності, доступ до фінансування є одним з ключових факторів для успіху цих процесів. Однак, ставки на кредити для бізнесу залишаються на високому рівні — офіційно 15,8% у 2024 році, на практиці – більше 19-20%. Така ситуація створює серйозні проблеми для підприємств, оскільки високі відсотки знижують можливості для розвитку, інвестування та нарощування виробництва.

Для малих і середніх підприємств, які займаються виробництвом товарів для Збройних Сил України, це може бути критичним фактором у забезпеченні своєчасних поставок. Підприємства ОПК працюють на 40% своїх потужностей саме через це, а за прогнозами в 2025 році – працюватимуть на 37%.

Більшість українських підприємців зараз змушені шукати альтернативи традиційному банківському кредитуванню. Як результат, зростає кредитна нагрузка на підприємства, які не можуть обслуговувати зростаючі витрати, або зовсім не отримують необхідного фінансування для розширення виробництва.

Не менш важливим фактором є й постійні обстріли і військові дії з боку російського агресора. В умовах воєнного стану бізнеси стикаються з додатковими витратами на забезпечення безпеки, логістику та модернізацію виробничих потужностей, які можуть бути знищені або пошкоджені внаслідок атак. Це додатково ускладнює доступ до фінансування, оскільки банки, в умовах невизначеності, можуть вважати такі підприємства більш ризикованими для кредитування.

Український союз промисловців і підприємців (УСПП) вже неодноразово наголошував на необхідності змін у кредитній політиці для підтримки підприємств. Це має бути спільна політика Уряду, Нацбанку, фінустанов та бізнес-спільноти. Програми “Доступні кредити 5-7-9” недостатньо і вона не закриває запити всіх промислових, великих і малих підприємств, які цього потребують.

Крім сказаного вище, необхідно розглянути варіанти державної підтримки критично важливих для економіки підприємств, зокрема через створення спеціальних кредитних програм для бізнесу, що працює у сфері оборони.

Успішне вирішення цих питань стане важливим кроком на шляху відновлення економіки та зміцнення обороноздатності країни.

Експерти називають документ таким, що створює ризики для економіки та обороноздатності України в умовах затяжної війни з російським агресором.

Український союз промисловців і підприємців (УСПП) разом із Антикризовим штабом стійкості економіки в умовах воєнного стану висловлюють глибоке занепокоєння рішенням Верховної Ради щодо ухвалення законопроєкту №6013. Цей документ фактично передбачає скасування Господарського кодексу України, ліквідацію комунальних підприємств і впровадження положень, які створюють нові корупційні ризики.  Ця позиція ґрунтується на результатах публічних обговорень, які проводили УСПП та Антикризовий штаб. У заходах брали участь представники бізнес-спільноти, експерти, судді, юристи та інші фахівці. Під час обговорень було висловлено єдину позицію: законопроєкт №6013 не відповідає стратегічним інтересам країни. Його ухвалення може призвести до руйнівних наслідків для економіки та спроможності України виробляти власний ресурс.

Відповідну резолюцію тоді спрямували в Офіс президента, парламент і Кабмін. В умовах війни економіка України стикається з безпрецедентними викликами, які потребують термінових і ефективних заходів для підтримки та розвитку. Військова агресія рф проти України не лише завдає руйнівних наслідків інфраструктурі та підприємствам, але й створює нові реалії, у яких важливо адаптуватися до змін у глобальному економічному середовищі. І ключове значення для збереження економіки України, державності є адекватне правове забезпечення господарської діяльності умовах воєнного часу з урахуванням євроінтеграційних прагнень України. Невід’ємною складовою такого адекватного правового забезпечення є Господарський кодекс. Він є основним законодавчим актом, який регулює підприємницьку діяльність та забезпечує правову визначеність для бізнесу. Його скасування без створення альтернативної системи регулювання створює правовий вакуум. Це ускладнить ведення бізнесу, підвищить інвестиційні ризики та може призвести до хаосу у сфері господарських відносин.  Проти скасування Господарського кодексу нормами законопроєкту #6013 виступили провідні асоціації промисловців, місцевого самоврядування,  суддів та юристів.

Важливим с недопущення зламу найбільш ефективно працюючої системи господарських судів України. Замість того, щоб руйнувати вже усталену законодавчу систему, розпорошуючи економічне законодавство та дезорієнтуючи суб’єктів правозастосовчої практики, розумним було б поліпшити та модернізувати її з урахуванням потреб вирішення конкретних проблем бізнесу на системній кодифікованій основі.  Шлях України до ЄС має бути ознаменований не регресивними процесами, які можуть свідчити про віддалення держави від правових цінностей ЄС, адже  економічне законодавство в більшості держав-членів ЄС є кодифікованим. Йдеться про Францію, Бельгію, Іспанію, Естонію, Португалію, Люксембург тощо. Перевагу кодифікації законодавства надають також в США, Японії, Південній Кореї, Туреччині і т.д. У цьому контексті ініціативи скасування Господарського кодексу України виглядають необґрунтованими та нелогічними.

