Анатолій Кінах

Tag Archive : бюджет 2022

Як свідчить історія фінансів, бюджет не є інститутом, притаманним державі на всіх стадіях її розвитку. Поява державних бюджетів у їхньому сучасному вигляді, пов’язана, скоріше не з державними витратами і доходами як такими, але із введенням у фінансову діяльність держави економічного планування (складання кошторисів доходів і видатків на певний період часу). У перекладі з англійської бюджет означає «лантух».

Під час затвердження палатою громад в Англії в XVI – XVII ст. субсидії королю, перед закінченням засідання канцлер казначейства відкривав портфель, в якому зберігався папір з відповідним законопроектом. Це називалося відкриттям бюджету, в подальшому назву «портфель» було перенесено й на сам документ. З кінця XVII в. бюджетом стали називати документ, який містив затверджений парламентом план доходів і витрат держави. При цьому роль бюджетів у розвитку національної економіки різних країн змінювалася в різні періоди історії. В епоху класичного капіталізму держава практично не втручалася в господарську діяльність суб’єктів економіки: у ті часи, у провідних західних країнах через державний бюджет перерозподілялося лише  близько 10% ВВП. У другій половині XX в. бюджет перетворився на потужний регулятор макроекономіки країн. В даний час в західних країнах через бюджет перерозподіляється від третини до половини усього національного валового продукту. Зміст же бюджету, як економічної категорії зводиться до того, що державний бюджет визначає грошові відносини, пов’язані з утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів країни і як економічна категорія вибудовує систему імперативних грошових відносин між державою та іншими суб’єктами господарювання, у процесі утворення основного загальнодержавного фонду грошових коштів, спрямованих на задоволення найбільш важливих, на даному етапі, потреб суспільного розвитку.

Основні показники і цифри

Верховна Рада ухвалила бюджет України на 2022 рік у другому читанні та у цілому. Основні макропоказники на рік: доходи держбюджету у 2022 році становитимуть 1,322 трильйона гривень — це на 54,73 млрд грн більше, аніж було проголосовано у першому читанні. Видатки сягнуть 1,497 трлн грн (на 55,73 млрд. грн. більше, аніж у попередній версії). Дефіцит утримується – на рівні до 3,5% ВВП, фінансування держбюджету передбачене на рівні – 188,8 мільярдів гривень. При цьому мінімальна зарплата, з 1 жовтня зросте до 6700 гривень на місяць, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, з 1 липня — до 2600. Номінальний ВВП прогнозується на рівні – 5,39 трлн. грн., а зростання реального – на 3,8%. Середній же курс гривні до долара очікується у межах – 28,6 – 28,7 гривень за долар.

Отже, звідки ж братимуться гроші на такі видатки? Оскільки у ньому, закладено підвищення “мінімалки” для лікарів – до 20 тисяч гривень на місяць, а середнього медперсоналу –13,5 тисяч, на це спрямували – 2 мільярди гривень. В цілому ж середньомісячна зарплата в Україні в наступному році запланована – майже 15,5 тисячі гривень. Але тут є хитрість: коли чиновники говорять про середню зарплату, то мова йде про суми ще – до сплати податків. Тобто лікар на руки в середньому буде отримувати не 22,5, а близько 18,1 тисяч гривень, після сплати ПДФО (18%) і військового збору (1,5%). Окрім того, коли мова йде про середні зарплати, то цей показник у нас трохи завищений за рахунок великих зарплат: в секторах – АйТі, фінансів, зарплат у державному секторі тощо. Тому краще орієнтуватися на так звані медіанні зарплати, які в середньому на 30-40% нижче, аніж офіційні показники.

