Шановні співгромадяни!

Український союз промисловців і підприємців, Антикризова рада громадських організацій продовжують працювати в Києві.  Ми закликаємо промислово-підприємницьку спільноту вжити заходів щодо підтримання безпеки виробництв і працівників,  зокрема мати чіткі плани дій по підприємствах та мапу укриттів.

У той же час, УСПП  просить не панікувати, продовжувати роботу, пов’язану з життєзабезпечення міст, критичною інфраструктурою, слухати вказівки українського командування. По можливості підтримувати зв’язок із Теробороною.

Зараз надзвичайно складний час, ми маємо проявити витримку, не панікувати та виконувати кожен свою роботу. Наша армія робить все, щоб стримати ворога, їй потрібен надійний тил.

Водночас український бізнес закликав іноземних партнерів не зволікати із справді відчутними санкціями проти Російської Федерації, котрі завдадуть нищівного удару по їх економіці.

При цьому необхідно не зменшувати обсяги економічної співпраці з українськими партнерами. Відповідне відкрите звернення до інвесторів і закордонних партнерів УСПП  опублікував ще напередодні.

Ми вдячні за підтримку міжнародних партнерів, також будемо виконувати власне домашнє завдання  щодо оборони, зміцнення країни. Бізнес, волонтери, громадські організації – зараз об’єднують  зусилля, працюють разом. Правда за нами, віримо в українську армію і нашу перемогу.

Анатолій Кінах

Ділові асоціації України, роботодавці, промисловці підготують звернення до міжнародних інвесторів та бізнес-партнерів України, в якій закличуть продовжувати стабільну співпрацю із нашою державою. Україна гарантує безпеку їх капіталів. Нагадаємо, у зв’язку із напруженою ситуацією на кордонах, загрозою масштабної агресії РФ, за останні місяці з України було виведено капіталів на суму 12,5 млрд. доларів. Ризики негативно позначилися і на вартості цінних паперів держави на міжнародних ринках, ринку авіаперевезень тощо.

Така ініціатива була озвучена в рамках засідання Українського союзу промисловців і підприємців та Антикризової ради громадських організацій. До її проведення долучилися заступник міністра з розвитку стратегічних галузей промисловості Сергій Тихонов, заступник міністра фінансів Олександр Кава, представники Державної податкової служби, члени президії Національної академії наук, керівництво Будівельної палати України, Інституту передових оборонних технологій, Київської ТТП, Української аграрної конфедерації, Союзу хіміків тощо.

Експерти обговорювали шляхи подолання найбільш гострих викликів для української економіки. Серед них – сировинна орієнтація виробництва і експорту (більше 60%), радикальне зростання цін на енергоносії, загострення зовнішніх загроз, критичне відставання в темпах росту ВВП від інших країн. Так, за 2021 рік валовий внутрішній продукт у нас зріс всього на 3,2%, при цьому не компенсувавши навіть 4% падіння в 2020 році (через локдауни і пандемію). При цьому економіки перехідного типу в світі матимуть прогнозоване зростання ВВП на рівні 7%.

Надзвичайно високою залишається споживча (10%) та промислова інфляція (62% за підсумками року, 69% в січні ц.р.).

Для виробників критично важлива ціна сировини, яка продовжує зростати, а також вартість газу та електричної енергії.

Через це наприкінці року переробна промисловість мала збитки в 28%, металурги – майже 42%, добувна індустрія – 56% і т.д. На межі банкрутства взимку опинилося тепличне господарство. За зиму 2021/2022 призупинили роботу майже 30% українських теплиць. Це, у свою чергу, додало можливостей для імпорту, де іноземні виробники мають кращі умови, а відтак можуть запропонувати значно дешевшу ціну.

Особливе стурбування викликає хімічна галузь, одна із найбільш постраждалих за минуле півріччя. Стрибок цін на газ, що є у виробництві сировиною (на 80% у її складі), підвів до критичної межі деякі заводи. Вже нині фермери в Україні використовують норми добрив, значно нижчі, ніж в ЄС і США, а цьогоріч цей показник просяде ще на 9-10%. Це зменшить врожайність, нових рекордів тут чекати годі. А, нагадаємо, саме АПК є ключовим драйвером українського експорту.

УСПП, Союз хіміків України закликають НАК «Нафтогаз України» надати вітчизняним підприємствам галузі товарний кредит у вигляді природного газу в об’ємі до 500 млн куб. м у період з лютого по березень 2022 року для забезпечення весняної посівної кампанії 2022 року. Вся продукція, вироблена із зазначеного природного газу, має буде реалізована виключно на внутрішньому ринку України за цінами, виходячи із ціни газу за ф’ючерсними контрактами закупки квітня-липня 2022 року.

