Дорогі друзі, рік що минає, став роком як серйозних випробувань, так і періодом формування нових викликів для усього українського суспільства. Важливий висновок, який необхідно зробити вже зараз, полягає в тому, що світ як глобальний, так і “локальний” вже ніколи не буде таким як раніше. Нам усім потрібно жити і працювати у цьому «новому світі», ростити дітей, будувати економіку, зміцнювати гідне майбутнє…

Я б хотів, напередодні Новорічних та Різдвяних світ поговорити не тільки про те, як ми прожили цей рік, а головне – як нам жити у наступному!

Результати, які демонструє Україна у році, що минає, м’яко кажучи, не вражають, і справа тут не у кризі світової економіки та всесвітній пандемії коронавірусу. Правильніше сказати, не лише у цьому. Сама модель державного управління за останній рік значно деградувала і втрачала системність та науковий підхід . Державна влада – це, насамперед, система професійного державного менеджменту, який має працювати на системне зміцнення всієї вертикалі влади і бути гранично ефективним з точки зору виконання суспільних соціально – економічних завдань. Критерії персональних призначень у владі повинні бути виключно професійними, державницькими, а не політичними, оскільки некомпетентність – стає загрозою на рівні національної безпеки.

Також важливо було б вжити негайних заходів щодо розширення прав і обов’язків місцевих громад і продовжувати політику децентралізації. Натомість, реформування економічного та соціального секторів проходило без стратегії на тривалу перспективу. Годі й говорити про інше, коли в нас досі немає Програми діяльності Уряду, затвердженої Верховною радою України! З огляду на все це, стає зрозумілим, що в Україні, необхідна зміна філософії і якості державного управління, створення чіткої антикорупційної системи  управління державними ресурсами, лібералізація податкової політики і створення умов для підприємницької активності – це завдання, яке потрібно вирішувати у наступному, 2022 році – негайно!

Що турбує найбільше?

Насамперед — поглиблення нерівності у найрізноманітніших її проявах у поєднанні з від’ємними оцінками громадянами динаміки змін та якості рівня життя. Натомість, сьогодні спостерігається занадто велика різниця у в рівні життя українців, а відтак різке і наростання бідності, шалений демографічний спад, зростання трудової міграції працездатного населення. Згідно з даними ООН – частка населення України, чиї середньодушові еквівалентні сукупні витрати є нижчими за межу бідності, складає  – 60 відсотків!!

У 2021 році бідність в Україні збільшилася, оскільки багато українців втратили доходи через карантинні обмеження, а зростання цін на енергоносії, високі тарифи ЖКГ та інфляція суттєво знизили платоспроможність населення. Ці цифри не просто лякають, вони є принизливими для великої держави з величезним природним, промисловим та кадровим потенціалом, якою є Україна!

Звичайно, бідність — це не лише особиста проблема кожної окремої людини, а й національна проблема. Усунення бідності необхідне для стабільного і всебічного зростання економіки, суспільства та держави. Ми знаємо, що найважливіша умова для ефективної боротьби з бідністю – економічне зростання.  Прискорення темпів зростання – завдання складне, але цілком вирішуване.

На мою думку, це повинна бути сінергія факторів: радикальні економічні дії, плюс збільшення обсягу інвестицій та підвищення індустріально – іноваційного продуктивного розвитку вітчизняної промисловості. Заходи, які б заохочували ширшу конкуренцію, дозволили б боротися з корупцією у в держсекторі. Більш сприятливий діловий клімат забезпечив би захист прав малого та середнього бізнесу і дозволив би скоротити кількість банкрутств, тоді як більш пильна увага до інновацій могла б сприяти залученню приватних інвестицій у економіку.

Демографія і економічна криза

За даними Моніторингового звіту щодо досягнення Цілей сталого розвитку 2020 ООН, рівень народжуваності в країні стрімко падає, а смертність зростає, зокрема: рівень смертності в Україні за 10 місяців 2021 року, перевищував рівень народжуваності: на 100 померлих було всього 41 новонароджений, загальне скорочення природної чисельності українців склало– 317 тисяч осіб.

