Загальна площа руйнувань від повномасштабної агресії рф, за оцінками експертів, складає понад 60 мільйонів квадратних метрів житлового фонду України. Руйнація охопила не лише приватні будинки, але й багатоповерхові житлові комплекси, залишивши мільйони громадян без даху над головою. Понад 7 млн. українців виїхало за кордон, біля 5 млн. стали внутрішніми біженцями, змушеними залишити свої домівки через бойові дії або тимчасову окупацію територій.

Для вирішення проблеми відновлення житла Уряд впроваджує кілька програм, які мають на меті покращення ситуації. Однією з таких є програма ЄОселя, що забезпечує певну підтримку для купівлі житла. Однак, вона не може задовольнити потреби усіх, хто цього потребує — на рік підписується лише 10-20 тисяч угод, що значно менше за кількість осіб, що не мають житла. Аналогічно, програма «Доступні кредити 5-7-9» та «ЄВідновлення» вирішують лише незначну частину проблем.

Однією з головних проблем є відсутність чіткої, затвердженої на нормативному рівні Програми забезпечення ВПО (внутрішньо переміщених осіб) житлом. Крім того, українська економіка на четвертому році війни потребує глибокого аудиту, щоб оцінити реальний стан промисловості, демографічну ситуацію та можливості для подальшого відновлення. Низький рівень ефективності держуправління та корупція ускладнюють реалізацію програм відновлення. Також важливим фактором є необхідність створення нових робочих місць та підвищення соціальних стандартів, щоб люди мали змогу залишатись в Україні чи повернутися, якщо вони свого часу виїхали.

Існує необхідність проведення аудиту житлового фонду та залучення приватних інвестицій через державно-приватне партнерство. Такий підхід дозволить привабити іноземних інвесторів, які зацікавлені у відновленні житлової інфраструктури України, однак вони вимагають чіткої політики держави, захисту прав інвесторів та прозорих умов для участі в таких проєктах.

У парламенті наразі розглядається законопроєкт, який має сформувати основи житлової політики України, зокрема, забезпечення житлом ВПО та залучення приватних інвестицій для відновлення міст.

Треба робити на принципах державно-приватного партнерства аудит житла, яке може бути надано в оренду ВПО на пільгових умовах, проєктів з незавершеного будівництва, залучати інвестиції, гранти і зовнішню фінансову допомогу. Такі можливості є, і УСПП, наприклад, вже співпрацював з Урядом Литви в схожих напрямках (соціальна інфраструктура – школи, садочки тощо)

У підсумку, відновлення житлової інфраструктури є важливим і надзвичайно складним завданням для України. Це потребує злагоджених дій на всіх рівнях, чіткої стратегії та співпраці держави з приватними інвесторами, аби забезпечити громадянам країни дах над головою після руйнівних наслідків війни з російським агресором.

Питання соціальних стандартів в Україні стоїть дуже гостро, адже напряму пов’язане із можливістю повернення мільйонів біженців додому, зростанням економіки та її самодостатності в цілому. Триває війна із російським агресором на виснаження ресурсів, паралельно із цим змінилася кон’юнктура зовнішньої підтримки,  через що зявляються ризики зниження обсягів фінансової допомоги.  Незважаючи на індексацію пенсій та соціальних виплат, більшість громадян продовжує отримувати зарплати та пенсії, які не відповідають реальним потребам. Найбільша проблема саме із останніми.

Згідно з даними,  в Україні налічується близько 10,3 мільйона пенсіонерів, з яких 60% отримують пенсію, що не перевищує 5 000 грн.

Я нещодавно у  ефірі Ранок.LIVE зазначав, що низький рівень соціальних виплат є неприпустимим і необхідно шукати внутрішні ресурси для підвищення соціальних стандартів.  Потрібні вагомі зміни у пошуку ресурсів для забезпечення гідного життя людей.

З одного боку, Уряд заморозив соціальні стандарти на три роки — до 2027 року. Це означає, що мінімальна заробітна плата залишиться на рівні 8 000 грн, а прожитковий мінімум — на рівні 2 920 грн, що, на думку експертів, не відповідає реальній вартості життя та негативно впливає на споживчий попит, відтак і становище бізнесу.

За підрахунками роботодавців, профспілок і експертів, для адекватного забезпечення соціальних потреб прожитковий мінімум повинен бути не меншим за 10 000 грн.

Я говорю про необхідність розробки стратегії розвитку промислових галузей та стимулювання національного виробництва, адже тільки за рахунок цього можна збільшити доходи бюджету, а отже — й соціальні виплати.

Потрібні податкові та митні стимули для основних галузей промисловості, доступне кредитування для бізнесу, інвестиції в нові технології та інфраструктуру. Якщо економіка не зростатиме, то й соціальні стандарти підвищити не вдасться

Протягом наступних трьох років замороження соціальних стандартів, звісно, не вирішить проблему. Справжнім шляхом до поліпшення життя громадян має стати комплексний підхід: розвиток економіки через внутрішні ресурси та створення сприятливого середовища для підприємців, інвесторів.