Діловий союз ще з жовтня 2021 року пропонує уряду прийняти комплексну програму мінімізації стрибка цін на енергоресурси для промисловості. Завдяки інтенсивним консультаціям чиновники вжили низку заходів, серед яких і встановлення граничної надбавки 20% для газ для виробників соціальних груп товарів. Проте цей перелік обмежений – у нього не ввійшов хімпром, скловари, тепличне господарство тощо, а також даний захід є тимчасовим і не вирішує проблеми в цілому.

Паралельно із цим сусідня Польща, а за нею прогнозовано весь ЄС в ІІ півріччі 2022 року обнулить ставку ПДВ на продукти харчування. Україні слід вживати релевантні заходи підтримки вітчизняних товаровиробників.

«Зірвані програми по видобутку власного газу – за  2021 рік державне  Укргазвидобування скоротило цей показник на 3,7% (на 527,3 млн куб. м). При цьому вноситься законопроєкт про підвищення ренти на видобуток для приватних компаній на 74%, за таких умов інвестори не захочуть вкладатися в цю справу, а Україна матиме ще менше власного газу та збільшить залежність від зовнішнього імпорту», – наголосив президент УСПП Анатолій Кінах.

Турбує промисловців відсутність комплексної державної інноваційно-індустріальної політики. Разом із Мінстратегпромом планується пришвидшити внесення і прийняття ВРУ законопроєкту про державну промислову політику, а також внесення змін до бюджету-2022 щодо виділення фінансування на вже прийняту програму розвитку авіабудування до 2030 року.

Присутній на заході заступник міністра з розвитку стратегічних галузей промисловості Сергій Тихонов підтвердив пріоритетність цих спільних дій, а також закликав профільні ділові асоціації надавати відомству свої пропозиції, а представникам УСПП – ввійти на постійній основі до Колегії Мінстратегпрому.

«Від сьогодні УСПП та міністерство – одна команда», – запевнив посадовець.

Також у пріоритетах– напрацювання комплексної політики держави щодо імпортозаміщення – з чітким визначенням, що є базовими галузями промисловості; внесення змін до законодавства про публічні закупівлі і т.д.

Присутні закликали заступника міністра фінансів Олександра Каву підтримати ініціативу бізнес-організацій щодо спільної розробки з КМУ і Нацбанком більш масштабної, ніж існуюча, програми доступу виробників до кредитів.

На засіданні були озвучені і економічні прогнози на 2022 рік. Про це у своєму виступі говорив старший економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар. З даною організацією УСПП має укладений меморандум про співробітництво та активно послуговується аналітичними розробками Ukraine Economic Outlook.

Йдеться про те, що 2022 рік залишатиметься вкрай напруженим для українського бізнесу та інвесторів. Позитивні показники з’являться лише у 4 кварталі року. Зовнішньоторговельний баланс залишатиметься негативним, при цьому розрив збільшиться до 10 млрд. дол. Курс долара перебуватиме у коридорі 28,5-29,5  грн. за долар. При цьому середні зарплати в Україні зростуть на 10-11%, але причиною тут стане брак трудових ресурсів через їх міграцію за кордон, і таким чином потреба втримати кваліфікований персонал та робочі руки.

Незважаючи на всі негативні наслідки російської загрози, утримування високих цін на енергоносії, Україна виконає свої зобов’язання по обслуговуванню державного боргу. Якщо не буде форс-мажорних ситуацій, то з кінця 2022 року спостерігатиметься відновлення.

«Світова економіка перебуває у так званому 8-річному циклі інтенсивного відновлення, наразі йде його другий рік. І Україна також відчує на собі ці тенденції», – наголосив Михайло Кухар.

Всі окреслені пропозиції, аналітику тощо УСПП, роботодавці, Антикризова рада громадських організацій – передадуть уряду і Офісу президента. У тому числі пропонується гнучке зниження ставок ПДВ, прозорий захист внутрішнього ринку від масованого імпорту, товарні інтервенції на споживчому ринку,  недопущення соціально-економічної кризи, погіршення платоспроможності споживачів.

Окремо ділова спільнота напостоює на неприпустимості укладення угод про ЗВТ без попередніх техніко-економічних обґрунтувань і консультацій із реальним сектором економіки України, врахування його пропозицій. Пропонується створити систему таких досліджень та нормативно закріпити її механізм.

Ознайомитися детальніше із пропозиціями промисловців можна в актуалізованому документі «Платформа економічного патріотизму» на сайті УСПП .

Переглянути відео

Старий світовий порядок, прийнятий по закінченню холодної війни, поступово трансформується. Монополярна система, якою довгий час на міжнародній геополітичній арені були Сполучені Штати, отримала сильного конкурента в особі Китаю. КНР має власні амбіції, що поширюються не лише на Азійський регіон, а також ВВП 17,3 трлн. доларів, що наздоганяє ВВП США.