Тож, ми в рамках в рамках Антикризової ради громадських організацій, неодноразово розглядали демографічне питання, яке, на сьогодні є найболючішою українською проблемою і пропонували свої шляхи вирішення цієї проблеми. І ключ до неї – це знову ж такі економіка. Адже відомо, що нинішня сировинна економічна модель, яка заснована на експорті за кордон сировинної продукції низьких переділів, в принципі не здатна забезпечити високий добробут широких мас в довгостроковій перспективі. Наразі, головне негайно вжити законодавчих кроків задля створення конкурентоздатної економіки на базі розвитку сучасного високотехнологічного промислового виробництва і у такий спосіб створити в Україні гідні умови для розвитку підприємництва і формування міцного середнього класу.

Важливою пропозицією відповідальних політиків та експертного середовища є створення надійного механізму справедливого перерозподілу національного багатства України, а саме прийняття законодавства, яке б створювало в Україні рівні та справедливі умови для всіх громадян щодо користування тим самим національним багатством.

Перший крок у цьому напрямку, треба сказати, все ж такі зробили –  Президент анонсував у своєму щорічному посланні до Верховної ради, проект так званого «Економічного паспорту українця», який, як на мене є лише першим кроком до формування в країні концепції, так званого Безумовного Базового доходу – це періодична виплата готівкового платежу, безумовно надана всім на індивідуальній основі. Концепція безумовного базового соціального доходу (ББСД) повинна відповідати базовим потребам людей, тобто їхній можливості купити собі їжу і одяг, заплатити за ЖКГ і транспорт, зібрати гроші на відпустку тощо.

Економіка

Факти свідчать, що поступова деградація власного виробництва призвела до стрімкого заповнення внутрішнього ринку імпортними товарами, і в результаті завоювання внутрішнього ринку іншими країнами. Це значно ускладнило умови для економічної модернізації. І це при тому, що Україна єнайбільшою, за територією, країною Європи, і водночас має достатньо власних природно-сировинних ресурсів і  високий рівень розвитку людського капіталу та надзвичайно багаті традиції в організації вітчизняного промислового і сільськогосподарського виробництва. Отже, що необхідно було б зробити аби відновити нашу економіку і повернути її на інтенсивні шляхи розвитку? Питання надзвичайно складне! Але без відповіді на нього будь-які реформи втрачають свій конструктивний сенс.

Та величезна робота, яку проводять Український союз промисловців і підприємців і партія промисловців і підприємців за широкою участю громадянського суспільства та експертного середовища, дає мені підстави вважати, що для того аби відродити ефективне промислове і сільськогосподарське виробництво, необхідно розробити і реалізувати у Україні – модель «інноваційної економіки».

Така економічна модель є основною світовою тенденцією формування сучасного типу сталого економічного зростання в умовах постіндустріального суспільства. Перехід від сировинної та індустріальної економіки до так званої «інноваційної економіки», що базується на інтелектуальних ресурсах, високих технологіях, у поєднанні з ефективним використанням та якісним покращенням всіх виробничих факторів – є основою економічних перетворень в Україні! Стійка тенденція до підвищення ролі освіти, знань та інновацій є характерною рисою прискореного розвитку будь-якої країни. У наших Східно- Європейських сусідів усе саме так і відбувалося – Польща, Чехія, країни Балтії, особливо Естонія, як наріжний камінь своїх економічних реформ, впроваджували нові знання, на основі яких створювали ефективні виробничі технології, завдяки яким виробляли високоякісні продукти й водночас змінювали організацію управління виробництвом. Все це дало їм основну частину зростання продуктивності праці та ВВП. Разом з тим, ці країни, контролювали процес створення нових технологій та ринків, на яких вони продавали ці нові промислові продукти, створені з використанням новітніх технологій.

