Згідно із офіційною статистикою, у червні ціни на продукти харчування та безалкогольні напої були на 22,6% вищими, ніж рік тому. Найбільше подорожчали яйця (+82,4%), соняшникова олія (+30,4%), вершкове масло (+27,8%), м’ясо (+24,2%), фрукти (+52,1%).

Для порівняння: у Польщі, за даними Eurostat, зростання цін на продукти за аналогічний період становило лише 4,9%. При цьому мінімальна зарплата в Польщі перевищує українську у 6,7 раза (1 091 євро проти 164 євро), а середня – у понад 4 рази (2036 євро до 482 євро в Україні).

Рівень бідності, за даними Світового банку, за два роки в Україні зріс із 25% до 37%, а чверть громадян відчувають труднощі з доступом до повноцінного продуктового кошика.

Варто також врахувати податковий фактор. В Україні ПДВ на продукти харчування становить 20%, тоді як у країнах ЄС поширеною є практика знижених ставок — від 0% до 7% (Польща – 5%) на соціально значущі товари. Це означає, що український споживач фактично сплачує більшу частку податку в ціні продуктів, ніж європейський, навіть за нижчих доходів.

Відтак, Антимонопольний комітет має активніше відслідковувати динаміку цін і поведінку (на можливі зловживання) великих торговельних мереж та виробників. Необхідно регулювати націнки на соціально значущі товари, особливо щодо оптових і торгівельних надбавок.

УСПП також звертає увагу на практичне заморожування соціальних стандартів — мінімальних зарплат і пенсій, що лише поглиблює нерівність і вразливість малозабезпечених.

Боротьба з бідністю має стати одним із ключових пріоритетів Програми дій Уряду, яка в черговий раз відсутня.  Йдеться як про адресну допомогу найбільш уразливим групам населення, так і про створення стимулів для виробників, щоб знизити собівартість продукції.

Особливо складна ситуація із безпрецедентним зниженням рівня життя у людей похилого віку. Загальна чисельність пенсіонерів, за даними Пенсійного фонду – 10,3 млн. Пенсію до 5 тис. грн в місяць отримують 57% пенсіонерів (5,9 млн), а середня пенсія складає 6410 грн. Для порівняння у Польщі аналогічний показник 19 тис. грн. в еквіваленті.

Одночасно, згідно урядових розрахунків, місячний прожитковий мінімум у червні 2025 року – це 8422 гривні. Таким чином, більшість пенсіонерів – за межею бідності.

Діловий союз спільно із Антикризовим штабом стійкості економіки в умовах воєнного стану надіслали Уряду, парламенту та РНБОУ пропозиції щодо підвищення стійкості та самодостатності економіки, поступового вирішення цінових диспропорцій і зменшення рівня бідності. Серед ключових заходів — впровадження адресної підтримки окремих вразливих категорій населення, стимулювання виробників до здешевлення продукції через програми середньострокових держзамовлень, фіскальних і нефіскальних методів, зниження податкового навантаження на базові продукти, а також ефективний контроль за торговельними націнками та антимонопольний контроль.

• Лідери за низькою ціною: Швеція (338,04 грн), Фінляндія (879,15 грн), Латвія (1 115,90 грн) — у 4–15 разів дешевше, ніж в Україні.
• Сусіди-конкуренти: Польща (2 295,77 грн), Румунія (2 419,27 грн), Угорщина (2 387,55 грн) — удвічі дешевше, ніж в Україні.
• Великі промислові економіки ЄС: Німеччина (2 259,46 грн), Франція (1 593,43 грн), Іспанія (2 676,96 грн) — усі мають нижчі показники, що забезпечує їм конкурентнішу собівартість.
• Країни з цінами, близькими до українських: Сербія (3 045,33 грн) та Хорватія (2 459,86 грн) — але їхня частка в європейській металургії чи машинобудуванні значно менша, тому вплив високих тарифів там менш масштабний.

За розрахунками GMK Center, 93% сталі в ЄС виробляється у країнах, де електроенергія дешевша, ніж в Україні. Найбільше страждають виробники залізорудного концентрату — у їх собівартості електроенергія займає до 60%.
Така ситуація під’їдає маржі виробників, підвищує собівартість експорту та послаблює здатність підприємств утримуватись на стабільних показниках в умовах війни з російським агресором.

Ситуація з високою вартістю електроенергії в Україні має низку об’єктивних причин. Передусім це війна з рф та масштабні пошкодження ворогом нашої енергетичної інфраструктури. Руйнування генераційних і мережевих об’єктів призвело до втрати значної частини виробничих потужностей, що, своєю чергою, зменшило пропозицію електроенергії на ринку та підвищило її собівартість.

Додатковим чинником є зростання вартості палива та імпортних комплектуючих. Українська енергетика та промисловість значною мірою залежать від імпорту вугілля, обладнання та запчастин, а їх подорожчання напряму впливає на ціну кіловат-години.

Війна змусила бізнес інвестувати у власну безпеку та резервні джерела живлення. Підприємства вимушені були закуповувати генератори, паливо для них, системи охорони та інші ресурси, щоб гарантувати безперервність роботи навіть у разі блекаутів. Ці витрати також закладаються у фінальну вартість продукції.

Ще один фактор — волатильність ринку та регуляторні обмеження. Через нестабільність тарифів і складнощі з доступом до довгострокових контрактів з постачальниками підприємства не можуть прогнозувати свої енергетичні витрати, що ускладнює планування виробництва та інвестицій.

Щоб змінити ситуацію, потрібні узгоджені кроки у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. У короткостроковому вимірі (3 місяці) необхідно запровадити тимчасові диференційовані тарифи для енергоємних експортерів, компенсувати частину вартості електроенергії для стратегічних виробництв і стимулювати укладання довгострокових контрактів із фіксованою ціною. Це дозволить стабілізувати роботу ключових підприємств і зберегти їхні експортні позиції.

У середньостроковій перспективі (до 24 місяців) акцент слід зробити на модернізації та енергоефективності з державною підтримкою, розвитку власної генерації на базі підприємств — зокрема на біомасі, когенерації та полігенераційних системах — та інвестуванні в системи зберігання енергії. Такі заходи зменшать залежність промисловості від ринкових коливань.

Довгостроково (понад 24 місяці) необхідно провести глибоку реформу тарифоутворення, яка збалансує інтереси промисловості та енергетичного сектору, дозволить відновити та розбудувати генеруючі потужності, а також створювати індустріальні парки з доступом до дешевої «зеленої» електроенергії. Це забезпечить не лише стабільність, а й конкурентоспроможність української промисловості у післявоєнний період.

«Висока вартість електроенергії в умовах війни з російським агресором — це не лише економічна проблема, а фактор національної безпеки. Без швидких і системних рішень Україна ризикує втратити значну частину промислового потенціалу. УСПП закликає Уряд, регуляторів і міжнародних партнерів до спільних дій для стабілізації цін і захисту промисловості», – підсумували в Українському союзі промисловців і підприємців.

Довідково. Середньорічний індекс ціни BASE на РДН показує, скільки в середньому коштувала електроенергія за добу на оптовому ринку протягом року, з урахуванням усіх годин, у перерахунку на мегават-годину. Це ключовий індикатор для великих споживачів і для оцінки конкурентоспроможності економіки.