Позмагатися тут та згадати минулу міць прагне і Російська Федерація, яка за останні роки продовжувала зміцнювати свій воєнно-технічний потенціал.

Саме через ці процеси Україна стала складовою змін в архітектоніці європейської і світової безпеки. В даних умовах потрібно максимально зміцнювати свою суб’єктність, економічну потужність, обороноздатність, територіальну цілісність та вміння цивілізованими методами захищати власні інтереси.

Таку думку висловив екс-прем’єр-міністр, президент УСПП  Анатолій Кінах.

На його погляд, гібридна війна і постійна загроза збройного нападу РФ на Україну- це, у тому числі, фактори жорсткого протистоянння в умовах трансформації світового порядку, розподілу сфер впливу.  І факт того, що західні партнери передали Україні оборонну зброю плюс фінансову допомогу, значно активізували дипломатію означає, що домовлятися із РФ за рахунок територіальної цілісності України ніхто не буде.

Хоча динаміка даного процесу відповідає безпековим інтересам нашої країни, неприпустимо, щоб ставки тут піднімалися за рахунок національних інтересів України.

“Загроза масштабного нападу РФ  активно обговорювалася в світовій пресі ще з листопада 2021 року. У багатьох випадках, що іноземні журналісти, що міжнародні посадовці називали напад неминучим, озвучували жахливу статистику жертв у перспективі  серед цивільного населення  тощо. Це призвело до серйозного зниження довіри іноземних інвесторів до можливості України захистити їх капітал. За кілька місяців було виведено 12,5 млрд грн. з вітчизняної економіки,  різко втратили ліквідність українські цінні папери на міжнародному ринку тощо. Так, у цьому винна виключно РФ, що сконцентрувала свої війська і флот біля наших кордонів. Проте і ми, і наші закордонні партнери маємо проявити витримку, не розганяти паніку, бо шкоди  першочергово зазнає саме українська економіка”, – відзначив Анатолій Кінах.

Ситуація із авіапростором над Україною – коли небо відкрите, а деякі компанії чи лізингодавці заборонили своїм літакам виконувати рейси над Україною – тому яскраве свідчення.

“Українці довіряють власній армії, вдячні за підтримку міжнародних партнерів – передачу оборонного озброєння, макрофінансової допомоги. На цій основі потрібно не допускати жодних панічних настроїв, чітко формулювати позицію нашої держави. Україна однозначно буде захищати свої національні інтереси і територіальну цілісність. В першу чергу – дипломатичними, політичними методами. При цьому укріплюючи свою оборону. Такий чіткий і спокійний посил ми маємо транслювати і світовому співтовариству, і власним громадянам. До слова, самі українці розуміють більшість із того, що сказано вище”, – підсумував президент УСПП.

Дорогі друзі, рік що минає, став роком як серйозних випробувань, так і періодом формування нових викликів для усього українського суспільства. Важливий висновок, який необхідно зробити вже зараз, полягає в тому, що світ як глобальний, так і “локальний” вже ніколи не буде таким як раніше. Нам усім потрібно жити і працювати у цьому «новому світі», ростити дітей, будувати економіку, зміцнювати гідне майбутнє…

Я б хотів, напередодні Новорічних та Різдвяних світ поговорити не тільки про те, як ми прожили цей рік, а головне – як нам жити у наступному!

Результати, які демонструє Україна у році, що минає, м’яко кажучи, не вражають, і справа тут не у кризі світової економіки та всесвітній пандемії коронавірусу. Правильніше сказати, не лише у цьому. Сама модель державного управління за останній рік значно деградувала і втрачала системність та науковий підхід . Державна влада – це, насамперед, система професійного державного менеджменту, який має працювати на системне зміцнення всієї вертикалі влади і бути гранично ефективним з точки зору виконання суспільних соціально – економічних завдань. Критерії персональних призначень у владі повинні бути виключно професійними, державницькими, а не політичними, оскільки некомпетентність – стає загрозою на рівні національної безпеки.

Також важливо було б вжити негайних заходів щодо розширення прав і обов’язків місцевих громад і продовжувати політику децентралізації. Натомість, реформування економічного та соціального секторів проходило без стратегії на тривалу перспективу. Годі й говорити про інше, коли в нас досі немає Програми діяльності Уряду, затвердженої Верховною радою України! З огляду на все це, стає зрозумілим, що в Україні, необхідна зміна філософії і якості державного управління, створення чіткої антикорупційної системи  управління державними ресурсами, лібералізація податкової політики і створення умов для підприємницької активності – це завдання, яке потрібно вирішувати у наступному, 2022 році – негайно!

Що турбує найбільше?