 Посилення Україною своїх позицій на світовому ринку без прискореного розвитку високотехнологічних та наукомістких галузей є обмеженим. Реалізація завдання швидкого зростання без структурних змін в економіці призводить до зниження конкурентоспроможності країни та її виключення з ринку високотехнологічної продукції, що зрештою не дозволяє підвищити рівень життя населення та забезпечити безпеку населення і множить ту саму бідність про яку говорив вище. Інформаційні технології, комп’ютеризовані системи та високотехнологічні виробництва є основними модулями інноваційної економіки. Вони радикально трансформують усі засоби отримання, обробки, передачі та виробництва інформації, радикально оптимізують інтелектуальну діяльність (наприклад, автоматизацію проектування та технологічної підготовки індустріального виробництва, автоматизований контроль над виробничими процесами у високотехнологічних галузях, автоматизацію фінансової та бухгалтерської звітності тощо), але для цього потрібно переглянути основні показники нашого держбюджету, де на освіту, науку та технічну модернізацію високотехнологічних українських підприємств виділені кошти, за які в принципі неможливо будувати цю саму інноваційну економіку.

Що ми маємо на сьогодні – низька продуктивність інновацій помітно послаблює конкурентні позиції українських виробників на зарубіжних ринках. Обсяг відвантажених інноваційних товарів та наданих послуг – не грає суттєвої ролі в українській економіці.

У структурі експорту вітчизняних товарів у цілому переважають товари, що не зазнали технологічних змін, таких як експорт сільгоспсировини, а частка інноваційних товарів, робіт та послуг становить 5,5% (з них 2,5% – нові продукти). Майже дві третини всієї інноваційної продукції, що все ж такі експортується, припадає на послуги українських ІТ – фахівців, винаходи та високотехнологічні галузі середнього рівня. Очевидно, що в Україні була закріплена модель системи відкритих інновацій, в якій фундаментальні та прикладні дослідження, що все ж такі фінансуються з бюджету, і згодом створені промислові зразки – комерціалізуються за межами нашої країни, а потім наш бізнес купує готові технологічні рішення у формі обладнання на Заході!  Відповідно, наша промисловість, особливо високотехнологічні галузі, авіабудування, суднобудування, машинобудування, відстають від динаміки світового розвитку, а бюджетні кошти витрачаються на підтримку конкурентів, а в кращому разі – на загальне покращення світового ринку!

Формування такої моделі, що обмежує економічний розвиток країни, зумовлено кількома причинами. Насамперед, більшість вітчизняних покупців уникають великих витрат на розробку нових технологій та видів продукції, обмежуючи себе покращенням існуючих виробничих потужностей. І, по-друге, у продажах за кордоном (через скорочення сектора прикладної розробки та нерозвиненості послуг з комерціалізації технологій) домінує «технологічна сировина», яка не привнесена в конкретні проекти та розробки та не захищена міжнародними патентами.

Це, якраз  і є результат недолугої та недалекоглядної промислової політики, де відсутнє стратегічне планування та програмування, а державна політика в інноваційній сфері та у сфері інтелектуальної власності не систематизована у якомусь зрозумілому комплексі документів, що стосуються розвитку різних напрямків розвитку держави. Плюс до усього практичне вдосконалення відповідного законодавства теж відбувається несистемно, без урахування програми Уряду… якої немає…

Епілог

Все про що ми говорили вище, це пропозиції, які пропонує експертне середовище, яке ми постійно збираємо в українському Союзі промисловців і підприємців для обговорення шляхів розвитку нашої держав та її економіки. Статус-кво, який ми бачимо  сьогодні, на жаль, говорить про те, що місце України у світовому розподілі суспільної праці, не відповідає її реальному потенціалу. Ми істотно відстаємо від тих же європейських країн і в технологічному плані й у розвиткові людського потенціалу.

Але я виділив би кілька базових передумов, трендів, якщо так можна висловитись, що формують порядок денний технологічного розвитку – 2020-2030 років.