Натомість збереження, модернізація та поглиблення кодифікації національного законодавства збалансує публічні та приватні інтереси в економіці,  створить підвалини для її швидкого відновлення  і зменшення економічних правопорушень. Законопроєкт передбачає заборону створення нових комунальних підприємств та передачу існуючого майна територіальних громад у приватні господарські товариства. Це позбавляє громади права самостійно управляти своїми ресурсами, що особливо критично в умовах війни, коли роль місцевих органів самоврядування є ключовою. Відсутність чіткого механізму приватизації майна та регулювання господарської діяльності створює підґрунтя для корупції. Це становить загрозу економічній безпеці країни під час війни.  Експерти НАН України оцінили: перетворення понад 250 тисяч підприємств у ТОВ коштуватиме щонайменше 3 млрд гривень. Ця сума буде вимита із бюджетів всіх рівнів, замість того, щоби піти на оборону.

Окреме занепокоєння викликає поправка, яка значно знижує штрафи для постачальників Збройних Сил України у разі затримки поставок (навіть необгрунтованих). В умовах війни, коли своєчасне постачання є критично важливим, така загальна норма може негативно вплинути на обороноздатність. УСПП наголошує: потрібен адресний підхід, форс-мажори мають бути чітко регламентовані, щоб уникнути зловживань, а ось відверта недобросовісність – каратися штрафами. Водночас, підприємствам ОПК необхідно надати доступне кредитування, прозоре бронювання фахівців, а також дозволити експорт в дружні країни як спосіб розширення виробництва та заробітку додаткових коштів на випуск продукції для ЗСУ.

УСПП та Антикризовий штаб закликають Президента України застосувати право вето щодо законопроєкту №6013. Ухвалення цього документа в нинішньому вигляді створює загрозу економічній стійкості, інвестиційному клімату, а також обороноздатності держави. Країна не може дозволити собі експерименти з фундаментальними законами в умовах воєнного стану. Бізнес-спільнота наполягає на необхідності широкого обговорення подібних ініціатив за участю всіх зацікавлених сторін.   Президент УСПП Анатолій Кінах підкреслив:  “Сьогодні як ніколи важливо приймати рішення, які посилюють, а не послаблюють економіку та оборону. Законопроєкт №6013, на жаль, діє в протилежному напрямку.” УСПП готовий до подальшого діалогу з владою для розробки альтернативних законодавчих рішень, які будуть сприяти розвитку економіки та підвищенню обороноздатності України.

Нагадаємо, 9 січня в Раді за  законопроєкт №6013 проголосували 248 депутатів – “Слуги”, ОПЗЖ і “Голос”.

Українські підприємства оборонно-промислового комплексу вже кілька років працюють над впровадженням стандартів НАТО та країн-членів Альянсу. Цей процес закладений у ключових стратегічних документах України, зокрема в Стратегії національної безпеки.

Повномасштабна агресія рф проти України значно пришвидшила цю роботу, зробивши її критично важливою. Збройні Сили України активно використовують західну військову техніку та обладнання, які потребують відповідного технічного обслуговування та ремонту. Разом з цим, війна стала потужним стимулом для розвитку українського оборонного виробництва і суміжних галузей економіки.

Перехід на стандарти НАТО відкриває також значні перспективи для експорту вітчизняного озброєння та військової техніки. Це дає Україні шанс значно розвинути свій ОПК, стати одним із ключових гравців на глобальному ринку оборонних технологій у майбутньому.

Про це йшла мова на конференції “Перехід підприємств-виробників продукції ОПК України на технічні стандарти НАТО і держав-членів Альянсу – запорука обороноздатності України”.

Організатори – Український союз промисловців і підприємців, асоціації виробників оборонно-промислового комплексу. Учасники – представники Міноборони, компаній-виробників чи постачальників технологій в оборонному секторі, науково-дослідних проєктних інституцій, навчальних закладів та ін.

Присутні обговорили:

– проблемні питання стандартизації, оцінки відповідності та кодифікації у сфері виробництва озброєння та його комплектуючих;

– можливу участь українських підприємств в обслуговуванні та ремонті західної техніки;

– виклики для українських промисловців у цьому процесі;

– прийняття в якості національних військових стандартів матеріально-технічних стандартів НАТО та стандартів країн-членів Альянсу, а також необхідність прийняття в якості національних стандартів тих нормативних документів, на які є посилання в цих військових стандартах, а саме стандарти SAE, ASTM, ANSI, UL, NEMA, NES, TIA та інші;

– можливість перехідного періоду при впровадженні стандартів НАТО та країн-членів Альянсу;

– необхідність започаткування учбових програм з питань технічного регулювання за стандартами НАТО;

– необхідність об’єднання зусиль бізнесу та держави.

У своєму виступі президент УСПП Анатолій Кінах підкреслив, що розширення номенклатури озброєнь, військової спецтехніки, адаптація продукції ОПК до матеріально-технічних стандартів НАТО та держав-членів Альянсу – це питання як посилення нашої обороноздатності, так і розвитку інноваційно-індустріальної економіки.