Насамперед — поглиблення нерівності у найрізноманітніших її проявах у поєднанні з від’ємними оцінками громадянами динаміки змін та якості рівня життя. Натомість, сьогодні спостерігається занадто велика різниця у в рівні життя українців, а відтак різке і наростання бідності, шалений демографічний спад, зростання трудової міграції працездатного населення. Згідно з даними ООН – частка населення України, чиї середньодушові еквівалентні сукупні витрати є нижчими за межу бідності, складає  – 60 відсотків!!

У 2021 році бідність в Україні збільшилася, оскільки багато українців втратили доходи через карантинні обмеження, а зростання цін на енергоносії, високі тарифи ЖКГ та інфляція суттєво знизили платоспроможність населення. Ці цифри не просто лякають, вони є принизливими для великої держави з величезним природним, промисловим та кадровим потенціалом, якою є Україна!

Звичайно, бідність — це не лише особиста проблема кожної окремої людини, а й національна проблема. Усунення бідності необхідне для стабільного і всебічного зростання економіки, суспільства та держави. Ми знаємо, що найважливіша умова для ефективної боротьби з бідністю – економічне зростання.  Прискорення темпів зростання – завдання складне, але цілком вирішуване.

На мою думку, це повинна бути сінергія факторів: радикальні економічні дії, плюс збільшення обсягу інвестицій та підвищення індустріально – іноваційного продуктивного розвитку вітчизняної промисловості. Заходи, які б заохочували ширшу конкуренцію, дозволили б боротися з корупцією у в держсекторі. Більш сприятливий діловий клімат забезпечив би захист прав малого та середнього бізнесу і дозволив би скоротити кількість банкрутств, тоді як більш пильна увага до інновацій могла б сприяти залученню приватних інвестицій у економіку.

Демографія і економічна криза

За даними Моніторингового звіту щодо досягнення Цілей сталого розвитку 2020 ООН, рівень народжуваності в країні стрімко падає, а смертність зростає, зокрема: рівень смертності в Україні за 10 місяців 2021 року, перевищував рівень народжуваності: на 100 померлих було всього 41 новонароджений, загальне скорочення природної чисельності українців склало– 317 тисяч осіб.

Тож, ми в рамках в рамках Антикризової ради громадських організацій, неодноразово розглядали демографічне питання, яке, на сьогодні є найболючішою українською проблемою і пропонували свої шляхи вирішення цієї проблеми. І ключ до неї – це знову ж такі економіка. Адже відомо, що нинішня сировинна економічна модель, яка заснована на експорті за кордон сировинної продукції низьких переділів, в принципі не здатна забезпечити високий добробут широких мас в довгостроковій перспективі. Наразі, головне негайно вжити законодавчих кроків задля створення конкурентоздатної економіки на базі розвитку сучасного високотехнологічного промислового виробництва і у такий спосіб створити в Україні гідні умови для розвитку підприємництва і формування міцного середнього класу.

Важливою пропозицією відповідальних політиків та експертного середовища є створення надійного механізму справедливого перерозподілу національного багатства України, а саме прийняття законодавства, яке б створювало в Україні рівні та справедливі умови для всіх громадян щодо користування тим самим національним багатством.

Перший крок у цьому напрямку, треба сказати, все ж такі зробили –  Президент анонсував у своєму щорічному посланні до Верховної ради, проект так званого «Економічного паспорту українця», який, як на мене є лише першим кроком до формування в країні концепції, так званого Безумовного Базового доходу – це періодична виплата готівкового платежу, безумовно надана всім на індивідуальній основі. Концепція безумовного базового соціального доходу (ББСД) повинна відповідати базовим потребам людей, тобто їхній можливості купити собі їжу і одяг, заплатити за ЖКГ і транспорт, зібрати гроші на відпустку тощо.

Економіка

Факти свідчать, що поступова деградація власного виробництва призвела до стрімкого заповнення внутрішнього ринку імпортними товарами, і в результаті завоювання внутрішнього ринку іншими країнами. Це значно ускладнило умови для економічної модернізації. І це при тому, що Україна єнайбільшою, за територією, країною Європи, і водночас має достатньо власних природно-сировинних ресурсів і  високий рівень розвитку людського капіталу та надзвичайно багаті традиції в організації вітчизняного промислового і сільськогосподарського виробництва. Отже, що необхідно було б зробити аби відновити нашу економіку і повернути її на інтенсивні шляхи розвитку? Питання надзвичайно складне! Але без відповіді на нього будь-які реформи втрачають свій конструктивний сенс.

Та величезна робота, яку проводять Український союз промисловців і підприємців і партія промисловців і підприємців за широкою участю громадянського суспільства та експертного середовища, дає мені підстави вважати, що для того аби відродити ефективне промислове і сільськогосподарське виробництво, необхідно розробити і реалізувати у Україні – модель «інноваційної економіки».