Перший і, мабуть, найважливіший – це перехід до нової технологічної парадигми у рамках нової промислової революції. «Індустрія 4.0» – це лише одна із складових такої трансформації, що стосується і медицини, і енергетичного сектору, і транспортного, і напрямків, пов’язаних з новими матеріалами та технологіями, а також з роботизацією та цифрофізацією. Це все масштабні технологічні зміни, які на найближчі 10 років є квінтесенцією інновацій та відкриттів, які були зроблені, починаючи з середини минулого століття у різних секторах економіки та з різною швидкістю. Це, безперечно, фундаментальні та прикладні дослідження, на які ми здатні, і які ми можемо робити! Другий глобальний економічний тренд – це зміна ланцюжків створення доданої вартості. Тут, звичайно, важливу роль відіграє економіка спільного споживання, її ще називають «шеринг-економіка». Яка дозволяє пов’язувати продавців та покупців завдяки сучасним IT-технологіям. Безумовно, такі зміни доданої вартості відіграють на користь так званого креативного сегменту та креативної індустрії.

Ми бачимо, як нові світові гравці, витісняють «старожилів» ринку, які десятиліттями формували свій капітал та імідж по всьому світу, і нам українцям треба вчасно стрибнути на цей швидкий поїзд. Фундаментальні трансформації ланцюжків доданої вартості – це глобальний тренд, який неминуче позначиться на світових економіках, до складу яких входять як надсучасні бізнеси, так і ті, що ми маємо зараз.

І третя передумова, полягає у появі неекономічних факторів, які істотно впливають на конкурентоспроможність бізнесу. Треба сказати, що та економіка, яку ми спостерігаємо на початку 2022 року вже не є економікою «чистого прибутку» без сентиментів. Ми бачимо, як неекономічні фактори, пов’язані з екологічно-дружньою та етичною поведінкою, виходять на перші місця по всьому світу. Наприклад, ще 2019 року близько 200 світових компаній заявили, що для них максимізація прибутку – це не головна мета, а основним завданням є служіння суспільству та задоволення його потреб.

Усім нам успіхів у Новому – 2022 році!

Из интервью для Новости Украины – From-UA:

Анатолий Кинах: – Во-первых, сам факт возобновления программы сотрудничества Украины с МВФ носит позитивный характер. Это демонстрирует инвесторам, что ситуация в экономике и финансах страны достаточно прогнозируема и вселяет определенную надежду в дополнение к работе властей по улучшению инвестиционного климата. Это первый плюс программы – углубление доверия к партнеру.  Во-вторых, финпомощь МВФ снижает определенные панические ожидания, так как позволяет Украине обслуживать свои внешние государственные долговые обязательства. Предоставленные Киеву средства дадут возможность при соответствующей системной работе проводить более прогнозируемую и внятную валютно-курсовую политику.

Что касается целей, на которые будет направлен новый транш Фонда, то половину из 5 млрд долларов направят на обслуживание текущих долгов Украины, включая те обязательства по долгам МВФ, которые сложились ранее. Вторая половина суммы будет направлена на пополнение золотовалютных резервов (ЗВР). За последние 10-15 лет они достигли исторического минимума и составляют 5,6 млрд. долларов. Это, кстати, значительно меньше объемов трех месяцев чистого импорта. В то же время, на развитие экономики и программы инвестирования Украины средства из транша МВФ направляться не будут.

Новости Украины – From-UA: – На что еще следовало бы потратить первый транш?

Анатолий Кинах: – Существует устав МВФ с адресными целями, которые всегда фиксируются в программах сотрудничества Фонда со странами. Финпомощь, как правило, не направляется на пополнение средств бюджета, сокращение его дефицита или социальные затраты. Это жесткое условие как Устава МВФ, так и соответствующих обязательств по программе. Поэтому мы должны понимать, что предоставленный транш – это всего лишь маленькая «передышка», маленький «глоток воздуха».

Для общего улучшения ситуации в стране, президент, правительство и парламент Украины должны начать действовать. В первую очередь, максимально усилить работу по созданию благоприятных условий для привлечения частных инвестиций. Как внутренних национальных, так и внешних. Власть должна принять программу развития экономики, заняться решением проблем денежно-кредитной политики, потому что при учетной ставке Национального банка в 30% годовых происходит замедление развития бизнеса и невозможность формирования стратегии развития.