Україні потрібно мати стратегію прискорення імплементації вказаних матеріально-технічних стандартів, оскільки несистемна, тимчасова кодифікація – це глухий кут. Так, в оборонному секторі тільки у США – 12,5 тис. стандартів, у Великій Британії – 1,2 тис, а у всіх європейських держав-членів Альянсу – до 60 тис.

Щоби систематизувати роботу в даному напрямку, УСПП пропонує постійну співпрацю профільних відомств, парламенту, виробників, розробників та навчальних закладів. Це необхідно не лише для локалізації і масштабування виробництва, але й визначення ресурсної бази, підготовки кадрів, аналітичного, науково-технічного супроводження всіх процесів.

Наразі готується проєкт Меморандуму із усіма зацікавленими сторонами – Міністерством оборони України, Мінекономіки, Мінстратегпрому, структурами національної безпеки і оборони, асоціаціями виробників, учбовими закладами тощо.

Також президент УСПП повідомив присутніх, що вже провів робочу зустріч із Комісаром ЄС з питань оборони та космосу Андрюсом Кубілюсом. Сторони обговорили інтеграцію українського оборонно-промислового комплексу в програми розвитку оборонної сфери ЄС, спільні проєкти.

Своїм досвідом поділився співорганізатор конференції – віце-президент УСПП, президент асоціації «Укрелектрокабель» Анатолій Пушкар. Члени асоціації виробляють комплектуючі оборонного призначення, давно працюють на ринках ЄС і США.

За його словами, прогрес у впровадженні стандартів НАТО є лише в адміністративній, але не матеріально-технічній частині. Відтак, асоціація ініціативно виступила щодо аналізу та впровадження військових стандартів США MIL в своїй роботі. Було проаналізовано 12 тис. MIL ST, з яких 186 стосувалися кабельної продукції. Станом на літо 2024 року було прийнято 83 з них, решта – в процесі, що дещо затягнувся.

Базуючись на цьому, Анатолій Пушкар пропонує активізувати об’єднання всіх фахівців – із оборонного сектору, виробничої сфери, науково-дослідних інституцій, експертів галузі – щоби дати поштовх процесу прискореного переходу на стандарти НАТО та стандарти країн-членів Альянсу.

Першочерговими завданнями оголосив:

  • об’єднання зусиль представниками ОПК, Мінстратегпрому, МЕ, МОУ та учбовими закладами в реформуванні технічного регулювання та учбових процесів у військовій сфері на основі стандартів НАТО та країн-членів Альянсу;
  • формування бази матеріально-технічних стандартів та прийняття їх в якості національних;
  • формування системи оцінки відповідності та контролю якості в оборонній сфері на прикладі країн-членів Альянсу, прийняття відповідних нормативних документів щодо акредитації, визнання протоколів та сертифікатів;
  • залучення більшої кількості виробників ОПК до роботи в Технічному комітеті стандартизації №176, секретаріат якого веде Міноборони;
  • навчання фахівців ОПК не тільки вітчизняними науковими установами, а і міжнародними організаціями.

Очільник Інституту передових оборонних технологій Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського Юрій Єхануров тут зазначив, що зусиллями вишу вже розроблена магістерська програма за стандартами НАТО. “Потрібно об’єднати роботу в даному напрямку також із військовими інститутами і КНУ ім.Т.Шевченка”, – наголосив він.

Учасники засідання обговорили інші, не менш важливі для розвитку національного ОПК завдання. Представник Національного університету оборони України Сергій Ясенко відмітив, що в країнах Євросоюзу, Північної Америки є системи технічного регулювання загального і воєнного призначення. Вони узгоджені між собою та з глобальними стандартами НАТО. Те ж саме потрібно робити в Україні.

Чимало виробники висловлювалися і на тему експорту. До повномасштабної війни, 75% нашого ОПК йшло на експорт, що становило переважну частину прибутку для підприємств. Наразі через брак коштів їх завантаженість становить 40%, а в 2025 році може впасти до 35-37%. Виходом учасники засідання вбачають дозвіл на регульований експорт, створення в країнах-партнерках спільних підприємств. З боку держави потрібні стабільні довгострокові замовлення, доступне кредитування та бронювання необхідних фахівців.

Дмитро Колесников, Фундатор Patent Bridge (США) звернув увагу на патентування винаходів у військовій та цивільній сферах. Повідомив, що для ефективності розробки вітчизняних військових винаходів та високотехнологічних інноваційних військових приладів та систем безпеки, необхідним етапом є отримання міжнародних сертифікатів та патентів для успішної роботи з замовленнями та інвестиціями. Patent Bridge допомагає знайти фінансування на розвиток проєкту, виробництво на різних територіях світу і в Україні. Також допомагає в продажі патентів та ліцензій на виробництво в різних країнах.

За підсумками конференції будуть підготовлені Рекомендації, де увага акцентуватиметься на потребі комплексного характеру переходу на стандарти НАТО та стандарти країн-членів Альянсу, підвищенні координації дій в даному напрямі між інститутами виконавчої влади. Також планується окреме робоче засідання асоціацій та Громадських спілок, що представляють виробників оборонного сектору – для актуалізації механізмів швидкої комунікації та посилення співпраці.