Така економічна модель є основною світовою тенденцією формування сучасного типу сталого економічного зростання в умовах постіндустріального суспільства. Перехід від сировинної та індустріальної економіки до так званої «інноваційної економіки», що базується на інтелектуальних ресурсах, високих технологіях, у поєднанні з ефективним використанням та якісним покращенням всіх виробничих факторів – є основою економічних перетворень в Україні! Стійка тенденція до підвищення ролі освіти, знань та інновацій є характерною рисою прискореного розвитку будь-якої країни. У наших Східно- Європейських сусідів усе саме так і відбувалося – Польща, Чехія, країни Балтії, особливо Естонія, як наріжний камінь своїх економічних реформ, впроваджували нові знання, на основі яких створювали ефективні виробничі технології, завдяки яким виробляли високоякісні продукти й водночас змінювали організацію управління виробництвом. Все це дало їм основну частину зростання продуктивності праці та ВВП. Разом з тим, ці країни, контролювали процес створення нових технологій та ринків, на яких вони продавали ці нові промислові продукти, створені з використанням новітніх технологій.

 Посилення Україною своїх позицій на світовому ринку без прискореного розвитку високотехнологічних та наукомістких галузей є обмеженим. Реалізація завдання швидкого зростання без структурних змін в економіці призводить до зниження конкурентоспроможності країни та її виключення з ринку високотехнологічної продукції, що зрештою не дозволяє підвищити рівень життя населення та забезпечити безпеку населення і множить ту саму бідність про яку говорив вище. Інформаційні технології, комп’ютеризовані системи та високотехнологічні виробництва є основними модулями інноваційної економіки. Вони радикально трансформують усі засоби отримання, обробки, передачі та виробництва інформації, радикально оптимізують інтелектуальну діяльність (наприклад, автоматизацію проектування та технологічної підготовки індустріального виробництва, автоматизований контроль над виробничими процесами у високотехнологічних галузях, автоматизацію фінансової та бухгалтерської звітності тощо), але для цього потрібно переглянути основні показники нашого держбюджету, де на освіту, науку та технічну модернізацію високотехнологічних українських підприємств виділені кошти, за які в принципі неможливо будувати цю саму інноваційну економіку.

Що ми маємо на сьогодні – низька продуктивність інновацій помітно послаблює конкурентні позиції українських виробників на зарубіжних ринках. Обсяг відвантажених інноваційних товарів та наданих послуг – не грає суттєвої ролі в українській економіці.

У структурі експорту вітчизняних товарів у цілому переважають товари, що не зазнали технологічних змін, таких як експорт сільгоспсировини, а частка інноваційних товарів, робіт та послуг становить 5,5% (з них 2,5% – нові продукти). Майже дві третини всієї інноваційної продукції, що все ж такі експортується, припадає на послуги українських ІТ – фахівців, винаходи та високотехнологічні галузі середнього рівня. Очевидно, що в Україні була закріплена модель системи відкритих інновацій, в якій фундаментальні та прикладні дослідження, що все ж такі фінансуються з бюджету, і згодом створені промислові зразки – комерціалізуються за межами нашої країни, а потім наш бізнес купує готові технологічні рішення у формі обладнання на Заході!  Відповідно, наша промисловість, особливо високотехнологічні галузі, авіабудування, суднобудування, машинобудування, відстають від динаміки світового розвитку, а бюджетні кошти витрачаються на підтримку конкурентів, а в кращому разі – на загальне покращення світового ринку!

Формування такої моделі, що обмежує економічний розвиток країни, зумовлено кількома причинами. Насамперед, більшість вітчизняних покупців уникають великих витрат на розробку нових технологій та видів продукції, обмежуючи себе покращенням існуючих виробничих потужностей. І, по-друге, у продажах за кордоном (через скорочення сектора прикладної розробки та нерозвиненості послуг з комерціалізації технологій) домінує «технологічна сировина», яка не привнесена в конкретні проекти та розробки та не захищена міжнародними патентами.

Це, якраз  і є результат недолугої та недалекоглядної промислової політики, де відсутнє стратегічне планування та програмування, а державна політика в інноваційній сфері та у сфері інтелектуальної власності не систематизована у якомусь зрозумілому комплексі документів, що стосуються розвитку різних напрямків розвитку держави. Плюс до усього практичне вдосконалення відповідного законодавства теж відбувається несистемно, без урахування програми Уряду… якої немає…

Епілог

Все про що ми говорили вище, це пропозиції, які пропонує експертне середовище, яке ми постійно збираємо в українському Союзі промисловців і підприємців для обговорення шляхів розвитку нашої держав та її економіки. Статус-кво, який ми бачимо  сьогодні, на жаль, говорить про те, що місце України у світовому розподілі суспільної праці, не відповідає її реальному потенціалу. Ми істотно відстаємо від тих же європейських країн і в технологічному плані й у розвиткові людського потенціалу.

Але я виділив би кілька базових передумов, трендів, якщо так можна висловитись, що формують порядок денний технологічного розвитку – 2020-2030 років.