Также правительству и парламенту необходимо решить проблему резкого снижения платежеспособности как наших граждан, так и внутреннего рынка, особенно в свете того, что розничный товарооборот в январе этого года упал на 23%. Законы экономики действуют для любой страны мира, независимо от ее названия: при падении платежеспособного спроса нет стимула для производства продукции и услуг. Вот это те главные вопросы, которые необходимо решать нашему правительству. То есть сегодня ни в коем случае нельзя «расслабляться».

В то же время транш МВФ не решает структурных экономических проблем Украины. А решение этих проблем сегодня является одной из важнейших задач, от которой будет зависеть дальнейшее развитие ситуации в стране. Если этот комплекс мер по структурным реформам, развитию и созданию благоприятного инвестиционного климата, улучшению условий для предпринимательства не будет выполнен, то «запаса прочности» этого транша хватит ненадолго. Через несколько лет Украина опять вернется к проблемам, но в еще более сложной обстановке.

Новости Украины – From-UA: – Какие еще шаги необходимо сделать правительству для решения перечисленных Вами кризисных проблем?

Анатолий Кинах: – В первую очередь мы ждем, и это крайне важно, чтобы правительство сформулировало свою внятную программу. Она должна включать краткосрочную антикризисную программу, поскольку в существующих в Украине условиях ни инвестору, ни национальному бизнесу работать невозможно. Это должны быть четкие меры с этапами, контролем результатов и персональной ответственностью за изменения.

Кроме того, Кабмин должен заняться проведением особо важных структурных реформ. Здесь необходимо решать вопросы регуляторной политики, энергоэффективности, энергосбережения и стимулов для модернизации. Также необходимо учредить программу импортозамещения и локализации производства, чтобы стимулировать деловую активность в Украине. И параллельно необходимы очень серьезные меры по экспортной политике.

В условиях потери рынков сбыта в России, для нас крайне важна диверсификация нашего экспорта и адаптация украинских экспортеров к техническим регламентам и стандартам ЕС. Тем более, что с 1 января 2016 года вступит в силу Соглашение о зоне свободной торговли с ЕС. Это те комплексные системные меры, которые правительство и парламент должны немедленно задействовать. Особенно учитывая, что социально-экономическая ситуация в Украине крайне серьезная и обостряется буквально на глазах.

Новости Украины – From-UA: – Следующие транши МВФ будут получены Украиной в ближайшие 3 года. На что они будут потрачены?

Анатолий Кинах: – Программа сотрудничества с МВФ предусматривает выполнение Украиной всех заложенных в нее параметров. После контроля за выполнением программы Фонд будет принимать решение о выделении Украине следующих траншей.

Предварительно, в таком неформальном варианте, правительство ставит задачу получить второй транш порядка 5 млрд. долларов уже до конца текущего года. Учитывая ситуацию с ЗВР и долговыми обязательствами, второй транш Фонда также будет направлен на пополнение ЗВР и выполнение Украиной своих внешних долговых обязательств. Но подчеркну, это также не окажет серьезного влияния на финансирование программы внутреннего экономического развития страны.

Новости Украины – From-UA: – Правительство утверждает, что частные инвесторы не спешат в Украину из-за войны на Донбассе. Насколько будущее реформ зависит от конфликта на юго-востоке?

Анатолий Кинах: – Безусловно, война влияет на многое. Частные инвестиции идут в экономику тех стран, где есть соответствующий уровень политической стабильности и прогнозируемые «правила игры». Военные действия на востоке, конечно же, ухудшают инвестиционный климат Украины. Но не менее важно создавать условия для защиты прав собственника и равноправной конкуренции, а также бороться с коррупцией. При этом недопустимо, чтобы отсутствие решения этих проблем все время оправдывалось войной. Над этими проблемами необходимо очень серьезно работать.