Бюджет: наука і політика

Але експертне співтовариство, сьогодні задається окрім фінансових показників бюджету, ще й питаннями, так би мовити, наукового та політичного характеру. Вони виглядають навіть більш актуальними, аніж сухі цифри бюджету. Адже процес вирішення пріоритетних завдань розвитку сучасного суспільства, за допомогою раціонального управління державними фінансами, вимагає впровадження інтегрованого механізму програмного бюджетування, який, якраз покликаний ефективно забезпечувати досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку українських територій. Проте даний механізм часто функціонує формально і, як і раніше, залишається орієнтованим на «освоєння» бюджетних коштів, а не на досягнення свого кінцевого результату – забезпечення того самого розвитку. Тоді як важливість вирішення питання про реалізацію програмно-цільових принципів організації бюджетного процесу в Україні, визначається необхідністю оптимального витрачання обмежених державних фінансів. Наразі ж, на жаль, багато питань у сфері управління цими ресурсами залишаються поза науковим аналізом і осмисленням. Сюди ж накладаються проблеми політичного характеру: це можливо перший український бюджет, який приймається в умовах, коли відсутня програма Уряду, адже Верховна рада України відмовилася її затверджувати ще минулого року. Відтак, на підставі яких документів формувалась ідеологія бюджету нинішнього року – нікому невідомо, годі й говорити про якісь науковий підхід до цього процесу.

Бюджет, влада, суспільство…

У всьому цивілізованому світі існують, прийняті у синергії усіх гілок влади,  програми та стратегії, які роками працюють,  формуючи державну бюджетну політику з урахуванням форс-мажорів. Чого, на жаль, не можна сказати про українську владу.  Вочевидь, ми потребуємо не лише програми Уряду (це навіть не обговорюється), але й чіткого, обговореного у експертному середовищі Загальнонаціонального плану дій, який би забезпечував відновлення зайнятості і доходів населення, зростання економіки і довгострокові структурні зміни в економіці. Такий документ, повинен містити чіткий план заходів, розроблених з метою забезпечення макроекономічної і фінансової стабільності параметрів бюджетної системи, яка  в міру стабілізації економічної ситуації буде автоматично приводитися до стійкого рівня.

Український Союз  промисловців і підприємців постійно бере участь у антикризових заходах і має велику кількість пропозицій що формування такого документу. Ми вже маємо, розроблені заходи з активної політики щодо зайнятості та відновленню доходів населення, а також відновлення та розвитку секторів малого та середнього підприємництва, як істотно потерпають від карантинних заходів, але водночас є вкрай важливими для забезпечення подальшого економічного зростання і зайнятості населення.

Закриття економіки, скорочення виручки вітчизняного бізнесу об’єктивно ведуть до скорочення інвестиційної активності загалом. Висока невизначеність щодо тривалості пандемії і обмежувальних заходів і, як наслідок, зростання невизначеності щодо платоспроможності контрагентів і клієнтів фінансових інститутів, є фактором, здатним негативно вплинути на швидкість відновлення економіки та інвестиційну активність. Відповідно, першим завданням українського Уряду є запуск нового інвестиційного циклу і комплексу заходів, які стимулюють інвесторів. Окрім того, структурні зміни споживчого попиту, як світового, так і внутрішнього, можуть уповільнювати вплив на відновлення ряду секторів української індустрії (розваги і дозвілля, туристична сфера, індивідуальні послуги населенню тощо). Але характер таких структурних змін, і чи плануються вони Урядом взагалі, на даний момент є незрозумілим. Відповідно, і заходи з відновлення постраждалих секторів, які повинні враховувати ці фактори і бути включені до програми Уряду, існують виключно у розмовах і статтях, а не в офіційних документах і державних програмах.

А разом з тим, на сьогодні, за оцінками професора Інституту економіки промисловості В. Ляшенка – рівень деіндустріалізації економіки України знизився – до 35-40 % за останні сім років. Деіндустріалізація – це серйозний виклик для економіки, політичної волі вирішувати цю ситуацію – не видно, тоді як бізнесом, громадськими організаціями, експертною спільнотою вже сформовані конкретні  пропозиції до Уряду щодо формування професійних робочих груп для відпрацювання механізмів антикризової підтримки за багатьма напрямками економіки та галузями української промисловості. Сюди відносяться: адресні дотаційні методи, чітка координація та інформування про видобуток/якість/ціну власного природного газу, посилення програм з енергоефективності, залучення інвестицій та кредитів для модернізації промисловості. Також українські підприємці та промисловці наполягають на забезпеченні участі вітчизняних підприємств у проектах, які передбачені міждержавними договорами України з іноземними партнерами.