Перший і, мабуть, найважливіший – це перехід до нової технологічної парадигми у рамках нової промислової революції. «Індустрія 4.0» – це лише одна із складових такої трансформації, що стосується і медицини, і енергетичного сектору, і транспортного, і напрямків, пов’язаних з новими матеріалами та технологіями, а також з роботизацією та цифрофізацією. Це все масштабні технологічні зміни, які на найближчі 10 років є квінтесенцією інновацій та відкриттів, які були зроблені, починаючи з середини минулого століття у різних секторах економіки та з різною швидкістю. Це, безперечно, фундаментальні та прикладні дослідження, на які ми здатні, і які ми можемо робити! Другий глобальний економічний тренд – це зміна ланцюжків створення доданої вартості. Тут, звичайно, важливу роль відіграє економіка спільного споживання, її ще називають «шеринг-економіка». Яка дозволяє пов’язувати продавців та покупців завдяки сучасним IT-технологіям. Безумовно, такі зміни доданої вартості відіграють на користь так званого креативного сегменту та креативної індустрії.

Ми бачимо, як нові світові гравці, витісняють «старожилів» ринку, які десятиліттями формували свій капітал та імідж по всьому світу, і нам українцям треба вчасно стрибнути на цей швидкий поїзд. Фундаментальні трансформації ланцюжків доданої вартості – це глобальний тренд, який неминуче позначиться на світових економіках, до складу яких входять як надсучасні бізнеси, так і ті, що ми маємо зараз.

І третя передумова, полягає у появі неекономічних факторів, які істотно впливають на конкурентоспроможність бізнесу. Треба сказати, що та економіка, яку ми спостерігаємо на початку 2022 року вже не є економікою «чистого прибутку» без сентиментів. Ми бачимо, як неекономічні фактори, пов’язані з екологічно-дружньою та етичною поведінкою, виходять на перші місця по всьому світу. Наприклад, ще 2019 року близько 200 світових компаній заявили, що для них максимізація прибутку – це не головна мета, а основним завданням є служіння суспільству та задоволення його потреб.

Усім нам успіхів у Новому – 2022 році!

Як свідчить історія фінансів, бюджет не є інститутом, притаманним державі на всіх стадіях її розвитку. Поява державних бюджетів у їхньому сучасному вигляді, пов’язана, скоріше не з державними витратами і доходами як такими, але із введенням у фінансову діяльність держави економічного планування (складання кошторисів доходів і видатків на певний період часу). У перекладі з англійської бюджет означає «лантух».

Під час затвердження палатою громад в Англії в XVI – XVII ст. субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому зберігався папір з відповідним законопроектом. Це називалося відкриттям бюджету, в подальшому назву «портфель» було перенесено й на сам документ. З кінця XVII в. бюджетом стали називати документ, який містив затверджений парламентом план доходів і витрат держави. При цьому роль бюджетів у розвитку національної економіки різних країн змінювалася в різні періоди історії. В епоху класичного капіталізму держава практично не втручалася в господарську діяльність суб’єктів економіки: у ті часи, у провідних західних країнах через державний бюджет перерозподілялося лише  близько 10% ВВП. У другій половині XX в. бюджет перетворився на потужний регулятор макроекономіки країн. В даний час в західних країнах через бюджет перерозподіляється від третини до половини усього національного валового продукту. Зміст же бюджету, як економічної категорії зводиться до того, що державний бюджет визначає грошові відносини, пов’язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів країни і як економічна категорія вибудовує систему імперативних грошових відносин між державою та іншими суб’єктами господарювання, у процесі утворення основного загальнодержавного фонду грошових коштів, спрямованих на задоволення найбільш важливих, на даному етапі, потреб суспільного розвитку.

Основні показники і цифри

Верховна Рада ухвалила бюджет України на 2022 рік у другому читанні та у цілому. Основні макропоказники на рік: доходи держбюджету у 2022 році становитимуть 1,322 трильйона гривень — це на 54,73 млрд грн більше, аніж було проголосовано у першому читанні. Видатки сягнуть 1,497 трлн грн (на 55,73 млрд. грн. більше, аніж у попередній версії). Дефіцит утримується – на рівні до 3,5% ВВП, фінансування держбюджету передбачене на рівні – 188,8 мільярдів гривень. При цьому мінімальна зарплата, з 1 жовтня зросте до 6700 гривень на місяць, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 липня — до 2600. Номінальний ВВП прогнозується на рівні – 5,39 трлн. грн., а зростання реального – на 3,8%. Середній же курс гривні до долара очікується у межах – 28,6 – 28,7 гривень за долар.