Безусловно, война на востоке (а это в прямом смысле война, а не антитеррористическая операция) негативно влияет на инвестиционный климат Украины. Частные инвестиции идут туда, где стабильная ситуация, где минимизированы политические риски и есть четкий прогноз условий инвестирования и ведения бизнеса. Поэтому, несмотря на сложную ситуацию на востоке, где надо бороться за свою территориальную целостность мир и стабильность, правительство, парламент и государство обязаны максимально усилить работу по созданию благоприятного инвестиционного климата на всей территории Украины.

Нас очень тревожит, что сегодня по многим решениям, которые принимаются в рамках ужесточения фискальной и налоговой политики, остается в силе проблема высокого уровня коррупции. Это очень негативно влияет на инвестиционный климат, мы наблюдаем серьезный отток прямых иностранных инвестиций в Украину. К этому добавляется хаотичная, бессистемная, непрогнозируемая валютно-курсовая политика, что только снижает доверие инвесторов. Ну и конечно, скажем прямо, отсутствие у правительства четких системных инфраструктурных проектов – программ, которые могли бы быть в основе сотрудничества, частного инвестирования и государственно-частного партнерства. Такие программы сегодня очень актуальны.

Например, возьмем проблематику модернизации украинских железных дорог. Парадокс, но у нас простаивают практически все основные предприятия транспортного машиностроения, такие как Крюковский вагоностроительный завод, концерн «Азовмаш», Днепропетровский вагоностроительный завод и т.д. Отсутствуют четкие программы, которые могли бы частично решить проблему загрузки этой отрасли, в том числе на основе проектов модернизации украинских железных дорог и обновления подвижного состава.

Схожая ситуация и с программами по импортозамещению. Сегодня на внутреннем потребительском рынке Украины более 60% составляет импорт продукции легкой промышленности. В условиях беспрецедентной девальвации гривны, когда конкурентоспособность импорта снижается, необходим доступ предпринимательства к кредитным ресурсам. Но таких программ кредитования в Украине, к сожалению, нет, хотя бизнес в них очень нуждается. То есть работы здесь «непочатый край», и правительству ни в коем случае нельзя постоянно ссылаться на войну. Без структурных программ развития (а это является частью необходимых структурных реформ) у нашей страны просто нет будущего. Ведь нельзя решать проблемы внешней задолженности за счет новых долгов.

Проблемы внешней задолженности и обслуживания государственного долга должны решаться по нарастающей за счет более высокого уровня конкурентоспособности и эффективности экономики. Сегодня это очень важная проблема. Президенту необходимо обратить на это внимание и сделать все, чтобы парламент вместе с бизнес-сообществом более системно и результативно занимались вопросами реального сектора экономики, платежеспособности внутреннего рынка, активизации промышленной деятельности и формирования эффективной экспортной политики. Эти вопросы крайне актуальны.

Новости Украины – From-UA: – Может, реформы тормозит не только правительство, а и олигархи в связке с потерей украинскими производителями российских рынков сбыта?

Анатолий Кинах: – Безусловно, снижение экспорта в Россию очень негативно отразилось на некоторых отраслях экономики. До трагических событий на востоке более 40% экспортного машиностроения Украины ориентировалось на рынки РФ. А по транспортному машиностроению (вагоны и локомотивы) на российский рынок было ориентировано около 60% объемов производства. Украина потеряла треть своего экспорта в Россию, что крайне негативно отразилось на загрузке указанных отраслей. Тот же Южный машиностроительный завод, который производит образцы ракетно-космического комплекса, 80% заказов имел в России.

В этой ситуации как никогда нужно, чтобы правительство при активной работе наших промышленных компаний, а также тех, кого вы наказываете олигархами, очень серьезно занялись диверсификацией экспорта и поиском новых рынков сбыта. Большой бизнес вместе с правительством должны активизировать внутренний рынок, потому что сегодня он находится фактически в состоянии замораживания платежеспособности. Эти задачи необходимо срочно решать, в том числе при активной работе системных компаний и системного бизнеса, который сформировался в Украине.