Сумно констатувати, але на сьогодні, не український бізнес, а заробітчани за кордоном є найбільшими інвесторами в економіку України: за 10 місяців поточного року, трудові мігранти перевели на батьківщину – біля 10 мільярдів доларів! Це – більше аніж експортна виручка українських аграріїв і металургів, які завжди були базою для вітчизняної зовнішньої торгівлі!

Чи потрібно позичати і як повертати?

Якщо говорити про ідеологію Бюджету 2022 він, як і раніше, лишається бюджетом споживання, а не розвитку – умовно кажучи, коли що зібрали, те й витратили…  Зокрема, частка видатків на розвиток залишилася на рівні ще 2013 року – 8.9 відсотків від усіх видатків загального фонду держбюджету, тобто держава «проїдає» майже 90% усіх коштів загального фонду держбюджету.

Проте, і це чи не найбільше лякає, українська влада активно продовжує практику зовнішніх і внутрішніх запозичень, чим лише нарощує державний борг. У 2022 році Україна повинна буде погасити близько 393,32 мільярдів гривень як основну суму державного боргу та виплатити 181,4 мільярдів відсотків по ньому, що на 14,3% більше, ніж у поточному році. Але при цьому Уряд у 2022 році, планує запозичити ще 571,12 (!) мільярдів гривень, при цьому більшість з цих запозичень будуть здійснені, як у середині країни шляхом продажу державних облігацій, так і запозичень у міжнародних фінансових організацій, таких як:  МВФ, Світовий банк, ЄБРР тощо.

Але річ у тім, що у самих запозиченнях не було б нічого поганого, як би уряд мав чіткий план, як все це повертати! У міжнародній практиці є кілька способів скорочення боргу, і найбільш оптимальний, на думку експертів УСПП – це підтримка темпів економічного зростання, що випереджають темпи зростання державного боргу. Цей метод – найдружніший по відношенню до кредиторів і враховує інтереси усіх груп впливу. Однак цей спосіб є довгостроковим, й таким, що вимагає не тільки підтримки низької вартості капіталу, але й чіткого дотримання граничного рівня зайнятості, фінансової дисципліни, повного завантаження потужності вітчизняної промисловості, підвищення продуктивності праці, розробки принципово нових технологій тощо. Але задля проведення подібної політики, потрібен потужній економічний блок в Уряді, складні, продумані кадрові рішення, і відновлення системи державного управління, чого поки що не спостерігається на політичному горизонті української політики.

Післямова

У кризових умовах, коли потрібні сміливі та нестандартні рішення, продовження нинішньої економічної та кадрової політики – є пагубним для української економіки. Але чи є в нинішній урядовій команді професіонали достатньої кваліфікації, які готові приймати складні, часом непопулярні економічні рішення та брати на себе відповідальність за них — є питанням відкритим… Досвід останніх двох років, внаслідок якої Україна впевнено піднялася на перші рядки світових рейтингів надмірної смертності, змушує сумніватися у позитивній відповіді.

Проте видається, що головні небезпеки для української економіки, все ж таки лежать за межами короткострокових загроз (які можуть реалізуватися у 2022 році), цим загрозам ще можна якось протистояти. Але набагато страшніше – довгострокові хвороби українського життя: бідність, яка охоплюють усе більше людей; деградації державного управління, освіти, науки, охорони здоров’я а відтак – людського капіталу…

Все це ставить перед українською владою завдання колосальної гостроти та складності, задля вирішення яких сьогодні робиться – занадто мало!  Якоїсь миті ситуація може стати незворотною, і тоді економіка просто впаде під вагою внутрішніх протиріч …

Тож, думаємо разом, боремося, працюємо…

Анатолій Кінах. Грудень 2021