Отже, звідки ж братимуться гроші на такі видатки? Оскільки у ньому, закладено підвищення “мінімалки” для лікарів – до 20 тисяч гривень на місяць, а середнього медперсоналу –13,5 тисяч, на це спрямували – 2 мільярди гривень. В цілому ж середньомісячна зарплата в Україні в наступному році запланована – майже 15,5 тисячі гривень. Але тут є хитрість: коли чиновники говорять про середню зарплату, то мова йде про суми ще – до сплати податків. Тобто лікар на руки в середньому буде отримувати не 22,5, а близько 18,1 тисяч гривень, після сплати ПДФО (18%) і військового збору (1,5%). Окрім того, коли мова йде про середні зарплати, то цей показник у нас трохи завищений за рахунок великих зарплат: в секторах – АйТі, фінансів, зарплат у державному секторі тощо. Тому краще орієнтуватися на так звані медіанні зарплати, які в середньому на 30-40% нижче, аніж офіційні показники.

Бюджет: наука і політика

Але експертне співтовариство, сьогодні задається окрім фінансових показників бюджету, ще й питаннями, так би мовити, наукового та політичного характеру. Вони виглядають навіть більш актуальними, аніж сухі цифри бюджету. Адже процес вирішення пріоритетних завдань розвитку сучасного суспільства, за допомогою раціонального управління державними фінансами, вимагає впровадження інтегрованого механізму програмного бюджетування, який, якраз покликаний ефективно забезпечувати досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку українських територій. Проте даний механізм часто функціонує формально і, як і раніше, залишається орієнтованим на «освоєння» бюджетних коштів, а не на досягнення свого кінцевого результату – забезпечення того самого розвитку. Тоді як важливість вирішення питання про реалізацію програмно-цільових принципів організації бюджетного процесу в Україні, визначається необхідністю оптимального витрачання обмежених державних фінансів. Наразі ж, на жаль, багато питань у сфері управління цими ресурсами залишаються поза науковим аналізом і осмисленням. Сюди ж накладаються проблеми політичного характеру: це можливо перший український бюджет, який приймається в умовах, коли відсутня програма Уряду, адже Верховна рада України відмовилася її затверджувати ще минулого року. Відтак, на підставі яких документів формувалась ідеологія бюджету нинішнього року – нікому невідомо, годі й говорити про якісь науковий підхід до цього процесу.

Бюджет, влада, суспільство…

У всьому цивілізованому світі існують, прийняті у синергії усіх гілок влади,  програми та стратегії, які роками працюють,  формуючи державну бюджетну політику з урахуванням форс-мажорів. Чого, на жаль, не можна сказати про українську владу.  Вочевидь, ми потребуємо не лише програми Уряду (це навіть не обговорюється), але й чіткого, обговореного у експертному середовищі Загальнонаціонального плану дій, який би забезпечував відновлення зайнятості і доходів населення, зростання економіки і довгострокові структурні зміни в економіці. Такий документ, повинен містити чіткий план заходів, розроблених з метою забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності параметрів бюджетної системи, яка  в міру стабілізації економічної ситуації буде автоматично приводитися до стійкого рівня.

Український Союз  промисловців і підприємців постійно бере участь у антикризових заходах і має велику кількість пропозицій що формування такого документу. Ми вже маємо, розроблені заходи з активної політики щодо зайнятості та відновленню доходів населення, а також відновлення та розвитку секторів малого та середнього підприємництва, як істотно потерпають від карантинних заходів, але водночас є вкрай важливими для забезпечення подальшого економічного зростання і зайнятості населення.

Закриття економіки, скорочення виручки вітчизняного бізнесу об’єктивно ведуть до скорочення інвестиційної активності загалом. Висока невизначеність щодо тривалості пандемії і обмежувальних заходів і, як наслідок, зростання невизначеності щодо платоспроможності контрагентів і клієнтів фінансових інститутів, є фактором, здатним негативно вплинути на швидкість відновлення економіки та інвестиційну активність. Відповідно, першим завданням українського Уряду є запуск нового інвестиційного циклу і комплексу заходів, які стимулюють інвесторів. Окрім того, структурні зміни споживчого попиту, як світового, так і внутрішнього, можуть уповільнювати вплив на відновлення ряду секторів української індустрії (розваги і дозвілля, туристична сфера, індивідуальні послуги населенню тощо). Але характер таких структурних змін, і чи плануються вони Урядом взагалі, на даний момент є незрозумілим. Відповідно, і заходи з відновлення постраждалих секторів, які повинні враховувати ці фактори і бути включені до програми Уряду, існують виключно у розмовах і статтях, а не в офіційних документах і державних програмах.