Параллельно нужно работать над снижением недопустимо высокого уровня монополизации экономики Украины. В частности, бороться с непрозрачной приватизацией в сфере энергетики, транспорта и металлургии. Все это должно решаться цивилизованными методами, дабы не потерять уровень доверия инвесторов. «Охота на ведьм», поиск виновных в этой ситуации вместо формирования четких «правил игры» может только усугубить кризис. Перед законом должны отвечать все, независимо от фамилии, статуса, уровня капиталов, исходя из принципа равенства и верховенства права. Эти задания крайне необходимы для формирования благоприятной деловой среды и инвестиционного климата.

Новости Украины – From-UA: – МВФ выдвинул Украине очень жесткие требования для предоставления финпомощи. Повышаются коммунальные тарифы, сокращаются бюджетные затраты и повышается пенсионный возраст для отдельных категорий населения. Чем это грозит стране в перспективе? Как найти «золотую середину» между внешним финансированием и внутренними интересами граждан?

Анатолий Кинах: – Мы крайне встревожены тем, что с учетом программы МВФ (и мы считаем, что наше правительство не использовало все аргументы) наносится очередной очень серьезный удар по платежеспособности и уровню жизни наших граждан. По данным Евросоюза, Украина – наиболее неблагополучная страна в Европе по уровню платежеспособности и доходов. Страна также теряет позиции и в мировых рейтингах из-за инфляции.

По стандартам ООН, нижний крайний уровень бедности – это прибыль в размере два доллара в сутки. Сегодняшняя минимальная зарплата и пенсия в Украине еще ниже, что свидетельствует об отсутствии в экономике платежеспособного спроса, то есть развития производства и конкуренции. Это грозит существенным обострением социальной и общественно-политической ситуации в стране, когда люди в борьбе за физическое выживание вынуждены будут делать выбор между продуктами питания и оплатой ЖКХ. Украинцы, конечно же, выберут первую составляющую как определяющую их жизнь. Но это приведет к росту задолженности по оплате коммунальных услуг и платежному кризису, что автоматически ухудшит ситуацию в секторах экономики. Поэтому правительство должно разработать программу обеспечения социальной и фискальной политики, в которой опережающими методами проработать все вопросы, связанные с адресной и социальной защитой.

Властям необходимо серьезно заниматься недопустимостью столь резкого падения платежеспособности людей и внутреннего рынка. Проводить умную фискальную политику, улучшать доступ к банковским кредитам, чтобы не «вымывались» оборотные ресурсы предприятий. Это все должно быть в комплексе мер, которые балансируют, дают возможность смягчить инфляционные удары, чтобы не допустить дальнейшего углубления системного кризиса. В этом аспекте Кабмин пока что серьезно недорабатывает.

Новости Украины – From-UA: – Транши МВФ стабилизируют ситуацию в финансовой и банковской сфере, а социальные проблемы никак не решают. За счет чего еще можно повысить пенсии и создать новые рабочие места для людей?

Анатолий Кинах: – Это наше украинское «домашнее задание». Сегодня должны быть предприняты все меры, о которых я сказал: разработаны целевые программы развития, четкие планы доступа к кредитным ресурсам на рыночно-валютной основе. Должны быть обозначены приоритеты, которые дают возможность создавать новые рабочие места, проведена оптимизация малого и среднего бизнеса, введены стимулы к его развитию. То есть речь идет о комплексе мер под названием «Стратегия развития».

К сожалению, эти задачи сегодня полностью «выпадают» из условий программы МВФ и отсутствуют в декларативных программах правительства. Эти проблемы очень серьезные, и их необходимо как можно скорее решить, ведь нельзя бесконечно затягивать на предприятиях и людях финансовую «удавку». Это чревато очень серьезным обострением ситуации в стране.

Кроме того, учитывая гибридную войну, которую против Украины ведет Россия, это чревато возникновением гражданских конфликтов, нестабильностью, падением доверия у инвесторов и многими другими серьезными проблемами. Поэтому Кабмину необходимо обязательно усилить вектор развития, а не только заниматься ужесточением фискальной политики, ограничением соцвыплат и прочими жесткими решениями. Это бесперспективная политика без стимулов развития производства, которая ни к чему хорошему не приведет.