А разом з тим, на сьогодні, за оцінками професора Інституту економіки промисловості В. Ляшенка – рівень деіндустріалізації економіки України знизився – до 35-40 % за останні сім років. Деіндустріалізація – це серйозний виклик для економіки, політичної волі вирішувати цю ситуацію – не видно, тоді як бізнесом, громадськими організаціями, експертною спільнотою вже сформовані конкретні  пропозиції до Уряду щодо формування професійних робочих груп для відпрацювання механізмів антикризової підтримки за багатьма напрямками економіки та галузями української промисловості. Сюди відносяться: адресні дотаційні методи, чітка координація та інформування про видобуток/якість/ціну власного природного газу, посилення програм з енергоефективності, залучення інвестицій та кредитів для модернізації промисловості. Також українські підприємці та промисловці наполягають на забезпеченні участі вітчизняних підприємств у проектах, які передбачені міждержавними договорами України з іноземними партнерами.

Сумно констатувати, але на сьогодні, не український бізнес, а заробітчани за кордоном є найбільшими інвесторами в економіку України: за 10 місяців поточного року, трудові мігранти перевели на батьківщину – біля 10 мільярдів доларів! Це – більше аніж експортна виручка українських аграріїв і металургів, які завжди були базою для вітчизняної зовнішньої торгівлі!

Чи потрібно позичати і як повертати?

Якщо говорити про ідеологію Бюджету 2022 він, як і раніше, лишається бюджетом споживання, а не розвитку – умовно кажучи, коли що зібрали, те й витратили…  Зокрема, частка видатків на розвиток залишилася на рівні ще 2013 року – 8.9 відсотків від усіх видатків загального фонду держбюджету, тобто держава «проїдає» майже 90% усіх коштів загального фонду держбюджету.

Проте, і це чи не найбільше лякає, українська влада активно продовжує практику зовнішніх і внутрішніх запозичень, чим лише нарощує державний борг. У 2022 році Україна повинна буде погасити близько 393,32 мільярдів гривень як основну суму державного боргу та виплатити 181,4 мільярдів відсотків по ньому, що на 14,3% більше, ніж у поточному році. Але при цьому Уряд у 2022 році, планує запозичити ще 571,12 (!) мільярдів гривень, при цьому більшість з цих запозичень будуть здійснені, як у середині країни шляхом продажу державних облігацій, так і запозичень у міжнародних фінансових організацій, таких як:  МВФ, Світовий банк, ЄБРР тощо.

Але річ у тім, що у самих запозиченнях не було б нічого поганого, як би уряд мав чіткий план, як все це повертати! У міжнародній практиці є кілька способів скорочення боргу, і найбільш оптимальний, на думку експертів УСПП – це підтримка темпів економічного зростання, що випереджають темпи зростання державного боргу. Цей метод – найдружніший по відношенню до кредиторів і враховує інтереси усіх груп впливу. Однак цей спосіб є довгостроковим, й таким, що вимагає не тільки підтримки низької вартості капіталу, але й чіткого дотримання граничного рівня зайнятості, фінансової дисципліни, повного завантаження потужності вітчизняної промисловості, підвищення продуктивності праці, розробки принципово нових технологій тощо. Але задля проведення подібної політики, потрібен потужній економічний блок в Уряді, складні, продумані кадрові рішення, і відновлення системи державного управління, чого поки що не спостерігається на політичному горизонті української політики.

Післямова

У кризових умовах, коли потрібні сміливі та нестандартні рішення, продовження нинішньої економічної та кадрової політики – є пагубним для української економіки. Але чи є в нинішній урядовій команді професіонали достатньої кваліфікації, які готові приймати складні, часом непопулярні економічні рішення та брати на себе відповідальність за них — є питанням відкритим… Досвід останніх двох років, внаслідок якої Україна впевнено піднялася на перші рядки світових рейтингів надмірної смертності, змушує сумніватися у позитивній відповіді.

Проте видається, що головні небезпеки для української економіки, все ж таки лежать за межами короткострокових загроз (які можуть реалізуватися у 2022 році), цим загрозам ще можна якось протистояти. Але набагато страшніше – довгострокові хвороби українського життя: бідність, яка охоплюють усе більше людей; деградації державного управління, освіти, науки, охорони здоров’я а відтак – людського капіталу…

Все це ставить перед українською владою завдання колосальної гостроти та складності, задля вирішення яких сьогодні робиться – занадто мало!  Якоїсь миті ситуація може стати незворотною, і тоді економіка просто впаде під вагою внутрішніх протиріч …

Тож, думаємо разом, боремося, працюємо…

Анатолій Кінах. Грудень 2021

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №387/2021

Національна тристороння соціально-економічна рада звернулася до Президента України Володимира Зеленського з питання щодо призначення Голови НТСЕР.

За 10 місяців поточного року українські трудові мігранти переказали $10 млрд. Це більше експортної виручки аграріїв або  металургів, що є базою вітчизняної зовнішньої торгівлі. Також це вдвічі більше, ніж прямі іноземні інвестиції: за 3 квартали 2021 сальдо тут склало 4,8 мільярдів доларів.